915/340/13-г Про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з перевезення пасажирів - 11.12.2013 Прийняття

перевіривши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Ареал-Снігурівка" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.07.2013 у справі господарського суду Миколаївської області за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю "Ареал-Снігурівка" 3-тя особа Управління Укртрансінспекції у Миколаївській області про стягнення 359 118, 57 грн. в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не з'явились,

відповідача: Пікуль Д.С. (дов. від 10.12.13),

3-ої особи: не з'явились,

Рішенням від 29.04.2013 р. господарського суду Миколаївської області в задоволенні позову про стягнення 359118, 57 грн. заборгованості відмовлено, визнано недійсним підпункт 2.1.1. пункту 2.1. договорів про надання транспортних послуг від 01.01.2011р. № П-02/01/01/11, від 01.01.2011р. № П-04/01/01/11, від 01.01.2012р. № П5-01/01/11, від 01.01.2012р. № П-6-/01/01/11, укладених між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ "Ареал-Снігурівка".

Постановою від 04.07.2013 р. Одеського апеляційного господарського суду вказане вище рішення скасовано в частині відмови в позові з прийняттям нового рішення про його задоволення.

Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного господарського суду, ТОВ "Ареал-Снігурівка" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить її скасувати як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, які приймали рішення у даній справі, відповідно до умов договорів від 01.01.11р. № П-02/01/01/11, № П-04/01/01/11 та від 01.01.12р. № П5-01/01/11, № П-6-/01/01/11, укладених між ТОВ "Ареал-Снігурівка" та ФОП ОСОБА_4, останній взяв на себе зобов'язання надавати транспортні послуги в порядку та на умовах, визначених цими договорами.

Пунктом 2.1. зазначених договорів передбачено, що позивач надає відповідачу наступні послуги: перевезення персоналу (пп. 2.1.1), вантажне перевезення (пп. 2.1.2.).

Пунктом 5.2. договорів за невиконання умов договору щодо своєчасної оплати за надані послуги встановлено відповідальність відповідача у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу в межах позовної давності.

Свої зобов'язання за вказаними вище договорами позивач виконав у повному обсязі, а відповідач, в свою чергу, свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг у встановлений строк та в повному обсязі не виконав, що і стало підставою для звернення ФОП ОСОБА_4 до господарського суду Миколаївської області з позовом у даній справі про стягнення заявленої суми.

Судами з'ясовано, що в період дії зазначених вище договорів позивачем надавались відповідачу послуги з перевезення пасажирів, що підтверджується актами №№ 1-17, підписаними належними представниками сторін та скріплені печатками, з яких чітко вбачається, що позивач надав відповідачу транспортні послуги, саме з перевезення пасажирів (персоналу відповідача).

При цьому судами правомірно враховано приписи ч. 1 ст. 29 Закону України "Про автомобільний транспорт", згідно якої автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону України "Про автомобільний транспорт" ліцензія видається на господарську діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів на такі види робіт: надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів автобусами; надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів на таксі; надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів легковими автомобілями на замовлення; надання послуг з внутрішніх перевезень небезпечних вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами; надання послуг з міжнародних перевезень пасажирів автобусами; надання послуг з міжнародних перевезень пасажирів на таксі; надання послуг з міжнародних перевезень пасажирів легковими автомобілями на замовлення; надання послуг з міжнародних перевезень небезпечних вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами.

Пунктом 25 ч. 3 ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" передбачено, що ліцензуванню підлягають, зокрема, такі види господарської діяльності, як надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу річковим, морським, автомобільним, залізничним транспортом.

Отже, діяльність позивача з надання відповідачу за договорами від 01.01.11р. № П-02/01/01/11, № П-04/01/01/11 та від 01.01.12р. № П5-01/01/11, № П-6-/01/01/11 послуг з перевезення пасажирів автомобільним транспортом підлягає обов'язковому ліцензуванню.

Судами встановлено, що 11.07.2007 р. позивачем отримано ліцензію серії НОМЕР_1 на право провадити господарську діяльність з надання послуг з внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом, терміном дії з 11.07.07 р. по 10.07.12 р. В той же час, ліцензія на право провадити господарську діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів автомобільним транспортом станом на час укладення та виконання зазначених вище договорів у позивача була відсутня, що підтверджується самим позивачем та поясненнями третьої особи, яка прямо вказує на відсутність у позивача права здійснювати перевезення пасажирів автомобільним транспортом.

З огляду на вказане вище, приписи ст.ст. 215, 217, 227 ЦК України, ст. 83 ГПК України правомірним є висновок судів про визнання недійсними укладених між сторонами договорів про надання послуг з внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом в частині положень, якими передбачено надання позивачем послуг з перевезення пасажирів.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача 359118, 57 грн. судом апеляційної інстанції правомірно враховано положення п. 2.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 17 (v0017600-11) від 29.05.2013 року "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" згідно якого частиною третьою статті 207 ГК України передбачена і можливість припинення господарського зобов'язання лише на майбутнє. Отже, якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє.

При цьому слід враховувати, що зобов'язання припиняються на майбутнє не на підставі відповідної вказівки в рішенні суду, а в силу закону, тому при визнанні недійсним правочину (господарського договору) зобов'язання його сторін припиняються на майбутнє з моменту набрання чинності рішення суду про визнання правочину (договору) недійсним, хоча б у судовому рішенні й не було зазначено про таке припинення.

Якщо господарське зобов'язання припиняється лише на майбутнє, господарським судам слід виходити з того, що у відповідних випадках і неможливості повернення одержаного за зобов'язанням у натурі правові наслідки такої недійсності визначаються відповідно до статті 216 ЦК України та частини другої статті 208 ГК України.

З врахуванням того, що спірний договір визнано судом недійсним на майбутнє, належних та допустимих доказів проведення ТОВ "Ареал-Снігурівка" розрахунку з позивачем за надані послуги судам надано не було, вмотивованим є висновок апеляційного господарського суду про задоволення позову з посиланням на ч.1 ст. 216 ЦК України.