1740/2191/18 Про скасування податкового повідомлення-рішення, яким визначену суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки - 08.04.2019 Прийняття

У серпні 2018 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Підприємець, платник податків, позивач у справі) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС в Рівненській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якій просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення, яким визначену суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з підстав незаконності його прийняття.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2019 року, в задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що підпунктом 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок.

Таким чином, Податковим кодексом України (2755-17) встановлений обов'язок громадянина сплатити податок за 2016 рік незалежно від наявності рішення органу місцевого самоврядування про встановлення відповідних податків і зборів.

У лютому 2019 року Підприємець подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на помилковість рішень судів першої та апеляційної інстанції, просить скасувати рішення цих судів та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Податковий орган у відзиві на касаційну скаргу стверджує, що при розрахунку податкового зобов'язання застосував ті норми законодавства, які були чинні на той момент, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що позивач відповідно до Договору купівлі-продажу від 18 вересня 2008 року, є власником ? частини нежитлової будівлі складу мінеральних добрив за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1262,9 м-2.

Рішенням Дубровицької міської ради Рівненської області від 27 січня 2015 року № 947 встановлений податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території міста Дубровиця. Зокрема, для інших будівель (приміщень), встановлена ставка податку на нерухоме майно у розмірі 0,5% від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року.

Рішенням Дубровицької міської ради Рівненської області від 04 лютого 2016 року № 82 внесені зміни до рішення від 27 січня 2015 року № 947, а саме змінена ставка податку для об'єктів нежитлової нерухомості, яка встановлена у розмірі 2 % від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) періоду.

На підставі чого податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 23 червня 2017 №193915-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік в розмірі 17402,76 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року № 71-VIII (71-19) , запроваджено новий місцевий податок, зокрема податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Пунктом 12.3. статті 12 Податкового кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.

Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (підпункт 266.1.1 пункт 266.1 статті 266 Податкового кодексу України ).

Відповідно до положень підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України).

Підпунктом 266.5.1. пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент прийняття рішення) встановлено, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Отже, при нарахуванні податку на житлову нерухомість податковий орган повинен враховувати площу приміщення (1/2 від 1262,9 м-2), розмір мінімальної заробітної плати на 1 січня звітного року (1378 грн) та ставку податку, яка встановлена рішенням міської ради та не перевищує три відсотки (2 %).

Згідно розрахунку, наданому податковим органом у відзиві на касаційну скаргу, податок на нерухоме майно розрахований у відповідності до діючих на той момент приписів законодавства. Податковий орган позбавлений можливості оцінювати законність рішень органів місцевого самоврядування та, відповідно, обирати застосовувати такі рішення, чи ні.

Суд позбавлений можливості надати оцінку рішенню Дубровицької міської ради від 4 лютого 2016 року № 82, оскільки законність такого рішення не є предметом даної справи. Сторонами не надано відомостей щодо зміни, скасування або судового оскарження вказаного рішення. Предметом даного спору є виключно податкове повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги зводяться до повторення доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, відповідачем не зазначено.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого, касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2019 року у справі № 1740/2191/18 (№ 857/2505/18) залишити без змін.