Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах 

Верховного Суду України у складі:

головуючого                Кривенка В.В.,

суддів:                    Гусака М.Б., Маринченка В.Л.,

                           Самсіна І.Л., Терлецького О.О., 

                           Тітова Ю.Г., –

розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою Державної податкової інспекції у м. Рівному – правонаступника Рівненської об’єднаної державної податкової інспекції (далі – Рівненська ОДПІ) справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Рівнеазот" (далі – ВАТ "Рівнеазот") до Рівненської ОДПІ про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

У вересні 2005 року ВАТ "Рівнеазот" звернулося до суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ОДПІ від 13 червня 2005 року № 0000022344/0/23-317, від 6 липня 2005 року № 0000022344/1/23-318 та від 14 вересня 2005 року № 0000022344/2/23-317.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що на підставі договору від 24 грудня 2004 року № 1588-06/04-2119, укладеного з Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", він 18 – 24 березня 2005 року перерахував контрагенту належні суми коштів. 31 березня 2005 року ДК "Газ України" виписала ВАТ "Рівнеазот" податкову накладну № 4772 на газ природний (туркменський), поставлений згідно із зазначеним договором, на суму 8 413 563 грн 67 коп., у тому числі податок на додану вартість (далі – ПДВ) – 1 402 260 грн 61 коп. Цю суму ПДВ позивач у квітні 2005 року включив до податкового кредиту.

У складеному Рівненською ОДПІ акті "Про результати позапланової виїзної документальної перевірки з питань підтвердження заявленої суми податку на додану вартість до відшкодування ВАТ "Рівнеазот" за квітень 2005 року" наведено висновок про безпідставне віднесення позивачем до податкового кредиту за квітень 2005 року ПДВ у сумі 1 402 260 грн 61 коп.

13 червня 2005 року відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000022344/0/23-317, яким згідно з підпунктами "а", "б", "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", підпунктами 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2, підпунктами 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі – Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ) і статтею 9 Закону України від 23 грудня 2004 року № 2285-IV "Про Державний бюджет України на 2005 рік" у редакції Закону України від 25 березня 2005 року № 2505-ІV (2505-15) (далі – Закон № 2285-IV (2285-15) ) визначив позивачу податкове зобов’язання з ПДВ у сумі 798 016 грн, у тому числі 665 013 грн основного платежу та 133 003 грн штрафних (фінансових) санкцій.

У процесі апеляційного оскарження ВАТ "Рівнеазот" цього податкового повідомлення позивачем Рівненська ОДПІ з метою довести до його відома граничні строки сплати податкового зобов'язання прийняла податкові повідомлення-рішення: 6 липня 2005 року – № 0000022344/1/23-318, 14 вересня 2005 року – № 0000022344/2/23-317.

Господарський суд Рівненської області постановою від 21 листопада 2005 року, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21 березня 2006 року, позов задовольнив – оспорювані податкові повідомлення-рішення визнав недійсними з моменту їх прийняття.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 18 липня 2007 року ухвалені у справі судові рішення залишив без змін.

У скарзі Державна податкова інспекція у м. Рівному порушила питання про перегляд за винятковими обставинами та скасування ухвалених у справі судових рішень, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права та на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 29 березня 2007 року у справі за позовом ВАТ "Рівнеазот" до Рівненської ОДПІ про визнання незаконними податкових повідомлень-рішень, у якому ці норми застосовано інакше, ніж в оскаржуваному рішенні.

Скарга не може бути задоволена з таких підстав.

Відповідно до статті 47 Закону України від 7 лютого 2002 року № 3018-III "Про судоустрій України" Верховний Суд України є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції та здійснює правосуддя і забезпечує однакове застосування законодавства всіма цими судами.

Згідно з частиною 1 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України Верховний Суд України задовольняє скаргу в разі виявлення неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права.

Виконуючи завдання зі здійснення правосуддя та забезпечення однакового застосування законодавства всіма судами загальної юрисдикції, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України перевірила за матеріалами справи наведені у скарзі доводи і при цьому не виявила зазначеного порушення закону.

У частині 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що Верховний Суд України відмовляє в задоволенні скарги, якщо обставини, які стали підставою для провадження за винятковими обставинами, не підтвердилися.

Керуючись статтями 241- 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

У задоволенні скарги Державної податкової інспекції у м. Рівному відмовити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України (rs1109497) від 18 липня 2007 року, ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 21 березня 2006 року та постанову Господарського суду Рівненської області від 21 листопада 2005 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Справа № 21 – 1938 во 07 Доповідач: Самсін І.Л.