ПОСТАНОВА

Іменем України

04 квітня 2019 року

Київ

справа №806/387/17

адміністративне провадження №К/9901/31030/18

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Церсаніт Інвест" звернулося до адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо не підготовки та неподання висновку для повернення ТОВ "Церсаніт Інвест" надміру сплаченого податку на прибуток підприємства в сумі 25833795,89 грн. протиправною; зобов'язати Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби вчинити певні дії, а саме підготувати та подати Головному управлінню Державної казначейської служби України в Житомирській області висновок про повернення з Державного бюджету України надмірно сплаченого податку на прибуток підприємства в сумі 25833795,89 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що за ним як платником податку рахується від'ємне значення по податку на прибуток в розмірі 25833795,89 грн., щодо повернення якого відповідач повідомив, що діючим бюджетним розписом не передбачено окремого ресурсу для повернення (перерахування) надміру сплачених сум з податку на прибуток підприємства та не повернув зазначені кошти на рахунок позивача. У зв'язку з цим позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 25.04.2017, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017, позовні вимоги задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач, заперечуючи проти позову, не довів існування обставин, які виключають право позивача на повернення з Державного бюджету України надмірно сплаченого податку на прибуток підприємства в сумі 25833795,89 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, податковий орган подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а також на неврахування судами того, що позивач не має права на повернення суми надміру сплаченого податку на прибуток в частині коштів, що була сплачена позивачем поза межами 1095 днів.

В письмових поясненнях позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 22 березня 2016 року позивачем направлено лист Голові Державної фіскальної служби України за вих. № 363 з проханням розглянути можливість повернення переплати податку на прибуток на їх банківський рахунок, або перерахувати суму переплати на Митницю з метою забезпечення сплати митних зборів і ПДВ на імпорт.

У подальшому лист скеровано до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників.

Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників у листі від 22.04.2016 № 9068/10/28-10-41-09-17 запропонувало Товариству провести звіряння розрахунків з бюджетом по податку на прибуток та після цього подати заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначити напрям перерахування коштів з урахуванням вимог, передбачених Податковим кодексом України (2755-17) .

11 серпня 2016 року генеральним директором ТОВ "Церсаніт Інвест" направлено на ім'я начальника Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників заяву за вих. № 758, у якій, відповідно до ст. 43 Податкового кодексу України, позивач просив повернути на розрахунковий рахунок підприємства помилково та надміру сплачені грошові зобов'язання (переплату) з податку на прибуток у сумі 25833795,89 грн., яка виникла за рахунок самостійно виправлених помилок та подання уточнюючого розрахунку до декларації на прибуток підприємства за 2012 рік (реєстраційний номер документа 9087776254 від 25.02.2014), подання декларації на прибуток підприємства за 2013 рік (реєстраційний номер документа 9091150046 від 03.03.2014), декларації на прибуток підприємства за 2014 рік (реєстраційний номер документа 9091453087 від 02.03.2015), самостійного виправлення помилок та подання уточнюючого розрахунку до декларації на прибуток підприємства за 2013 рік (реєстраційний номер документа 9091621643 від 05.05.2016).

За результатами розгляду заяви від 11.08.2016 № 758, Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби в листі від 08.09.2016 № 2574/10/28-10-41-09-08 "Про надання інформації щодо перерахування коштів" повідомив позивача про те, що проблема переплат з податку на прибуток підприємства не є новою і не відноситься лише до Товариства, а стосується широкого кола суб'єктів господарювання. Системне невирішення зазначеної проблеми протягом багатьох років призвело до її масштабного збільшення. Діючим бюджетним розписом не передбачено окремого ресурсу для повернення (перерахування) надміру сплачених сум з податку на прибуток підприємств. Ураховуючи, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" (928-19) передбачено велику кількість соціально важливих програм, реалізація яких пов'язана з виконанням доходної частини бюджету та напруженість планових завдань зі збоку платежів до загального фонду державного бюджету, відповідач просив ТОВ "Церсаніт Інвест" розглянути питання щодо можливості подальшого часткового зарахування наявної переплати з податку на прибуток підприємств у рахунок сплати інших податків, зборів та платежів.

Судами також встановлено, що за ТОВ "Церсаніт Інвест" податковий борг не обліковується, обліковується переплата з податку на прибуток підприємства в загальній сумі 25833795,89 грн. Факт наявності переплати представником відповідача не заперечувався та підтверджується карткою особового рахунку платника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Церсаніт Івест" з податку на прибуток приватних підприємств станом на 30.11.2016, змістом актів перевірки Новоград-Волинської ОДПІ від 20.05.2014 № 805/22-00/33529350, від 14.08.2015 № 30/06-15-22-01-018/3352350, довідками про стан розрахунків Новоград-Волинської ОДПІ станом на 01.06.2014 № 176, станом на 31.12.2014 № 93 та станом на 31.12.2015 № 01.

З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини у даній справі, касаційний суд вважає їх висновки передчасними, та такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, в силу вимог пп.14.1.115 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України переплата податку виникає з моменту фактичної сплати суми коштів до відповідного бюджету. При цьому, повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань здійснюється з урахуванням строків давності, визначених п.102.5 ст. 102 Податкового кодексу України.

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань врегульовані статтею 43 Податкового кодексу України, відповідно до якої, - помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно о цієї статті, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Тобто, головним та визначальним фактом, який підлягав встановленню - це факт надмірної сплати грошового зобов'язання та строк. Проте, вказаний факт судами не досліджувався та не встановлений. Суди зазначили, що обліковується переплата з податку на прибуток підприємства в загальній сумі 25833795,89 грн., проте на підстави яких доказів прийшли до такого висновку не зазначено і в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження цього факту.

Податковий орган в ході розгляду справи безперервно наголошував на тому, що позивач не має права на повернення суми надміру сплаченого податку на прибуток в частині коштів, що були сплачені ним поза межами 1095-ти денного граничного строку. Але, знову ж таки, факт сплати судами не досліджувався, в матеріалах справи відсутні будь-які докази такої сплати.

У зв'язку з чим, в першу чергу, слід було встановити, чи була фактично надмірна сплата грошового зобов'язання, та чи має позивач право на повернення заявленої суми коштів, з урахуванням строків давності, встановлених п.102.5 ст. 102 Податкового кодексу України.

Відповідно за умови наявності надмірної сплати податку на прибуток підприємств, яка виникла в межах 1095 днів, для повернення якої позивач подав письмову заяву, вказавши напрям перерахування цих коштів, у податкового органу виникає обов'язок подачі висновку для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Отже, поза увагою судів залишено те, що сам факт переплати не свідчить про наявність обов'язку держави щодо його повернення, оскільки, по-перше, право на повернення заявленої суми коштів або її зарахування в рахунок інших платежів реалізується з урахуванням строків давності, встановлених п.102.5 ст. 102 Податкового кодексу України. Як наслідок, необхідно було встановити, в якому податковому періоді у позивача виникло завищення податкових зобов'язань з податку на прибуток, що слугувало передумовою настання факту переплати (помилковій сплаті грошових зобов'язань), момент настання якого також підлягає встановленню.

Наявність або відсутність зобов'язань держави перед позивачем залишилась не з'ясованою судами обставиною, для встановлення якої слід було ретельно дослідити факт сплати податку (помилково або надмірно) та співставити дані щодо руху коштів в інтегрованій картці платника, починаючи з 2012 року, а також перевірити дані зворотного боку облікової картки.

За наведених обставин, колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись або спростувати, як висновки податкового органу стосовно суті порушень, так і перевірити висновки судів попередніх інстанцій, оскільки дослідження та відсутність належної оцінки доказів, виключає можливість перевірки касаційним судом правильності судових актів.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилами пункту 1 частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

З огляду на викладене, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби задовольнити частково.

2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 25.04.2017 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Житомирського окружного адміністративного суду.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

........................

В.П.Юрченко

І.А.Васильєва

С.С.Пасічник

Судді Верховного Суду