5016/1572/2011(1/110) Про визнання недійсним договору про надання овердрафту - 19.12.2011 Прийняття

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 30.08.2011р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.10.2011р. у справі №5016/1572/2011(1/110), у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Позивач, ТОВ "Водній мир", з прийнятими зазначеними процесуальними документами не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 30.08.2011р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.10.2011р. у справі №5016/1572/2011(1/110) та направити зазначену справу на розгляд до господарського суду міста Києва.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.12.2011р. у справі №5016/1572/2011(1/110) касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

13.12.2011р. до Вищого господарського суду України від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому сторона підтримує постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.10.2011р. у справі №5016/1572/2011(1/110), просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити зазначену постанову без змін.

У судове засідання 19.12.2011р. представники третіх осіб не з'явились.

Ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки. Сторони по справі в установленому порядку ГПК України (1798-12) повідомлені про час і місце розгляду справи в касаційній інстанції за адресами їх місцезнаходження зазначеними в позовній заяві. На момент розгляду справи у судовому засіданні 19.12.2011р. клопотань про відкладення розгляду справи до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило. Скарга розглядається за наявними матеріалами справи, а постанова Вищого господарського суду України направляється учасникам судового процесу поштою в установленому законом порядку.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 19.12.2011р. представник скаржника підтримав доводи касаційної скарги, представник відповідача –заперечував проти її задоволення.

Перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Водній мир".

Предметом розгляду по справі є позов Товариство з обмеженою відповідальністю "Водній мир" до Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі Відділення "Миколаївська регіональна дирекція" Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" про визнання недійсним договору про надання овердрафту №05КБ/2009-О від 25.09.2009р. Позовна заява мотивована порушенням при укладенні цього договору приписів ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів". Позов розглядався за місцем знаходження відокремленого підрозділу ПАТ "ВТБ Банк" в господарському суді Миколаївської області.

В процесі розгляду справи місцевий господарський суд відхилив клопотання позивача з вимогою передати справу для вирішення спору по суті до господарського суду міста Києва за територіальною підсудністю за місцезнаходженням юридичної особи –ПАТ "ВТБ Банк" зареєстрованої в м. Києві.

При цьому місцевий господарський суд дійшов висновку, що відособлений підрозділ банку наділений повноваженнями сторони, оскільки це підтверджується відповідними установчими та іншими документами, у тому числі – довіреністю на керівника структурного підрозділу –директора Відділення "Миколаївська регіональна дирекція ПАТ "ВТБ Банк".

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 29.07.2009р. на зборах учасників ТОВ "Водній мир" серед іншого було вирішено питання щодо укладення з банком кредитного договору та уповноважено директора товариства Іванова Д.Є. на його підписання.

Приписами ч. 1 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" встановлено, що договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Частиною 2 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" встановлено перелік відомостей, про які кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі перед укладенням договору про надання споживчого кредиту.

Відповідно до п.п. 22, 23 ст. 1 наведеного Закону зазначено, що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника; споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

При оцінці правової природи спірних правовідносин господарськими судами попередніх інстанцій обґрунтовано враховано, що у пункті 2 анкети-заявки на отримання кредиту ТОВ "Водній мир" визначено мету його отримання –для поповнення обігових коштів.

Судами попередніх інстанцій вірно констатовано, що Закон України "Про захист прав споживачів" (1023-12) не може застосовуватись до спірних відносин, оскільки ТОВ "Водній мир" не є споживачем у розумінні вказаного Закону, а кредит, що отриманий позивачем відповідно до умов кредитного договору № 05КБ/2009-О від 25.09.2009р. не є споживчим кредитом, оскільки наданий юридичній особі на цілі, пов’язані з підприємницькою діяльністю, а саме - поповнення обігових коштів, а до даних спірних правовідносин застосуванню підлягає законодавство з питань кредитування.

Приписами ст. 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтями 54, 57 ГПК України передбачено, що до позовної заяви повинні бути подані документи, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Господарським судом першої інстанції з урахуванням вказаних приписів правомірно зазначено, що позивачем в обґрунтування позовних вимог не надавався договір про надання овердрафту № 05КБ/2009-О від 25.09.2009р., а в матеріалах справи, як додаток до позову, міститься договір від 30.09.2009р. № 06КБ/2009-О, який був укладений між банком та ТОВ " Мир продуктів".

Беручи до уваги вищевикладене, судова колегія Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірності відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ "Водній мир" в зв'язку з недоведеністю обставин, на які скаржник посилався у своєму позові, як на підставу своїх вимог.

Згідно з частиною 4 ст. 28 ГПК України повноваження сторони від імені юридичної особи може здійснювати її відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 ГПК України справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається з урахуванням частин першої - третьої ст. 15 ГПК України залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу.

Згідно з положеннями п. 1.7, п. 1.10 Статуту Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" банк має статус юридичної особи з дня його реєстрації Національним банком України та має право у встановленому порядку відкривати на території України свої філії та представництва відповідно до вимог, встановлених законодавчими актами України.

Відповідно до п. 1.3, п. 1.4 Положення про Відділення "Миколаївська регіональна дирекція" Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", затвердженого протоколом засідання Правління ПАТ "ВТБ Банк" від 06.08.2010р. №145, Відділення не є юридичною особою, є структурною одиницею Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" та здійснює свою діяльність від імені Банку на підставі цього Положення в межах наданих йому повноважень.

При цьому згідно з п. 3.4 зазначеного Положення директор Відділення діє на підставі виданої Банком довіреності.

Відповідно до нотаріально посвідченої довіреності від 3.03.2011р., зареєстрованої в реєстрі за №799, Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" уповноважив директора Відділення "Миколаївська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" Волошину Валентину Миколаївну представляти інтереси Банку в підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності, перед фізичними особами, в державних органах та в органах місцевого самоврядування, судах, у тому числі господарських, адміністративних та третейських, органах нотаріату, а також в іноземних представництвах підприємств та організацій, які розташовані і діють на території України, з правом підпису всіх необхідних документів; здійснювати повноваження сторони у справі при розгляді цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних справах у суді; третейському суді; з правами і обов'язками, наданими законом позивачу, відповідачу, третій особі, іншому учаснику провадження, з правом вжити заходів досудового врегулювання спору, а також представляти інтереси Банку в органах по виконанню судових та інших рішень.

З урахуванням вищевикладеного доводи заявника касаційної скарги стосовно наявності підстав для скасування оскаржуваних судових актів в зв'язку з порушенням територіальної підсудності є необґрунтованими та безпідставними.

В зв'язку з цим, стосовно доводів скаржника про передачу справи до господарського суду міста Києва за територіальною підсудністю, судова колегія Вищого господарського суду України зазначає, що господарськими судами попередніх інстанцій вірно застосовані приписи ст. ст. 28, 15 ГПК України та зроблений висновок, що дана справа повинна була вирішуватися за місцезнаходженням Відділення "Миколаївська регіональна дирекція ПАТ "ВТБ Банк", оскільки ПАТ "ВТБ Банк" відповідно до Статуту, Положення та довіреністю від 30.03.2011р. уповноважив директора Відділення "Миколаївська регіональна дирекція" Волошину В.М. представляти інтереси ПАТ "ВТБ Банк" в судах, у тому числі господарських, з правами і обов'язками позивача, відповідача та третьої особи.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Щодо викладених в касаційній скарзі доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції повністю погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв’язку з чим підстави для скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду від 11.10.2011р. у справі №5016/1572/2011(1/110) відсутні.

за участю представників:
від позивача:	Ткаленко Г.І.;