Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Кота О.В.суддів: Кролевець О.А. Попікової О.В. (доповідач у справі) за участю представників: від позивача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином) від відповідача:Неділько В.Г. - за дов. від 02.09.2013 р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Унікум ЛТД" на рішення господарського суду Херсонської області від 06.08.2013 р. та на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 р. у справі № 923/92/13-г господарського суду Херсонської області за позовом Міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Унікум ЛТД" про визнання укладеною додаткової угоди до договору.

У відповідності до розпорядження секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 27.11.2013р. № 02-05/933 для розгляду справи № 923/92/13-г сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кот О.В., судді Кролевець О.А., Попікова О.В.

Міське комунальне підприємство "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Унікум ЛТД" про визнання укладеною додаткової угоди від 17.12.2012р. № 1 до договору від 19.08.2011р. № 833 в редакції позивача.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 04.03.2013р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.04.2013р., у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.06.2013р. рішення господарського суду Херсонської області від 04.03.2013р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.04.2013р. скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду справи рішенням господарського суду Херсонської області від 06.08.2013р. (суддя Ємленінова З.І.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.09.2013р. (головуючий суддя Лисенко В.А., судді Ліпчанська Н.В., Мацюра П.Ф.), позов задоволено частково, визнано укладеною додаткову угоду від 17.12.2012р. № 1 до договору від 19.08.2011р. № 833 у визначеній судом редакції.

Рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції обґрунтовані приписами статей 6, 15, 16, 627 Цивільного кодексу України, статей 20, 180, 181, 187, 188 Господарського кодексу України, статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" з огляду на те, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права у вигляді визнання укладеною додаткової угоди до договору відповідає способам захисту, передбаченим чинним законодавством України. При цьому судами встановлено, що запропонований позивачем договору відповідає вимогам Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України.

Не погодившись з рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та припинити провадження у справі.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема приписів статей 4, 188 Господарського кодексу України, статей 5, 627 Цивільного кодексу України. При цьому скаржник наголошує на тому, що позивачем не було дотримано порядку внесення змін до договору, а такого способу захисту порушеного права, як визнання договору укладеним, не передбачено чинним законодавством.

Від МКП "ВУВКГ м. Херсона" надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому позивач заперечив проти вимог скаржника та просив оскаржувані судові рішення залишити без змін з мотивів, у них викладених.

27.11.2013р. на адресу суду надійшла заява ТОВ "Унікум ЛТД" про відвід колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді Попікової О.В., суддів Кролевець О.А., Саранюка В.І.

За результатами розгляду вказаної заяви у судовому засіданні 02.12.2013р. її було залишено без задоволення, про що винесено відповідну ухвалу.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях і застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 19.08.2011р. між позивачем та відповідачем укладено договір № 833 про постачання холодної води та послуг з приймання та очищення стічних вод.

Згідно з наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.03.2012р. № 131 (z0557-12) були внесені зміни до Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. № 190 (z0936-08) .

Враховуючи внесені зміни до Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, позивач, з метою приведення договору від 19.08.2011р. № 833 у відповідність до норм чинного законодавства, звернувся 20.12.2012р. до відповідача з пропозицією укласти додаткову угоду від 17.12.2012р. № 1, якою вказаний договір викласти в новій редакції. У свою чергу відповідач відхилив вказану пропозицію позивача.

Предмет позову у даній справі становить вимога про визнання укладеною додаткової угоди від 17.12.2012р. № 1 про викладення у новій редакції договору від 19.08.2011р. № 833 про постачання холодної води та послуг з приймання та очищення стічних вод.

У підпункті 3.1.3. пункту 3.1. договору від 19.08.2011р. № 833 з урахуванням підписаного сторонами протоколу розбіжностей до нього передбачено, що позивач має право змінювати умови договору при зміні тарифів, затверджених рішенням міської ради, або змін чинного законодавства України.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з абзацом другим частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Загальний порядок укладання господарських договорів визначено у статті 181 Господарського кодексу України.

Порядок зміни та розірвання господарських договорів передбачено у статті 188 Господарського кодексу України, у відповідності до частини 4 якої у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

За приписами статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Статтею 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

У відповідності до пунктів 2.1., 2.2. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово- комунального господарства України від 27.06.2008р. № 190 (z0936-08) , договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" (2918-14) та "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) . Істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) .

Отже, чинним законодавством України передбачене обов'язкове укладення договору у сфері водопостачання та водовідведення, який, у свою чергу, повинен відповідати вимогам Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" (2918-14) та "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) , а також Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово- комунального господарства України від 27.06.2008р. № 190 (z0936-08) .

Зміна нормативно-правових актів, які регулюють правовідносини з централізованого комунального водопостачання та водовідведення, є підставою для внесення змін до укладених договорів з метою приведення їх у відповідність до вимог чинного законодавства.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України особа має право звернутись до суду за захистом свого своїх прав та інтересів у визначені цими статтями способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 10.10.2012р. № 6-110цс12, яка в силу статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою для всіх судів України, серед способів захисту, передбачених статтею 16 Цивільного кодексу України, не зазначено такого способу захисту, як установлення правовідносин, у тому числі шляхом зобов'язання особи до укладення відповідних договорів. У даному випадку в разі невизнання споживачем права виробника (виконавця) послуг на укладення договору про надання житлово-комунальних послуг таке право підлягає захисту судом шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом, що містить відповідний обов'язок.

Таким чином, у разі відмови споживача житлово-комунальних послуг від укладення договору про їх надання та внесення відповідних змін до цього договору з метою приведення його у відповідність до чинного законодавства виконавець послуги вправі звернутись до суду за захистом свого права на підставі статті 16 Цивільного кодексу України, статей 20, 187, 188 Господарського кодексу України, у тому числі шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом, що містить відповідний обов'язок.

За таких обставин, висновок судів попередніх інстанцій щодо відповідності обраного позивачем способу захисту чинному законодавству є законним і обґрунтованим.

Під час розгляду справи місцевим та апеляційним судами було встановлено, що запропонований позивачем проект додаткової угоди від 17.12.2012р. № 1 про викладення у новій редакції договору від 19.08.2011р. № 833 про постачання холодної води та послуг з приймання та очищення стічних вод відповідає вимогам Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. № 190 (z0936-08) , з урахуванням внесених змін згідно з наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.03.2012р. № 131 (z0557-12) .

Окрім цього судом першої інстанції обґрунтовано було викладено пункт 7.1. договору з урахуванням приписів частини 2 статті 187 Господарського кодексу України та визначено, що угода вступає в силу з моменту набрання чинності рішенням суду.

Враховуючи викладене та зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій обставини, касаційна інстанція погоджується з обґрунтованим висновком судів про визнання укладеною додаткової угоди від 17.12.2012р. № 1 до договору від 19.08.2011р. № 833 у редакції, визначеній судом першої інстанції відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

При цьому, перевіривши у відповідності до частини другої статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим та апеляційним судами в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Унікум ЛТД" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Херсонської області від 06.08.2013р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.09.2013р. у справі № 923/92/13-г залишити без змін.