Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Кота О.В. суддів: Кролевець О.А. Попікової О.В. (доповідач у справі) за участю представників: від позивача: не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином) від відповідача: не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Кліщинське" на рішення господарського суду Харківської області від 03.07.2013 р. та на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.10.2013р. у справі № 922/2252/13 господарського суду Харківської області за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Кліщинське" до фізичної особи-підприємця Сімоненка Віталія Віталійовича про стягнення 108 485,36 грн.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Кліщинське" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до фізичної особи-підприємця Сімоненка Віталія Віталійовича про стягнення 108 485,36 грн., з яких: 69 500,00 грн. грошових коштів, сплачених за товар згідно договору поставки від 10.01.2013р. № 11-01; 38 985,36 грн. збитків.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.07.2013р. (суддя Суярко Т.Д.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.10.2013р. (головуючий суддя Істоміна О.А., судді Барбашова С.В., Плужник О.В.), у задоволенні позову відмовлено.

Рішення та постанова обґрунтовані приписами статей 175, 224 - 226, 265, 268, 269 Господарського кодексу України, статей 9, 678, 712 Цивільного кодексу України, з огляду на відсутність правових підстав для повернення сплачених грошових коштів, оскільки за умови поставки неякісного товару позивач має право вимагати від відповідача усунення дефектів товару або його заміни на інший товар. Також суди виходили з того, що позивач не довів наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, як необхідної підстави для покладення на відповідача обов'язку відшкодувати збитки у сумі, заявленій до стягнення.

Не погодившись з рішенням місцевого суду та постановою апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неповне з'ясування судами першої та апеляційної інстанцій обставин, що мають значення для справи, невідповідність їх висновків обставинам справи, неправильне застосування ними норм матеріального права і порушення норм процесуального права, зокрема приписів статей 525, 526, 614, 673, 675, 678, 679, 712 Цивільного кодексу України, статей 193, 218, 224, 225, 265, 268 Господарського кодексу України, статей 41 - 43 Господарського процесуального кодексу України. При цьому скаржник наголошує на тому, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт поставки відповідачем товару неналежної якості, у зв'язку з чим останній зобов'язаний повернути вартість товару та відшкодувати заподіянні збитки.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 10.01.2013р. між ФОП Сімоненком В.В. (постачальник) та СТОВ "Кліщинське" (покупець) укладено договір поставки № 11-01 (далі - договір), у відповідності до умов якого постачальник зобов'язався передати, а покупець - прийняти та оплатити на умовах, передбачених цим договором, товар - машину декову МД-55 в кількості, асортименті та за цінами, указаним у цьому договорі та накладних на відпуск товару, які є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до пунктів 1.3., 2.1., 2.5., 3.7., 4.1. договору: право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент повної оплати товару; якість товару повинна відповідати супровідним документам, які регламентовані чинним законодавством України; гарантійний строк експлуатації товару становить 12 календарних місяців та починається з моменту отримання товару покупцем; підписання накладної покупцем свідчить про приймання ним товару за якістю та кількістю без зауважень; вартість товару складає 69 500,00 грн. без НДС.

На виконання умов договору від 10.01.2013р. № 11-01 відповідач 05.02.2013р. здійснив поставку позивачеві товару (машини декової МД-55) вартістю 69 500,00 грн., що підтверджується видатковою накладною від 05.02.2013р. № 11-01 та актом приймання-передачі товару від 05.02.2013р.

14.03.2013р. комісією у складі працівників СТОВ "Кліщинське" складено акт вводу в експлуатацію машини декової МД-55 з 15.03.2013р.

15.03.2013р. комісією у складі працівників СТОВ "Кліщинське" складено акт виходу з ладу машини декової МД-55 у зв'язку з аварією, яка сталася, на думку комісії, через обрив деки з вини виробника машини.

Листом від 26.03.2013р. № 117 позивач звернувся до відповідача з проханням повернути сплачену за товар грошову суму в розмірі 69 500,00 грн. у зв'язку з істотними недоліками товару. У відповідь на вказаний лист відповідач не визнав провини у виході з ладу обладнання подрібнювача молоткового МД-55 і запропонував позивачеві провести генеральні відновні роботи товару з 50 % оплатою робіт, що становить 11 700,00 грн. від загальної вартості 23 400,00 грн., додатково провести роботи із зміцнення корпусу та встановити защіпки на кришці доступу до ротору за рахунок відповідача, провести монтажні роботи, пов'язані з введенням в експлуатацію подрібнювача МД-55 за рахунок відповідача, після монтажу відпрацювати зі спеціалістами позивача перші 6-12 годин експлуатації МД-55.

У відповідності до експертного висновку Черкаської торгово-промислової палати від 23.04.2013р. № В-232 молотковий дековий подрібнювач МД-55, який виготовлений ФОП Сімоненком В.В. та отриманий згідно з договором від 10.01.2013р. № 11-01, має дефекти механічного характеру, не робочий, вийшов з ладу в період гарантійного строку експлуатації.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок порушення відповідачем зобов'язання за договором поставки від 10.01.2013р. № 11-01 в частині передання обладнання (машини декової МД-55) належної якості у позивача виникло право вимагати на підставі частини 2 статті 678 Цивільного кодексу України повернення сплаченої за цей товар грошової суми у розмірі 69 500,00 грн., а також право на відшкодування заподіяних внаслідок цього збитків у сумі 38 985,36 грн. відповідно до статей 224, 225 Господарського кодексу України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення 69 500,00 грн. грошових коштів, сплачених за товар, та 38 985,36 грн. збитків, суди попередніх інстанцій з огляду на вимоги статті 269 Господарського кодексу України обмежились лише висновком щодо відсутності правових підстав для повернення сплачених грошових коштів.

Проте судами залишено поза увагою приписи статті 678 Цивільного кодексу України та статей 224, 225 Господарського кодексу України, якими передбачено право покупця у випадку порушення продавцем зобов'язання щодо передання товару належної якості відмовитись від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми, а також відшкодувати збитки, заподіяні внаслідок порушення цього зобов'язання.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що судам перш за все необхідно встановити, чи був факт порушення відповідачем зобов'язання за договором щодо передання позивачеві товару належної якості, а також факт виходу обладнання з ладу саме з вини відповідача, як необхідної підстави для повернення сплачених за нього грошових коштів та відшкодування заподіяних збитків.

Окрім цього, слід враховувати, що за приписами статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Із встановлених судами попередніх інстанцій обставин вбачається, що дефекти обладнання, переданого відповідачем за договором від 10.01.2013р. № 11-01, не могли бути виявлені при звичайному його отриманні позивачем.

При цьому суди під час розгляду справи достеменно не встановили сам факт передання відповідачем позивачу машини декової МД-55 належної якості, а також не з'ясували: чи відповідало це обладнання технічним стандартам; що стало причиною виходу з ладу цього обладнання; чи вийшло воно з ладу саме з вини відповідача.

У свою чергу в разі потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, а також у разі здійснення оцінки наявних у справі доказів, які є взаємно суперечливими, господарським судом згідно зі статтею 41, пункту 5 статті 65 Господарського процесуального кодексу України може бути призначена відповідна судова експертиза, у тому числі з власної ініціативи.

Як свідчать матеріали справи (а.с. 67, 69, 85, 162-163), позивачем та відповідачем, з метою встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, неодноразово заявлялись клопотання про проведення судової товарознавчої експертизи, які судами були залишені без задоволення як такі, що не стосуються предмету спору у даній справі.

Касаційна інстанція вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій безпідставно і необґрунтовано були відхилені клопотання сторін про призначення відповідної судової експертизи у справі, оскільки спір у даній справі виник з приводу порушення відповідачем зобов'язання за договором від 10.01.2013р. № 11-01 щодо передання позивачеві товару належної якості, правові наслідки за що встановленні у статті 678 Цивільного кодексу України (повернення сплаченої за товар грошової суми), статтях 224, 225 Господарського кодексу України (відшкодування збитків, завданих порушенням господарського зобов'язання).

Окрім цього суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків, обмежились загальним висновком щодо відсутності правових підстав для стягнення з відповідача збитків, проте не з'ясували в силу статті 22 Цивільного кодексу України, статей 224, 225 Господарського кодексу України правову природу заявлених до стягнення збитків, з чого вони складаються та чим підтверджується їх розмір.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскаржувані судові рішення місцевого та апеляційного господарських судів вказаним вимогам не відповідають.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не з'ясували всі суттєві обставини справи, що мають значення для вирішення спору, не надали їм в порушення статті 43 Господарського процесуального кодексу України належної юридичної оцінки, у зв'язку з чим дійшли передчасних висновків про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини 1 статті 111-9 Господарського процесуального кодексу України), оскільки касаційна інстанція, згідно приписів статті 1117 цього Кодексу не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, колегія суддів, враховуючи приписи статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню як такі, що винесені без дослідження всіх обставин справи, які мають істотне значення для правильного розгляду спору по суті, з направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Кліщинське" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 03.07.2013р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.10.2013р. у справі № 922/2252/13 скасувати.

Справу № 922/2252/13 передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області.