Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники:

У провадженні господарського суду м. Києва знаходиться справа № 46/29-б про банкрутство ТОВ "Україна-Агро".

Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.06.2011 р. (суддя Омельченко Л.В.) за результатами попереднього засідання затверджено реєстр вимог кредиторів та, зокрема визнано та включено до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги: ПАТ "Сведбанк" у сумі 9 503 427,41 грн. –перша черга, 1 165 900,39 грн. –шоста черга та ПАТ КБ "Приватбанк" у сумі 1 661 103,33 грн. –перша черга.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2011 р. (судді: Сулім В.В. –головуючий, Дзюбко П.О., Сотніков С.В.) ухвалу від 24.06.2011 р. у частині розгляду вказаних грошових вимог змінено, визнано та включено до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги ПАТ "Сведбанк" у сумі 9 503 427,41 грн. – перша черга, 22 055,61 грн. –шоста черга та ПАТ КБ "Приватбанк" у сумі 1 343 055,03 грн. –перша черга, 318 045,31 грн. –шоста черга.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, боржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в який просить їх скасувати в частині визнання кредиторських вимог ПАТ "Сведбанк" та ПАТ КБ "Приватбанк" та залишити заяви ПАТ "Сведбанк" та ПАТ КБ "Приватбанк" про визнання грошових вимог без розгляду.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм процесуального права, зокрема ч. 1 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі –Закон про банкрутство) та ст. 28 Господарського процесуального кодексу України ( далі – ГПК України (1798-12) ). Скаржник зазначає, що заяви зі спірними грошовими вимогами до боржника від імені кредиторів підписані неуповноваженими особами.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, грошові вимоги ПАТ "Сведбанк" ґрунтуються на укладеному з боржником кредитному договорі від 27.10.2003 р. № 301-К/30, у забезпечення виконання зобов'язань за яким між сторонами були укладені договори іпотеки від 31.03.2008 р. та застави від 15.08.2006 р., від 31.08.2006 р. № 181-Н.

Станом на момент заявлення грошових вимог вказаним кредитором заборгованість боржника зі сплати кредитних коштів та процентів становила 9 503 342,41 грн., наявність якої підтверджена судовими рішеннями, що набрали законної сили. Отже, вказана заборгованість правомірно визнана судом та включена до реєстру вимог кредиторів як така, що забезпечена заставою майна боржника.

Разом з тим, з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні грошових вимог у сумі 1 143 844,39 грн. пені, як таких, що заявлені з пропуском встановленого ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України строку позовної давності.

Заборгованість боржника перед ПАТ КБ "Приватбанк" виникла на підставі кредитного договору від 25.10.2007 р. № КУ-229Д та договору застави майнових прав від 26.10.2007 р. № КУ-2129Д-Д3.

Суд апеляційної інстанції правомірно визнав та включив до реєстру вимог кредиторів у першу чергу, як таку, що забезпечена заставою, заборгованість за кредитом та процентами у сумі 1 342 970,03 грн., оскільки наявність вказаної заборгованості підтверджується відповідними судовими рішеннями та не заперечується боржником.

Що стосується сум пені та штрафу у загальному розмірі 318 045,31 грн., то згідно з абз. 7 ст. 1 Закону про банкрутство недоїмка (штраф, пеня) не зараховується до складу грошових зобов'язань боржника. Тому ці вимоги правомірно включені судом апеляційної інстанції у шосту чергу.

У силу встановлених меж перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноважень останнього (ст. ст. 1115, 1117 ГПК України) посилання боржника у касаційній скарзі на підписання заяв кредиторів зі спірними грошовими вимогами неуповноваженими особами колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки ці обставини не були предметом дослідження ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанцій.

За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, як така, що прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального право.

Разом з тим, керуючись ст. 89 ГПК України, колегія суддів вважає за необхідне виправити допущену у пункті 4 резолютивної частини постанови суду апеляційної інстанції описку, замінивши слова "Київського апеляційного господарського суду" на "господарського суду міста Києва".

З урахуванням наведеного та керуючись ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 258 Цивільного кодексу України, ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. ст. 89, 1115 –1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

1. Касаційну скаргу ТОВ "Україна-Агро" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2011 р. у справі № 46/29-б у частині розгляду грошових вимог ПАТ "Сведбанк" та ПАТ КБ "Приватбанк" залишити без змін.

3. Пункт 4 постанови Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2011 р. у справі № 46/29-б змінити, замінивши слова "Київського апеляційного господарського суду" на "господарського суду міста Києва".