21/251/10 Про стягнення заборгованості за договором про надання охоронних послуг - 29.11.2011 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "Охороно-юридична фірма" Бізон. Бізнес-центр" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Вуглецевий композит" про стягнення боргу в сумі 122827,13грн. за договором про надання охоронних послуг №03 від 31.07.2010 року.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.03.2011 року було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Регіональне відділення Фонду держаного майна України по Запорізькій області.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 30.05.2011 року (суддя Черкаський В.І.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.08.2011 року (головуючий суддя Зубченко І.В., судді Акулова Н.В., Бойко І.А.), позовні вимоги задоволено частково.

З Відкритого акціонерного товариства "Вуглецевий композит" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Охороно - юридична фірма" Бізон.Бізнес-Центр" стягнуто 119520,00грн. - основного боргу, 491,45грн. - 3% річних.

В іншій частині позову відмовлено.

Доповідач Волковицька Н.О.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 30.05.2011 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.08.2011 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення 89280,00 грн. основного боргу та 491,45 грн. 3% річних і прийняти нове рішення про відмову у позові в цій частині.

На думку скаржника судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального права, а саме: статті 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні", частини 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та статті 625 Цивільного кодексу України та неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення, недоведеністю обставин, які суд визнав встановленими, що призвело до порушення вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, скаржник зазначив, що розмір заборгованості за договором №03 від 31.07.2009 року складає 30240,00грн., а суди безпідставно не зарахували до загальної суми, на яку векселями здійснено погашення заборгованості, вартість простого векселя серії АА 1302830 від 18.03.2010 року на суму 89280,00грн.

На думку скаржника, з моменту видачі відповідачем векселів в погашення заборгованості за договором №03 від 31.07.2009 року грошові зобов'язання на суму 471384,00 грн. припинилися, але виникли грошові зобов'язання щодо платежу за векселем. При цьому, подальша передача позивачем цього векселя відповідачу без здійснення оплати за ним не спростовує факту погашення відповідачем заборгованості на суму 89280грн. Також скаржник вважає, що суд необґрунтовано не зупинив провадження у справі №21/251/10 до вирішення пов'язаних з нею справ №21/284/10 та №12/5009/2719/11. Водночас, скаржник зазначив, що 3% річних не повинні були стягуватись, оскільки нараховані неправомірно під час дії мораторію щодо відповідача.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Охоронно –юридична фірма "Бізон. Бізнес - центр" просить залишити судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення з підстав, викладених у відзиві.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю –доповідача та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій 30.07.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Охороно - юридична фірма" Бізон. Бізнес-Центр" (виконавець) та Відкритим акціонерним товариством "Вуглецевий композит" (замовник) був укладений договір про надання охоронних послуг №03.

Згідно з пунктом 1.1 доповнення до договору, виконавець зобов'язався продовжувати забезпечення цілодобової охорони території, промислового обладнання та матеріальних цінностей ВАТ "Вуглецевий композит", розташованого за адресою: Україна, 69600, м.Запоріжжя, вул. Північне шосе, 31-А. Охорона об'єкта здійснюється караулом виконавця в кількості 5-ти охоронників, екіпірованих в формений одяг та спеціальні засоби виконавця.

Пунктом 5.1 договору визначено, що договір вступає в силу з 31.07.2009 року та діє до 31.12.2009 року.

Доповненням до договору встановлено, що строк дії доповнення до договору №03 від 31.07.2009 року вступає в силу з 01.01.2010 року та діє до 31.07.2010 року.

За послуги по охороні об'єкта замовник зобов'язався сплачувати виконавцю суму по факту наданих послуг, з розрахунку 12,00 грн. за 1 людино/годину відповідно наданого рахунка та акта виконаних робіт на перше число місяця наступного за звітним періодом (п.3.1 доповнення до договору).

Згідно пункту 3.2 доповнення до договору, оплата за надані послуги здійснюється не пізніше 5 (п'яти) банківських днів з початку місяця.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 07.12.2010 року у справі № 21/284/10, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.02.2011 року та постановою Вищого господарського суду України від 12.04.2011 року, відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору про надання охоронних послуг №03 від 31.07.2009 року, укладеного між ВАТ "Вуглецевий композит" та ТОВ "Охороно-юридична фірма "Бізон. Бізнес-Центр" та стягнення з ТОВ "Охороно-юридична фірма "Бізон. Бізнес-Центр" на користь держави суми в 382104,00грн., на яку останнім в рахунок оплати за договором отримано векселі ВАТ "Вуглецевий композит".

Судами встановлено, що на виконання договору позивачем у період з липня 2009 року по липень 2010 року були надані відповідачу послуги, що підтверджуються підписаними актами виконаних послуг охорони території ВАТ "Вуглекомпозит" від 31.08.2009 року на суму 504,00 грн., від 31.08.2009 року на суму 35136,00 грн., від 30.09.2009 року на суму 41184,00 грн., від 31.10.2009 року на суму 44640,00 грн., від 30.11.2009 року на суму 43200,00 грн., від 31.12.2009 року на суму 44640,00 грн., від 31.01.2010 року на суму 44640,00 грн., від 28.02.2010 року на суму 40320,00 грн., від 31.03.2010 року на суму 44640,00 грн., від 30.04.2010 року на суму 43200,00 грн., від 31.05.2010 року на суму 44640,00 грн., від 30.06.2010 року на суму 43200,00 грн., від 23.07.2010 року на суму 31680,00 грн.

На виконання своїх зобов'язань щодо оплати цих послуг відповідач передав позивачу прості векселі: АА №1302827 на суму 35640,00 грн. від 11.02.2010 року, за актом прийому передачі простого векселя від 11.02.2010 року; АА №1302828 на суму 41184,00 грн. від 11.02.2010 року, за актом прийому передачі простого векселя від 11.02.2010 року; АА №1302829 на суму 87840,00 грн. від 18.03.2010 року, за актом прийому передачі простого векселя від 18.03.2010 року; АА №2030087 на суму 89280,00 грн. від 26.05.2010 року, за актом прийому передачі простого векселя від 26.05.2010 року; АА №2030089 на суму 84960,00 грн. від 26.05.2010 року, за актом прийому передачі простого векселя від 26.05.2010 року; АА №2030090 на суму 43200,00 грн. від 26.05.2010 року, за актом прийому передачі простого векселя від 26.05.2010 року; АА №1302830 на суму 89280,00 грн. від 18.03.2010 року, за актом прийому передачі простого векселя від 18.03.2010 року.

Вексель АА №1302830 від 18.03.2010 року на суму 89280,00 грн., переданий за актом прийому передачі простого векселя від 18.03.2010 року позивачу, був повернутий назад відповідачеві за актом приймання-передачі від 27.05.2010 року.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні", видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинна мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Вексель АА №1302830 від 18.03.2010 року на суму 89280,00 грн. відповідач отримав зворотно 27.05.2010 року за актом прийому передачі простого векселя, який був підписаний обома сторонами та засвідчений їх печатками.

Таким чином суди дійшли висновку, що відповідачем не надано належних доказів того, що заборгованість по спірному векселю стосується договору про надання охоронних послуг.

У зв'язку з тим, що відповідач порушив строки оплати за надані послуги, відповідачу була направлена претензія вих. №06/2010 від 18.08.2010 року, з актом звірки взаємних розрахунків від 18.08.2010 року, в якій була викладена вимога щодо оплати, яка була залишена без розгляду, акт звірки взаємних розрахунків позивачу направлений не був, сума боргу не оплачена.

Судами встановлено, що на момент звернення позивача з позовом заборгованість відповідача за послуги охорони території ВАТ "Вуглецевий композит" за період з травня 2010 року по липень 2010 року складала 119520,00 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. За приписами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Приймаючи рішення щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних у розмірі 491,45грн. та пені у розмірі 2815,68грн. за періоди з 05.06.2010 року по 19.08.2010 року, з 05.07.2010 року по 19.08.2010 року, з 28.07.2010 року по 19.08.2010 року, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, правомірно врахував положення статей 534, 549- 552 та статті 625 Цивільного кодексу України, статей 229- 234 Господарського кодексу України, частин 4, 7 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вірно із дотриманням положень пункту 3.2 договору визначив момент виникнення права вимоги та врахував дефляцію у період, в який позивачем заявлено інфляційні втрати, та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі №21/143/10 про банкрутство ВАТ "Вуглецевий композит" та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині про стягнення 3% річних у сумі 491,45грн. та відмовив в задоволенні позовних вимог в частині про стягнення інфляційних та пені у сумі 2815,68грн.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарські суди попередніх інстанцій в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об’єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення та постанови у даній справі колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Запорізької області від 30.05.2011 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.08.2011 року у справі №21/251/10 господарського суду Запорізької області залишити без змін.