9901/608/18 Про визнання протиправним та скасування рішення Вищої ради правосуддя "Про звільнення особи з посади судді окружного адміністративного суду на підставі пункту 3 частин шостої статті 126 Конституції України" - 03.04.2019 Прийняття

04.06.2018 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшов вказаний позов ОСОБА_4, у якому вона просила визнати протиправним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, відповідач) №1331/0/15-18 від 04.05.2018 "Про звільнення ОСОБА_4 з посади судді Тернопільського окружного адміністративного суду на підставі пункту 3 частин шостої статті 126 Конституції України".

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 зазначила, що оскаржуване нею рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки містить прямі посилання на рішення ВРП від 29.03.2017 №4020/3дп/15-17, яким її було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді подання про звільнення з посади, в той час як це рішення оскаржується у судовому порядку, а тому до вирішення справи судом не може бути підставою для прийняття спірного рішення.

Крім того, Вищою радою правосуддя здійснено аналіз судового рішення, яке визнано законним і залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, при тому, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно із процесуальним законодавством. Оскаржуване рішення ВРП зводиться до того, що процесуальні порушення, які не вплинули на правильність вирішення справи по суті, є порушенням присяги судді, що не сумісне із здійсненням правосуддя. ВРП розглянуто і прийнято рішення в зв'язку з наявністю процесуальних порушень, які не були і не могли бути підставою для скасування чи зміни судового рішення, тобто мали місце процедурні питання, які не впливають на правозастосування та вирішення спору, тому відсутні підстави для висновку про підрив авторитету правосуддя. Крім того, даним судовим рішенням навпаки було захищено права акціонерів, тому знову ж таки незрозуміло чому, ні Дисциплінарна палата, ні ВРП не надає оцінку співмірності порушених прав акціонерів та не враховує, що у стороннього спостерігача та в акціонерів авторитет правосуддя було укріплено та піднесено, а не підірвано. Ні в рішенні Дисциплінарної палати, ні в рішенні ВРП не наведено мотивів, з яких вбачається, що було підірвано суспільну довіру до суду як власне судове рішення, яким вирішено по суті спір з правильним застосуванням закону. Позивач зазначає, що в зв'язку з відсутністю обґрунтування незрозуміло, з яких підстав відповідач дійшов висновку, що суддя, здійснивши розгляд вказаної адміністративної справи вичинила грубе порушення закону, яке мало наслідком підрив довіри до суду і для притягнення її до відповідальності у вигляді звільнення з посади.

Серед підстав для прийняття оскаржуваного рішення вказано: "судом не надано правової оцінки тій обставині, що з дня вчинення всіх оскаржуваних реєстраційних дій минуло більше шести місяців". Проте, такі висновки відповідача є надумати, і не відповідають дійсності, так як під час отримання адміністративного позову вона не допустила порушень вимог статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України в частині пропуску заявником шестимісячного строку на звернення до суду, так як початок обчислення такого строку було здійснено з часу, коли особа - заявник позову дізнався про порушене право.

Також серед підстав спірного рішення вказано: "судом не надано правової оцінки факту підписання позовної заяви не уповноваженою особою, оскільки не було додано до позовної заяви довіреності на представництво у суді інтересів". Важко погодитись з таким висновком, адже під час подальшого судового розгляду справи встановлено, що довіреність від імені позивача наявна, однак з технічних причин випадково не була долучена, тому жодних протиправних наслідків у вигляді здійснення представництва без належних повноважень не настало та не вплинуло на вирішення справи по суті, що встановлено судами апеляційної та касаційної інстанцій. Щодо висновку про незалучення третіх осіб (ЗАТ "Житомирські ласощі", ТДВ "ЖЛ") до розгляду адміністративної справи, то вони є неспроможними, оскільки в даному випадку вона не вчиняла жодних дій аби приховати факт розгляду даної справи, тому кожен учасник з обох товариств мав право звернутись з відповідним клопотанням та реалізувати свої процесуальні права тим, більше як видно із самого рішення Дисциплінарної палати, спір між даним товариствами не єдиний, що є підставою для висновку, що учасникам відомо про здійснені судові процеси. З огляду на це, не зрозуміло як суддя здійснила "усунення осіб від участі судового розгляду", адже клопотання про залучення суду не заявлялись і не вирішувалось. З приводу того, що не було здійснено заміну відповідача та нібито допущення неналежного представника відповідача до розгляду адміністративної справи, позивач зазначає, що питання неналежного відповідача переглядалось судами апеляційної і касаційної інстанцій, де таке порушення не підтвердилось і рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суддів вищих судових інстанцій, які переглядали справу в апеляційному та касаційному порядку, також намагались притягнути до дисциплінарної відповідальності, але негативне рішення, яке є предметом оскарження винесене лише стосовно неї, що свідчить про порушення відповідачем принципу пропорційності застосування дисциплінарної відповідальності.

Позивач також доводить суду, що формулювання змісту рішення яким застосовано дисциплінарне стягнення здійснено відповідачем із порушенням принципу презумпції невинуватості, так як окремі його формулювання застосовано в стверджувальній формі і звинувачують позивача у вчиненні злочину, що матиме наслідком негативний вплив на ділову репутацію позивача та її подальшу кар'єру.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями адміністративна справа №П/9901/608/18 розподілена на склад колегії суддів: Юрченко В.П. - головуюча суддя; Васильєва І.А.; Пасічник С.С.; Хохуляк В.В.; Ханова Р.Ф.

05.06.2018 провадження за вказаним позовом ухвалою Суду було відкрито, справа призначена для розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні 21.08.2018 об 10:30 хв. з викликом сторін.

18.06.2018 відповідач подав клопотання про зупинення провадження у даній справі, у зв'язку із оскарженням ОСОБА_4 преюдиційного у даній справі рішення ВРП від 29.03.2018 №930/0/15-18, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Третьої Дисциплінарної палати від 13.12.2017 №4020/3дп/15-17, яким вирішено звільнити позивача з посади.

Ухвалою Верховного Суду від 21.08.2018 вказане клопотання було задоволено, провадження по справі зупинено до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи справи №11-497сап18 за скаргою ОСОБА_4 на рішення Вищої ради правосуддя від 29.03.2018 №930/0/15-18 "Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13.12.2017 № 4020/3дп/15-17 "Про притягнення суддів Тернопільського окружного адміністративного суду ОСОБА_4, Господарського суду Житомирської області ОСОБА_10 до дисциплінарної відповідальності та відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Господарського суду Житомирської області ОСОБА_12 і припинення дисциплінарного провадження стосовно неї".

27.03.2019 провадження по справі поновлено в зв'язку з закінченням розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду.

Представник ВРП у судовому засіданні надала пояснення, аналогічні письмовому відзиву, які містяться в матеріалах справи, де зазначила, що факт вчинення позивачем істотного дисциплінарного проступку та, як наслідок, правомірність рішення Відповідача та його дисциплінарного органу про застосування до ОСОБА_4 дисциплінарного стягнення у виді подання про її звільнення з посади, є підтвердженим постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.12.2018 справі № 11-497сап18 та не потребують доказування. У зв'язку з наведеним є безпідставними доводи позивача щодо відсутності в рішеннях ВРП мотивів для застосування до нього такого дисциплінарного стягнення як подання про звільнення його з посади судді. Як вбачається із витягу з протоколу засідання ВРП № 31 від 04.05.2018 "за" звільнення позивача проголосувало 14 членів Ради, "проти" - 0, "не брали участі в голосуванні" - 0. Рішення Ради, її органів ухвалено у спеціальному приміщенні (нарадчій кімнаті), повноважним складом Вищої ради правосуддя та підписано всіма членами ВРП, які брали участь у його хвалені. Дане рішення також містить посилання на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків. При цьому, доказів про наявність підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваного рішення Вищої ради правосуддя Позивачем не наведено. Відтак підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 відсутні.

У відповіді на відзив представника відповідача, адвокат Кравець Р.Ю. вказав, що ВРП, приймаючи спірне у даній справі рішення, взяла за основу своє ж рішення, яким залишила скаргу позивача на рішення Дисциплінарної палати про внесення подання про звільнення позивача з посади. Вказане стало підставою для подання на засіданні ВРП відводу всім членам, які не були задоволені, як і не було задоволено клопотання про розгляд питання щодо позивача у закритому засіданні, що вказує на упередженість відповідача, оскільки одні і ті ж члени ВРП приймали участь у прийнятті рішення спочатку Третьою Дисциплінарною палатою, а потім у перегляді цього ж рішення у повновагу складі ВРП. Крім того, ВРП застосовано спрощений підхід складення рішення, оскільки не наведено жодних мотивів, не відображено усіх обставин, що мали місце під час вирішення питання про звільнення, зокрема не вказано, що позивач надав пояснення, заявляв відводи та просив розглядати справу в порядку закритого засідання, тощо.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представників позивача, представника відповідача, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_4 Указом Президента України від 15.06.2012 №394/2012 (394/2012) призначена строком на п'ять років на посаду судді Тернопільського окружного адміністративного суду.

15.02.2017 до ВРП надійшло звернення ОСОБА_11, у якому він порушував питання про перевірку дій ряду суддів під час здійснення ними правосуддя, у тому числі судді Тернопільського окружного адміністративного суду ОСОБА_4. при розгляді справи № 819/3419/15.

Третя Дисциплінарна палата ВРП ухвалою від 08.11.2017 № 3620/3дп/15-17 відкрила дисциплінарну справу стосовно суддів Тернопільського окружного адміністративного суду ОСОБА_4., Господарського суду Житомирської області ОСОБА_10, ОСОБА_12

Розглядаючи скаргу, дисциплінарний орган ВРП дійшов висновку, що під час розгляду справи №819/3419/15 за позовом ОСОБА_13 до відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, легалізації об'єднань громадян Житомирського міського управління юстиції про визнання протиправним та скасування реєстраційних дій та записів про них, суддя ОСОБА_4. допустила низку істотних порушень норм процесуального права, чисельність і характер яких викликає достатньо обґрунтовані сумніви в здатності судді безсторонньо виконувати свої функції, порочить звання судді та завдає шкоди авторитету судової влади.

У своїй сукупності порушення, допущені суддею ОСОБА_4. на момент вчинення, утворювали порушення присяги в розумінні пункту 1 частини другої статті 97 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" у відповідній редакції (суддя вчинив дії, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя) і є підставою для звільнення судді з посади. На час розгляду дисциплінарної справи відповідні дії судді містять ознаки істотного дисциплінарного проступку в розумінні пункту 7 частини дев'ятої статті 109 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (суддя допустив грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду).

З наведених підстав Третя Дисциплінарна палата ВРП прийняла рішення від 13.12.2017 № 4020/3дп/15-17 яким притягнула суддів Тернопільського окружного адміністративного суду ОСОБА_4, Господарського суду Житомирської області ОСОБА_10 до дисциплінарної відповідальності та відмовила у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Господарського суду Житомирської області ОСОБА_12

Згідно з цим рішенням суддю Тернопільського окружного адміністративного суду ОСОБА_4 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

ОСОБА_4 з таким рішенням Третьої Дисциплінарної палати не погодилася та оскаржила його до Вищої ради правосуддя.

За результатом розгляду цієї скарги ВРП відхилила наведені у ній доводи, погодившись із висновком дисциплінарного органу про те, що очевидний, грубий та умисний характер допущених суддею ОСОБА_4. порушень має наслідком підрив авторитету правосуддя, і що застосування дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади є пропорційним вчиненому проступку.

Вища рада правосуддя рішенням від 29.03.2018 № 930/0/15-18 залишила без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 13.12.2017 №4020/3дп/15-17 про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Вважаючи це рішення незаконним у травні 2018 р. ОСОБА_4 оскаржила його до суду.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.12.2018 (провадження №11-497сап18) скаргу ОСОБА_4 на рішення Вищої ради правосуддя залишено без задоволення, а рішення Вищої ради правосуддя від 29.03.2018 №930/0/15-18 - без змін.

Одночасно з розглядом справи Великою Палатою Верховного Суду, Вищою радою правосуддя розглянуто подання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про звільнення судді Тернопільського окружного адміністративного суду ОСОБА_4 на підставі пункту 3 частин шостої статті 126 Конституції України.

Протоколом автоматизованого розподілу матеріалу між членами ВРП від 10.04.2018 доповідачем з розгляду подання Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 13.12.2017 № 4020/3дп/15-17 визначено члена ВРП ОСОБА_15

Дослідивши вказане подання та заслухавши виступ члена ВРП ОСОБА_15, ВРП прийняла рішення від 04.05.2018 №1331/0/15-18, яким вирішила звільнити ОСОБА_4 з посади судді Тернопільського окружного адміністративного суду за вчинення істотного проступку на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України. Результати голосування: "за" - 14, "проти" - 0, "не брали участь в голосуванні" - 0.

Мотивами прийняття даного рішення стали встановлені Третьою Дисциплінарною палатою факти порушення присяги судді в розумінні пункту 1 частини другої статті 97 Закону України "Про судоустрій і статус судді" від 07.07.2010 №2453-VI під час прийняття до провадження і розгляду адміністративної справи №819/3419/15. Як вже зазначалось, рішення Третьої Дисциплінарної палати від 13.12.2017 №4020/3дп/15-17 залишено без змін рішенням ВРП від 29.03.2018 №930/0/15-18.

Законність рішення ВРП від 29.03.2018 № 930/0/15-18 підтверджена постановою Великої Палати Верховного Суду № 11-497сап18 від 12.12.2018.

За результатами розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновок, що Вища рада правосуддя, приймаючи оскаржуване рішення, діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України "Про Вищу раду правосуддя" (1798-19) . Суд зазначив, що оспорюване рішення містить обґрунтовані мотиви, з яких ВРП погодилася з висновком її Третьої Дисциплінарної палати про наявність правових підстав для застосування до судді ОСОБА_4. дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення її з посади. В рішенні суду вказано, що ВРП і її дисциплінарний орган не переглядали і не ревізували постанову, ухвалену суддею ОСОБА_4. 23 листопада 2015 року у справі № 819/3419/15, водночас у ньому детально обґрунтовано в чому виражено допущення скаржником низки істотних порушень норм процесуального права під час вирішення цієї справи, наслідком яких є підрив суспільної довіри до суду. Так, під час дисциплінарного провадження встановлено, що постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року в справі № 819/3419/15 (суддя ОСОБА_4.) у повному обсязі задоволено позов ОСОБА_13: визнано протиправними та скасовано всі реєстраційні дії та реєстраційні записи ЗАТ "Житомирські ласощі" за період з 03 грудня 2010 року по 15 березня 2011 року, а також реєстраційні дії щодо ТДВ "ЖЛ" у період з 19 травня 2011 року по 25 травня 2015 року. За результатом розгляду вказаної справи було відновлено правопопередника ТДВ "ЖЛ" - ЗАТ "Житомирські ласощі" з іншим складом учасників, ніж ТДВ "ЖЛ", та, відповідно, різними частками у статутному (складеному) капіталі товариств.

Тобто, судове рішення у згаданій справі стосувалося прав ЗАТ "Житомирські ласощі", ТДВ "ЖЛ", яке на підставі ухваленої суддею постанови 27 листопада 2016 року було виключене з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак суддя ОСОБА_4 не залучила до участі в справі жодної із зазначених вище осіб, незважаючи на те, що рішення у справі може вплинути на їх права та обов'язки.

Також, ВРП та її дисциплінарний орган звернули увагу на надзвичайно швидкий розгляд цієї справи - протягом 7 календарних днів з моменту проведення автоматизованого розподілу матеріалів, що є нехарактерним для судді ОСОБА_4. Повний текст судового рішення було виготовлено у день розгляду справи - 23 листопада 2015 року і скеровано відповідачу із супровідним листом, в якому зазначено "до виконання", а не "до відома", хоча рішення не набрало законної сили. Того ж дня о 20 год. 15 хв. текст судового рішення виданий державному реєстратору ОСОБА_16 особисто.

Під час дисциплінарного провадження з'ясовано також, що позовну заяву в справі № 819/3419/15 було подано за підписом ОСОБА_17 як представника позивача ОСОБА_13, однак на час звернення до суду з позовом, і на час ухвалення судом першої інстанції рішення в справі, були відсутні будь-які документи на підтвердження повноважень зазначеної особи на представництво інтересів позивача. У контексті перевірки належного виконання суддею професійних обов'язків як предмета дисциплінарного провадження, суддею суду першої інстанції не вжито передбачених процесуальним законом заходів щодо перевірки повноважень представника позивача, при цьому за результатами розгляду справи позов, підписаний невстановленою особою, задоволено у повному обсязі, що у подальшому призвело до виключення юридичної особи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Також Великою Палатою Верховного Суду встановлено, що у позовній заяві відповідачем указано "Житомирське міське управління юстиції в Житомирській області в особі Реєстраційної служби", однак постановою від 23 листопада 2015 року позовні вимоги задоволено до іншого відповідача - "відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, легалізації об'єднань громадян Житомирського міського управління юстиції", хоча жоден із цих суб'єктів не брав участі у судовому розгляді, будь-якого процесуального рішення щодо заміни відповідача у справі суддя не приймав. До участі у судовому засіданні як представника відповідача було допущено ОСОБА_16, проте, як з'ясував дисциплінарний орган ВРП, в матеріалах справи міститься довіреність, яка надавала йому право на представництво інтересів Головного територіального управління юстиції у Житомирській області та їх посадових осіб, що не є стороною в справі, водночас, документа, який би посвідчував його повноваження представляти саме відповідача, матеріали справи не містять, при цьому жодних правових підстав ототожнювати міське і головне управління юстиції немає.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що та обставина, що судове рішення не було скасоване, не може розумітися як безумовне свідчення належного виконання суддею своїх професійних обов'язків у контексті вирішення питання про дисциплінарну відповідальність. Також у своєму рішенні ВРП погодилася із її дисциплінарним органом відносно того, що на час подання позовної заяви у справі № 819/3419/15 минув передбачений статтею 99 КАС строк давності звернення до суду, оскільки позивач порушував питання про скасування реєстраційних дій, які були вчинені державним реєстратором майже за п'ять років до моменту звернення до суду з позовом, однак суддя ОСОБА_4 на це уваги не звернула і не вирішувала питання про поновлення строку на звернення до суду. При цьому ВРП правильно відхилила доводи судді з приводу того, що позивач ОСОБА_13 дізналася про порушення своїх прав з листа Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26 червня 2015 року, оскільки згаданий лист стосувався виключно суб'єкта звернення - ОСОБА_18 та не є офіційним роз'ясненням.

Суд погодився також з висновком Вищої ради правосуддя, що за результатом розгляду дисциплінарної справи щодо судді ОСОБА_4. Третя Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку про те, що чисельність і характер допущених нею порушень у їх сукупності, фактична імітація нею судового розгляду, різка відмінність її дій від звичайної практики судді, зокрема стосовно строків розгляду справи, свідчать про те, що такі порушення могли бути вчинені суддею лише умисно. Така поведінка судді ОСОБА_4 при виконанні професійних обов'язків викликає достатньо обґрунтовані сумніви в здатності судді безсторонньо виконувати свої функції, порочить звання судді та завдає шкоди авторитету судової влади. ВРП, залишаючи без змін рішення її Третьої Дисциплінарної палати, погодилася з її висновком про те, що очевидний, грубий та умисний характер допущених суддею ОСОБА_4. порушень має наслідком підрив авторитету правосуддя, і що застосування дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади є пропорційним вчиненому.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, аналізуючи встановлені факти та відповідні їм норми матеріального права приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з таких підстав.

Згідно із частинами першою та третьою статті 56 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" №1798-VIII від 21.12.2016 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1798-VIII (1798-19) ) питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні Вищої ради правосуддя.

Питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України (вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; порушення суддею обов'язку підтвердити законність джерела походження майна), Вища рада правосуддя розглядає на підставі подання Дисциплінарної палати про звільнення судді.

У відповідності до абз. 5 пункту 12.39 Глави 12 Регламенту ВРП, затвердженого її рішенням № 52/0/15-17 від 24.01.2017 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Регламент), рішення про застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади передається для розгляду до Ради.

Згідно із пунктами 17.3, 17.5 Глави 17 Регламенту подання Дисциплінарної палати про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається Радою протягом одного місяця з дня його надходження до Ради.

Розгляд питання про звільнення судді починається із доповіді члена Ради, визначеного автоматизованою системою розподілу справ, який викладає підстави прийняття матеріалів до розгляду, встановлені обставини, висновок щодо суті питання.

У відповідності до пункту 17.6 Глави 17 Регламенту за результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, Рада ухвалює вмотивоване рішення в нарадчій кімнаті.

Надаючи правового значення встановленим обставинам справи в поєднанні із наведеними положення законодавства України, Суд приходить до висновку про недопущення ВРП процедури порушення розгляду подання Третьої Дисциплінарної палати ВРП щодо звільнення позивача із посади судді. Зокрема, подання було розподілено на члена ВРП, який у своїй доповіді дійшов висновку про обґрунтованість підстав для звільнення позивача.

Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, Суд вважає за необхідне зазначити, що повноваження відповідача стосовно ухвалення рішення щодо звільнення судді з посади є дискреційними та виключною компетенцією його, як уповноваженого органу, постійно діючого у вітчизняній системі судоустрою. При цьому рішення приймається за внутрішнім переконанням ВРП, на яку покладений обов'язок формування в Україні якісного суддівського корпусу з професійних кадрів високого рівня кваліфікації з урахуванням їхніх особистих та моральних якостей, необхідних для здійснення правосуддя

Із положень Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року (надалі також "Рекомендація R (80)2") -під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин (Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді заступників Міністрів).

При цьому, у відповідності до частини другої статті 57 Закону №1798-VIII рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад Вищої ради правосуддя, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;

2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої ради правосуддя, які брали участь у його ухваленні;

3) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків.

Дослідивши зміст оскаржуваного позивачем рішення ВРП, Суд зазначає, що обумовлених підстав, які передбачені частиною другою статті 57 Закону №1798-VIII немає, оскільки таке прийнято та підписано повноважним складом ради, де визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків. Тобто доводи представника відповідача в цій частині є повними та обґрунтованими.

При цьому законність подання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, яке було предметом розгляду ВРП, встановлена ВРП під час розгляду скарги позивача, про що прийнято відповідне рішення від 29.03.2018 №930/0/15-18. Отже доводи позивача в частині обґрунтувань про невчинення нею дисциплінарного проступку під час прийняття і вирішення адміністративної справи №819/3419/15 не приймаються до уваги Суду та не підлягають дослідженню в рамках даної справи, так як таким фактам надано оцінку повноваженим судом, - Великою Палатою Верховного Суду під час розгляду позову ОСОБА_4 на рішення ВРП від 29.03.2018 №930/0/15-18.

Також є необґрунтованими доводи позивача, які покладені в основу відповіді на відзив відповідача про упередженість розгляду ВРП подання Третьої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про звільнення позивача із посади судді, з огляду на те, що склад колегії членів Ради, який здійснив такий розгляд подання приймав участь у розгляді скарги позивача на те ж подання Третьої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, з огляду на наступне.

Так, у відповідності до приписів пункту 17.1 Глави 17 Регламенту питання про звільнення судді з підстав: порушення суддею вимог щодо несумісності (пункт 2 частини шостої статті 126 Конституції України); вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді (пункт 3 частини шостої статті 126 Конституції України); незгода на переведення до іншого суду у разі ліквідації чи реорганізації суду, в якому суддя обіймає посаду (пункт 5 частини шостої статті 126 Конституції України); порушення обов'язку підтвердити законність джерел походження майна (пункт 6 частини шостої статті 126 Конституції України) - розглядається Радою на засіданні у пленарному складі.

Згідно із приписами пункту 5.8 Глави 5 Регламенту засідання Ради, її Дисциплінарної палати є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу Ради або Дисциплінарної палати відповідно. Засідання Ради у пленарному складі, на якому розглядається питання щодо внесення подання про призначення судді на посаду, є повноважним, якщо в ньому беруть участь не менше чотирнадцяти членів Ради.

У відповідності до частини першої статті 5 Закону №1798-VIII ВРП складається з двадцяти одного члена, з яких десятьох - обирає з'їзд суддів України з числа суддів чи суддів у відставці, двох - призначає Президент України, двох - обирає Верховна Рада України, двох - обирає з'їзд адвокатів України, двох - обирає всеукраїнська конференція прокурорів, двох - обирає з'їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ.

Тобто, враховуючи численний склад ВРП (21 член) та кількість членів, які приймали участь у засіданні при прийнятті рішення щодо скарги позивача на подання про її звільнення (13 членів) і щодо самого подання (14 членів) відповідач не може здійснювати зміну складу членів ВРП.

За таких умов, відповідач також не може здійснювати заміну складу членів ВРП під час розгляду і вирішення подання Дисциплінарної палати про звільнення судді за спеціальними умовами, які входили до складу членів ВРП, що розглядала скаргу судді на таке подання, як-то мало місце в даній справі.

При цьому не містить відповідних застережень Закон №1798-VIII (1798-19) і Регламент, а Вища рада правосуддя це єдиний конституційний орган, який вирішує питання щодо звільнення судді.

Отже підстав для відводу членам ВРП, які приймали участь під час розгляду скарги позивача на подання, згідно поданих однакових адвокатом позивача заяв не було, що вказує на дотримання відповідачем вимог статті 33 Закону №1798-VIII під час розгляду подання Третьої Дисциплінарної палати ВРП, згідно із частиною першою якої передбачено, що член Вищої ради правосуддя не може брати участі в розгляді питання і підлягає відводу, якщо буде встановлено, що він особисто, прямо чи побічно заінтересований у результаті справи, є родичем особи, стосовно якої розглядається питання, або якщо будуть встановлені інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості.

Окрім того, представник позивача доводить Суду, що також додатковим доказом упередженості відповідача під час розгляду відповідного подання Третьої Дисциплінарної палати ВРП є обставини не забезпечення закритого розгляду, ініціатором якого був він.

Згідно із частиною третьою статті 49 Закону №1798-VIII за вмотивованим клопотанням судді Дисциплінарна палата також може ухвалити рішення про розгляд дисциплінарної справи у закритому засіданні, якщо це є необхідним для забезпечення незалежності судді. Рішення про розгляд дисциплінарної справи у закритому засіданні на цій підставі вважається ухваленим, якщо за нього проголосували всі члени Дисциплінарної палати.

Як вбачається з протоколу № 31 засідання ВРП від 04.05.2018 р., після повернення членів ВРП з нарадчої кімнати відмовлено у задоволені клопотання про закритий розгляд питання про звільнення ОСОБА_4

При цьому, у відповідності до приписів частини першої статті 30 цього Закону закрите засідання проводиться у виняткових випадках, за наявності підстав, визначених законом для проведення закритих судових засідань або цим Законом.

Порядок проведення закритих судових засідань врегульовано приписами частини восьмої статті 10 Кодексом адміністративного судочинства України, а саме, розгляд справи у закритому судовому засіданні проводиться у випадках, коли відкритий судовий розгляд може мати наслідком розголошення таємної чи іншої інформації, що охороняється законом, необхідності захисту особистого та сімейного життя людини, а також в інших випадках, визначених законом.

Судом не встановлено порушення наведених приписів.

При цьому клопотання адвоката мотивовано лише зазначенням Основних принципів незалежності судових органів, схваленні резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року і Монреальської універсальної декларації про незалежність правосуддя від 1983 року. Будь-яких обґрунтованих підстав, щодо необхідності розглядати ВРП питання про звільнення позивача у закритому засіданні клопотання не містить.

Підсумовуючи наведене, Суд приходить до висновку відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позову до ВРП про визнання протиправним та скасування рішення від 04.05.2018 №1331/0/15-18 про її звільнення з посади судді Тернопільського окружного адміністративного суду за вчинення істотного проступку на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.