Вищий господарський суд у складі колегії суддів:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Приватного акціонерного товариства "Сучасне будівництво" (далі - позивач) до Публічного акціонерного товариства "Домобудівельний комбінат №4" (далі –відповідач) про стягнення 344.145,35 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2011 р. в задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2011 р. рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2011 р. у справі № 42/95 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Сучасне будівництво" задоволено частково: стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Домобудівельний комбінат № 4" на користь Приватного акціонерного товариства "Сучасне будівництво" 30877 (тридцять тисяч вісімсот сімдесят сім) грн. 29 коп. інфляційних втрат, 10549 (десять тисяч п’ятсот сорок дев’ять) грн. 53 коп. трьох процентів річних. В частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Домобудівельний комбінат № 4" на користь Приватного акціонерного товариства "Сучасне будівництво" 302.718,54 грн. заборгованості зі сплати дивідендів провадження у справі припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційної інстанції скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що апеляційним господарським судом було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального права, зокрема, ст. 625 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що апеляційним судом було безпідставно застосовано положення ст. 625 ЦК України до стягнення дивідендів та залишено поза увагою те, що згідно з положеннями статутних документів відповідача після прийняття рішення про виплату дивідендів акціонер, який бажає їх отримати, повинен звернутися до товариства-емітента та повідомити про своє волевиявлення на одержання дивідендів, надати реквізити розрахункових рахунків, на які указані кошти підлягають перерахуванню, чого позивачем зроблено не було.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники позивача не з'явилися. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов’язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності зазначених представників.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, місцевий та апеляційний господарські суди встановили наступне.

Приватне акціонерне товариство "Сучасне будівництво" є власником 25226545 простих іменних акцій Публічного акціонерного товариства "Домобудівельний комбінат №4", що підтверджується витягом з реєстру власників іменних цінних паперів Публічного акціонерного товариства "Домобудівельний комбінат № 4" станом на 15 квітня 2009 року, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Конгрес-Сервіс", виписками про стан рахунку у цінних паперах станом на 1 липня 2009 та 28 лютого 2011 років, складених Товариством з обмеженою відповідальністю "Тект-трейд".

На загальних зборах акціонерів відповідача 15 квітня 2009 року було прийнято рішення про виплату дивідендів за 2008 рік у розмірі 0,012 грн. на одну просту акцію з урахуванням податку та визначено час виплати дивідендів з 1 липня до 31 грудня 2009 року.

Посилаючись на те, що відповідач прострочив виплату належних йому дивідендів, заборгувавши 302.718,54 грн., позивач звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача на свою користь позивача суми боргу, збитків від інфляції за час прострочення у розмірі 30.877,29 грн., трьох процентів річних з простроченої суми у розмірі 10.549,53 грн.

Відповідно до приписів статті 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства мають право, зокрема, брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.

На підставі зазначеного, місцевий господарський суд дійшов висновку, що одержання дивідендів є правом акціонера, а не обов’язком, реалізація цього права здійснюється, у тому числі, шляхом вчинення ним передбачених чинним законодавством та статутними документами товариства дій.

Відносини між акціонерами та Публічним акціонерним товариством "Домобудівельний комбінат № 4" щодо виплати дивідендів врегульовані, зокрема, статутом цього товариства в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин та положенням "Про порядок нарахування та виплату дивідендів по акціях ВАТ "Домобудівного комбінату № 4", затвердженим рішенням загальних зборів акціонерів від 1 серпня 2006 року протокол № 15.

За змістом положень пункту 7.3.2 статуту відповідача право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є акціонерами на початок строку виплати дивідендів. Дивіденди нараховуються на акції, які зареєстровані в реєстрі власників іменних цінних паперів на початок строку виплати дивідендів. Видача дивідендів по акціях проводиться один раз на рік за підсумками календарного року. Перелік акціонерів для виплати дивідендів складається на день виплати дивідендів. Оголошення про виплату дивідендів рахуються збори акціонерів. По неотриманих дивідендах проценти не нараховуються. Дивіденди, вимога на отримання яких не висовувалась протягом трьох років, переходять у власність товариства.

Крім того, згідно з пунктами 2.6-2.8 Положення про порядок нарахування та виплату дивідендів по акціях ВАТ "Домобудівного комбінату № 4" передбачено, що на підставі реєстру власників цінних паперів та на підставі рішення загальних зборів акціонерів начальник відділу організації праці і заробітної плати та роботі з цінними паперами складає список та нараховує і передає в бухгалтерію товариства. Дивідендний список підписує головний бухгалтер, начальник відділу організації праці і заробітної плати та робот із цінними паперами товариства та затверджує голова правління-генеральний директор товариства. На підставі дивідендних списків складається платіжна відомість на виплату дивідендів. Товариство сповіщає акціонерів про виплату дивідендів акціонерам присутнім на зборах акціонерів, якщо прийнято рішення про виплату дивідендів. Акціонерам-юридичним особам дивіденди перераховуються на їх розрахункові рахунки.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що згідно з положеннями статутних документів відповідача після прийняття рішення про виплату дивідендів акціонер, який бажає їх отримати, повинен звернутися до товариства-емітента та повідомити про своє волевиявлення на одержання дивідендів, надати реквізити розрахункових рахунків, на які указані кошти підлягають перерахуванню.

Колегія суддів вважає, що апеляційний суд обґрунтовано не погодився з таким висновком місцевого суду, виходячи з наступного.

Як зазначалось вище, відповідно до приписів статті 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства мають право, зокрема, брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.

Частиною першою статті 6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" встановлено, що акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів.

Відповідно до пункту 2.2 Положення про порядок отримання інвесторами доходів від володіння корпоративними правами в акціонерних товариствах, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 25 грудня 2001 р. №386 (z0370-02) (в редакції чинній на момент прийняття рішення загальними зборами відповідача про виплату дивідендів), виплати нарахованих дивідендів відповідно до прийнятого рішення є обов’язком виконавчого органу акціонерного товариства перед його акціонерами.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач на дату початку строку виплати дивідендів був акціонером, власником 25226545 простих іменних акцій Публічного акціонерного товариства "Домобудівельний комбінат № 4", що підтверджується витягом з реєстру власників іменних цінних паперів Публічного акціонерного товариства "Домобудівельний комбінат №4" станом на 15 квітня 2009 року, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Конгрес-Сервіс", а отже має право на отримання дивідендів.

Датою закінчення строку виплати дивідендів за 2008 рік встановлено 31 грудня 2009 р. Проте відповідач свого обов'язку з виплати дивідендів у встановлений строк не виконав.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції неправомірно відмовлено Приватному акціонерному товариству "Сучасне будівництво" в задоволенні позову.

Разом з тим апеляційним судом встановлено, що представником відповідача було надано платіжне доручення № 717 від 01.06.2011 р., відповідно до якого відповідач сплатив на користь позивача дивіденди за 2008 рік в розмірі 302.718,54 грн.

Згідно зі статтею 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (стаття 33 ГПК України).

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Беручи до уваги платіжне доручення № 717 від 01.06.2011 р., відповідно до якого відповідач сплатив на користь позивача дивіденди за 2008 рік в розмірі 302.718,54 грн., апеляційний суд дійшов вірного висновку про те, що провадження у справі в частині стягнення з відповідача 302.718,54 грн. підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України.

Згідно зі статтею 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання (а саме таким є виплата дивідендів), на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Перевіривши розрахунок позивача, апеляційний суд дійшов правомірного висновку, що з відповідача також підлягають стягненню інфляційні втрати в розмірі 30.877,29 грн. та три проценти річних в сумі 10.549,53 грн.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Висновки апеляційного господарського суду ґрунтуються на доказах, наведених в оскаржуваній постанові, відповідають положенням чинного законодавства, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановленої у справі постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України,

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Домобудівельний комбінат № 4" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2011 р. у справі № 42/95 –без змін.