10/5025/2204/11 Про визнання незаконною постанову державної виконавчої служби про стягнення виконавчого збору за невиконання у самостійному порядку наказу Господарського суду - 12.08.2013 Прийняття

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 21.03.2013р. (суддя Виноградова В.В.) відмовлено в задоволенні скарги Комунального підприємства "Міськтепловоденергія" на постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 10.12.2012р. ВП №33191467 про стягнення з Комунального підприємства 1925028грн.12коп. виконавчого збору за невиконання у самостійному порядку наказу Господарського суду Хмельницької області №10/5025/2204/11 від 16.05.2012р.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.04.2013р. (судді: Грязнов В.В., Мельник О.В., Савченко Г.І.) вищезазначену ухвалу скасовано, визнано неправомірною та скасовано постанову ВП №33191467 державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 10.12.2012р. про стягнення з Комунального підприємства "Міськтепловоденергія" 1925028грн.12коп. виконавчого збору.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, Державна виконавча служба України звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 21.03.2013р. залишити в силі.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 08.02.2012р. у даній справі, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.04.2012р. та постановою Вищого господарського суду України від 02.07.2012р, позов задоволено частково, з Комунального підприємства на користь НАК "Нафтогаз України" стягнуто 17749888грн.95коп. основного боргу, 662792грн.43коп. пені, 419553грн.01коп. інфляційних втрат, 361586грн.85коп. 3% річних та 56460грн. судового збору. В частині стягнення 66292грн.43коп. пені - в позові відмовлено.

На виконання зазначеного рішення Господарським судом Хмельницької області 16.05.2012р. виданий наказ №10/5025/2204/11.

На підставі заяви стягувача про відкриття виконавчого провадження, старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України 21.06.2012р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання вищезазначеного наказу. Боржнику запропоновано виконати наказ в самостійному порядку у семиденний строк з моменту винесення постанови.

Разом з тим, 11.07.2012р. Комунальним підприємством "Міськтепловоденергія" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за участю Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, Головного фінансового управління Хмельницькій області укладено договір № 21/517-ГУ про організацію взаєморозрахунків на підставі ст. 23 Закону України "Про державний бюджет України на 2012 рік" та Постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2012р. №517 (517-2012-п) "Про затвердження Порядку та умов надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості в різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/ або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування".

Платіжним дорученням № 46 від 02.08.2012р. відповідач - боржник сплатив на користь НАК "Нафтогаз України" вартість природного газу в сумі 845000грн. відповідно до Постанови № 517 (517-2012-п) та договору № 21/517-ГУ від 11.07.2012р.

31.07.2012р. ухвалою Господарського суду Хмельницької області у даній справі заяву Комунального підприємства "Міськтепловоденергія" від 16.07.2012р. про надання відстрочки виконання рішення суду від 08.02.2012р. було задоволено частково та відстрочено виконання рішення до 01.11.2012р.

04.12.2012р. Комунальним підприємством "Міськтепловоденергія" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за участю Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, Головного фінансового управління Хмельницької області укладено договір № 451/517з-ГУ про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості в різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Платіжним дорученням № 51 від 07.12.2012р. Комунальне підприємство "Міськтепловоденергія" сплатило на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" вартість природного газу в сумі 16904888грн.95коп. відповідно до Постанови № 517 (517-2012-п) та договору 451/517з-ГУ від 04.12.2012р.

Таким чином, господарськими судами встановлено, що до винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 10.12.2012р. боржником була частково погашена заборгованість перед стягувачем в розмірі 17749888грн.95коп. і станом на 08.12.2012р. до стягнення підлягав залишок боргу в розмірі 1500392грн.29коп. (суми пені, інфляційних втрат, 3% річних та витрат зі сплати судового збору).

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) .

За приписами ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до частини 2 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Частиною 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

З приписів пункту 3 частини 1 ст. 43 Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що виконавчий збір стягується у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми.

Згідно зі ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

З встановлених апеляційним господарським судом обставин вбачається, що виконання судового рішення було відстрочено до 01.11.2012р., частина заборгованості в розмірі 17749888грн.95 коп. була сплачена боржником ще до надання названої відстрочки та ще до вчинення виконавцем дій з примусового виконання судового рішення та до винесення постанови про стягнення виконавчого збору, який обрахований з усієї суми заборгованості за виконавчим документом; дії з примусового виконання судового рішення проводились державним виконавцем лише 29.01.2013р. та 19.02.2013р. (було стягнуто 144911грн.84 коп., тобто частина заборгованості).

З урахуванням встановлених обставин та норм наведеного законодавства, апеляційний господарський суд правомірно скасував оскаржену постанову державного виконавця.

З огляду на викладене, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до частини 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у оскарженій постанові апеляційного господарського суду, дійшла висновку про відсутність підстав для її скасування.