Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І.,суддів :Гончарука П.А., Стратієнко Л.В. розглянувши касаційну скаргу ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2013 року у справі за позовом ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" до ЖБК "Арсеналець-25" про стягнення коштів

у грудні 2012 року ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення ЖБК "Арсеналець-25" 639 969,15 грн. заборгованості, яка на його думку виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов договору на послуги водопостачання та водовідведення № 6068/4-13 від 23.12.1998 року за період з листопада 2006 року по червень 2012 року, 2 352,88 грн. пені, 32 867,79 грн. інфляційних втрат та 21 735,04 грн. 3 % річних.

Рішенням господарського суду м. Києва від 04.03.2013 року у задоволенні позову відмовлено.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2013 року рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Постановлені у справі судові рішення оскаржено у касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 01.08.2013 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою позивача, у якій він посилається на порушення судами матеріальних та процесуальних норм, і просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Статтею 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" встановлено, що споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначається Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (далі - Правила), затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008 (z0936-08) року.

Пунктом 3.7 цих Правил передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

Відповідно до п. 3.13. зазначених Правил, суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відносини сторін врегульовані договором № 6068/4-13 від 23.12.1998 року, за умовами якого ПАТ "АК "Київводоканал" (постачальник) зобов'язується надавати ЖБК "Арсеналець-25" (абонент) послуги з постачання питної води та водовідведення, а останній приймати ці послуги та оплачувати їх вартість.

Згідно п.п. 3.1, 3.4 та 3.6 цього договору, кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих за абонентом. Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю, що надходять із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно показників водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з постачальником, за діючими нормами водопостачання, або іншим засобом передбаченим п. 21.2 Правил. Абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення в порядку, встановленому чинним законодавством, у триденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів.

Перевіряючи дотримання кожною із сторін своїх зобов'язань судами попередніх інстанцій встановлено, що за поставлену у спірний період холодну питну воду та стоки (код 3-347) відповідач розрахувався з позивачем, внаслідок чого його боргу за ці послуги перед останнім немає, що підтверджується належними доказами та зворотного не доведено.

З огляду на вище наведене та враховуючи те, що постачання питної води для підігріву умовами спірного договору не передбачено, вартість використаної для підігріву води є складовою частиною вартості послуг з постачання гарячої води, які надаються іншою особою, а не позивачем, відповідач на своєму балансі котелень не має, а тому з урахуванням перебігу строку позовної давності за вимогами щодо стягнення заборгованості за обумовленні послуги за період з листопада 2006 року по листопад 2009 року, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд дійшли правильного висновку щодо безпідставності заявлених вимог, обґрунтовано відмовили в позові, і підстав для скасування чи зміни судових рішень з мотивів наведених у касаційній скарзі, судова колегія Вищого господарського суду України не вбачає.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2013 року - без змін.