Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів: Запорощенка М.Д., Акулової Н.В. (доповідач), Алєєвої І.В. розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4, м. Харків на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2013 рокута на рішення господарського суду Харківської області від 07.12.2012 року у справі № 5023/797/12 господарського суду Харківської області за позовом ОСОБА_4, м. Харків до 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний будинок "Велес", м. Харків 2) ОСОБА_5, м. Харків за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 - 1) Департаменту Державної реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб підприємців Харківської міської ради, м. Харків 2) ОСОБА_6, с. Комуніст, Харківський район Харківської області про визнання права,

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_7 ( дов. б/н від 08.06.2013 року);

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився;

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2: не з'явився;

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.12.2012 року по справі № 5023/797/12 (судді: Светлічний Ю.В., Бринцев О.В., Жигалкін І.П.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2013 року по справі №5023/797/12 (судді: Здоровко Л.М., Плахов О.В., Шутенко І.А.) апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення; рішення господарського суду Харківської області від 07.12.12 р. по справі № 5023/797/12 залишено без змін.

Прийняті судові акти мотивовані відсутністю правових підстав для задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить суд скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2013 року, рішення Господарського суду Харківської області від 07.12.2012 року у справі №5023/797/12 та прийняти нове рішення яким визнати недійсними рішення прийняті на загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний будинок "Велес" 07.02.2012 р., що зафіксовані в протоколі № 8 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний будинок "Велес" від 07.02.2012 р.; визнати недійсними рішення прийняті на загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний будинок "Велес" 16.02.2012 р., що зафіксовані в протоколі № 9 загальних зборів учасників ТОВ "Торговельний будинок "Велес" від 16.02.2012 р.; застосувати п.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та визнати недійсним договір дарування, укладений 13.02.2012 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щодо частки у статутному капіталі ТОВ "ТБ "Велес" у розмірі 61%, у зв'язку з чим відмовити ОСОБА_4 у визнанні за ним права власності на цю частку.

В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Від ТОВ "Торговельний будинок "Велес" до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просять касаційну скаргу задовольнити в повному обсязі.

У судовому засіданні, представник позивача підтримав вимоги та доводи викладені в касаційній скарзі, просили її задовольнити.

Заслухавши представника позивача, який з'явився в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, позивач є учасником ТОВ "Торгівельний Будинок" "Велес" з часткою в статутному капіталі господарського товариства у розмірі 39 %, що складає 23595 грн. Право власності на частку в статному капіталі товариства набуто позивачем на підставі договору купівлі-продажу частки від 16.02.2011 року за реєстровим №622, що посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8 Участь позивача в господарському товаристві підтверджена статутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Будинок" "Велес" що затверджений загальними зборами Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Будинок" "Велес" (протокол № 7 від 03.02.2011 року) та зареєстрований 18.02.2011 року; відповідно до Статуту іншим учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Будинок" "Велес" з часткою 61% вартістю 36 905 грн. є ОСОБА_5

Відповідно до статті 53 Закону України "Про господарські товариства" учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.

Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі.

Статтею 147 Цивільного кодексу України передбачено, що відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства. Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі.

Оскільки у абзаці другому частини другої статті 147 ЦК України йдеться про переважне право на купівлю частки (її частини), переважне право не поширюється на відносини дарування, іншого безоплатного відчуження частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю, а також обмін цієї частки (її частини) на інше майно.

Судами попередніх інстанцій відмовлено у задоволенні позову в частині вимог про визнання за ОСОБА_4 права власності на частку у статутному капіталі ТОВ "ТБ "Велес" у розмірі 61%, що складає 36 905,00 грн., яка була відчужена ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 за договором дарування частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Будинок" "Велес", посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_9 13.02.2012 р. за реєстровим № 292, з підстав невідповідності вимог положенням ст. ст. 147, 328, 329 ЦК України та п. 6.3 статуту ТОВ "ТБ "Велес".

Судами попередніх інстанцій відмовлено в задоволенні позову щодо визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний будинок "Велес" від 07.02.2012 р., що зафіксоване в протоколі № 8 від 07.02.2012 р. та від 16.02.2012 р., що зафіксоване в протоколі № 9 від 16.02.2012 р. недоведеністю позовних вимог в цій частині, оскільки доводи ОСОБА_4 обґрунтовує посиланням на пояснення свідків, відеозйомку приміщення в яких нібито повинні були відбутися збори та матеріали кримінальної справи № 62120264, порушеної 02.03.12 р. за фактом підробки документів (ч. 1 ст. 358 КК України), яка перебуває в провадженні СУ ГУМВС України в Харківській області.

Судом апеляційної інстанції не прийнято посилання ОСОБА_4 на відеозйомку приміщення в яких нібито повинні були відбутися збори та пояснення свідків, оскільки позивачем не доведена достовірність того, що зйомка мала місце саме в той період часу, в який нібито проводилися загальні збори, а норми ГПК України (1798-12) не передбачають такого засобу доказування як показання свідків; матеріали кримінальної справи № 62120264, порушеної 02.03.12 р. за фактом підробки документів (ч. 1 ст. 358 КК України), яка перебуває в провадженні СУ ГУМВС України в Харківській області, з урахуванням вимог ст. 32, 34 ГПК України, без надання судового вироку з зазначеної кримінальної справи не можуть розглядатися судом як належні та допустимі докази наявності обставин на існуванні яких наполягає позивач.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, тому відмовили у їх задоволені у повному обсязі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, оскільки господарський суд першої інстанції та апеляційний господарський суд в порядку ст. ст.43, 47, 33, 34, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин господарські суди з'ясували дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосували матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Згідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування прийнятих рішень суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду колегією суддів Вищого господарського суду України не вбачається.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника - ОСОБА_4, м. Харків.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

1. Касаційну скаргу ОСОБА_4, м. Харків залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2013 року та рішення Господарського суду Харківської області від 07.12.2012 року у справі №5023/797/12 залишити без змін.