308/12755/16-а Про визнання неправомірною відмову Міської ради у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою для будівництва і обслуговування жилого будинку - 02.04.2019 Прийняття

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.06.2017 у складі судді Бедьо В.І. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2017 ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 у справі №308/12755/16-а за позовом ОСОБА_2 до Ужгородської міської ради, третя особа: ОСОБА_6, щодо неправомірної відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою для будівництва і обслуговування жилого будинку,

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними та скасувати відмову Ужгородської міської ради від 21.04.2016 №182 та від 30.08. 2016 №359 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- визнати протиправними дії Ужгородської міської ради та скасувати дозвіл, який наданий рішенням Ужгородської міської ради ОСОБА_6 від 30.08.2016 №360, на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- зобов'язати відповідача вчинити дії, які б гарантували дотримання прав, свобод, та інтересів позивача.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 червня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування відмов Ужгородської міської ради від 21.04.2016 №182 та від 30.08. 2016 №359, суди попередніх інстанцій виходили з того, що рішення № 71 І сесії VІІ скликання Ужгородської міської ради від 23.12. 2015, яким вирішено внести тимчасову заборону (мораторій) на передачу у власність та користування вільних від забудови земельних ділянок на термін проведення інвентаризації земель міста Ужгорода, на підставі якого винесено оскаржувані рішення на час розгляду справи, є чинним, ніким не скасоване.

Щодо вимог позовної заяви про визнання протиправними дії Ужгородської міської ради та скасування дозволу, який наданий рішенням Ужгородської міської ради ОСОБА_6 від 30.08.2016 №360 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки суди вказали, що згадуваним рішенням № 71 Ужгородської міської ради від 23.12. 2015 тимчасова заборона на передачу у власність та користування вільних від забудови земельних ділянок на термін проведення інвентаризації земель міста Ужгорода не поширюється на відведення та передачу у власність земельних ділянок для учасників АТО, учасників бойових дій та ОСББ і ЖБК.

Відтак, суди дійшли висновку, що відповідач, приймаючи оскаржувані рішення діяв у відповідності до норм законодавства, відповідно до встановленої чинним законодавством процедури.

В касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що міська рада не має повноважень приймати рішення та застосовувати заборони всупереч нормативно-правовим актам, які мають вищу юридичну силу. Повноваження застосовувати обмеження, тимчасову заборону (зупинення) використання земель у міській раді є тільки до громадян та юридичних осіб, які допустили порушення вимог земельного законодавства (ст. 12 Земельного кодексу України). Крім того вказав, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає надання її у власність. Наголосив, що ОСОБА_6 відсутній в Єдиному реєстрі учасників антитерористичної операції, держателем якого є Державна служба України у справах ветеранів війни та учасників антитериростичної операції.

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_6 просить скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 червня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року по справі № 308/12755/16-а - без змін. Вказує, що на день розгляду справи рішення Ужгородської міської ради № 17 чинне, ніким не скасоване та не відмінене, тому дозволи на відведення та передачу у власність земель в м. Ужгороді відповідачем не надаються окрім випадків, встановлених п. 2 даного рішення. Наголошує, що позивач не відноситься до жодної з категорій громадян, на яких не поширюється дія заборони на відведення та передачу у власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку в м. Ужгороді.

У відповіді на відзив ОСОБА_2 вказав, що оспорюванні рішення були прийнятті всупереч нормативно-правовим актам, які мають вищу юридичну силу.

Всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча належним чином повідомлялися про дату, час і місце судового розгляду, у зв'язку з чим справа розглядається у письмовому провадженні, відповідно до пункту 2 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

У ході розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що рішеннями Ужгородської міської ради від 21.04.2016 №182 та від 30.08.2016 №359 ОСОБА_2 відмовлено у наданні дозволу на виготовлені проекту землеустрою щодо відведення визначеної ним земельної ділянки за адресою: м. Ужгород, вул. Запорізька, 53.

Підставою для відмови позивачу в наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки з подальшою передачею їх у власність слугувало рішення № 71 І сесії VІІ скликання Ужгородської міської ради від 23.12. 2015 року, яким вирішено внести тимчасову заборону (мораторій) на передачу у власність та користування вільних від забудови земельних ділянок на термін проведення інвентаризації земель міста Ужгорода.

Водночас, відповідно до рішення VІ сесії VІІ скликання Ужгородської міської ради від 30.08.2016 вирішено надати учасникам бойових дій (в тому числі учасникам АТО) дозвіл на підготовку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок з подальшою передачею їх у власність, зокрема п. 1.14 вказаного рішення такий дозвіл надано ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 0, 0982 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд в районі вул. Запорізької.

З вказаними рішеннями органу місцевого самоврядування позивач не погодився та звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим та іншими законами.

Виключною компетенцією пленарних засідань міської ради згідно з п.34 ч.1ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання про розгляд клопотання і надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надання мотивованої відмови у його наданні вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Частиною 3 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України (2768-14) . Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених ЗКУ (2768-14) , провадиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у певних розмірах. Для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в містах - надається земельна ділянка не більше 0, 10 гектара.

Порядок отримання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян в межах безоплатної приватизації визначено ч. 6 статті 118 Земельного кодексу України відповідно до якого громадяни зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. При цьому не вказано необхідності визначати межі земельної ділянки та додавати інші документи та матеріали.

Крім того, даною статтею визначено порядок та строки розгляду клопотання щодо надання у власність громадянам земельних ділянок державної та комунальної власності. Згідно цього порядку відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених встановленому законом порядку.

Судами попередніх інстанцій вірно вказано, що з вказаної норми законодавства вбачається, що законом передбачено єдину підставу для відмови у наданні дозволу, а саме лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку

Поряд з тим, рішення № 71 І сесії VІІ скликання Ужгородської міської ради від 23.12.2015. яким вирішено внести тимчасову заборону (мораторій) на передачу у власність та користування вільних від забудови земельних ділянок на термін проведення інвентаризації земель міста Ужгорода.

Судом попередніх інстанцій встановлено, що саме прийняття вказаного мораторію стало підставою для відмови позивачу в наданні дозволу на підготовку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки з подальшою передачею їх у власність та станом на час розгляду даної адміністративної справи в суді першої інстанції вказане рішення органу місцевого самоврядування чинне, ніким не скасоване.

Колегія суддів вважає безпідставними покликання позивача щодо того, що відповідач не мав повноважень для прийняття рішення № 71 від 23.12.2015, оскільки питання правомірності вказаного рішення не є предметом розгляду даної справи.

Враховуючи наявність чинного рішення № 71 І сесії VІІ скликання Ужгородської міської ради від 23.12.2015, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність позовних вимог про визнання протиправними та скасування відмов Ужгородської міської ради від 21.04.2016 №182 та від 30.08. 2016 №359 в наданні дозволу ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що ч. 2 Рішення І сесії VІІ скликання Ужгородської міської ради від 23.12. 2015 регламентовано, що тимчасова заборона на передачу у власність та користування вільних від забудови земельних ділянок на термін проведення інвентаризації земель міста Ужгорода не поширюється на відведення та передачу у власність земельних ділянок для учасників АТО, учасників бойових дій та ОСББ і ЖБК.

Відповідно до копії посвідчення сер. УБД від 15.03.2016 ОСОБА_6, надано статус учасника бойових дій.

Враховуючи викладене, безпідставними є вимоги позивача про визнання протиправними дій Ужгородської міської ради та скасування дозволу, наданого рішенням Ужгородської міської ради ОСОБА_6 від 30.08. 2016 №360 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки даним рішенням надано дозвіл на підготовку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок виключно учасникам бойових дій ( в тому числі учасникам АТО), тобто пільговій категорії населення на виконання відповідних державних програм.

Інші доводи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.