Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого: суддів: Черкащенка М.М., Нєсвєтової Н.М., Студенця В.І. (доповідач), за участю представників сторін позивача - не з'явився; відповідача - Біла В.І.; розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "УТИС" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.05.2013 у справі № 922/637/13-г за позовом Приватного підприємства "УТИС" до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Базис" в особі Першої Харківської філії Публічного акціонерного товариства "АКБ "Базис" про стягнення коштів

Приватне підприємство "УТИС" (далі - ПП "УТИС") звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Базис" в особі Першої Харківської філії Публічного акціонерного товариства "АКБ "Базис" (далі - ПАТ "АКБ "Базис") про стягнення грошових коштів у розмірі 73 500,16 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.02.2013 порушено провадження у справі № 922/637/13-г за позовом ПП "УТИС" до ПАТ "АКБ "Базис" про стягнення 73 500,16 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.03.2013 (суддя Светлічний Ю.В.) позов задоволено. Суд стягнув з ПАТ "АКБ "Базис" на користь ПП "УТИС" грошових коштів у розмірі 73 500,16 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.05.2013 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Хачатрян В.С., судді Білоусова Я.О., Кравець Т.В.) апеляційну скаргу ПАТ "АКБ "Базис" задоволено, рішення господарського суду Харківської області від 04.03.2013 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволені позовних вимог ПП "УТИС" відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.05.2013, ПП "УТИС" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, як таку, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та невідповідністю викладених у ній висновків обставинам справи, що призвело до прийняття неправильного рішення, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.07.2013 касаційну скаргу прийнято до розгляду та призначено на 31.07.2013.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Господарськими судами встановлено, що між ПП "УТИС" (клієнт) та ПАТ "АКБ "Базис" (банк) 29.05.2007 укладено договір банківського рахунку №1548/3 для здійснення розрахунково-касового обслуговування, відповідно умов якого банк зобов'язався здійснювати розрахунково-касове обслуговування рахунку клієнта.

Відповідно до п.1.1 договору банк відкрив клієнту поточний рахунок в українській гривні №260033011548.

Пунктом 2.1.1 договору визначено, що клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на своєму рахунку з дотриманням вимог чинного законодавства, крім випадків обмеження права розпорядження коштами у випадках встановлених законодавством України.

Пунктом 2.3.1 договору встановлений обов'язок банку приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Між сторонами також укладено договір за яким банк взяв на себе банківське обслуговування клієнта в системі електронних платежів, а також інших документів довільного формату по рахунках згідно додатку № 1 з використанням програмного комплексу Клієнт-Банк "Стиль". До вказаного договору між сторонами було підписано додатки № 1-3.

ПП "УТИС" платіжними дорученнями № 60 від 13.04.2012, №№ 64, 65, 66, 67, 68 від 18.04.2012 та №73 від 21.06.2012 надав ПАТ "АКБ "Базис" розпорядження про перерахування грошових коштів, які знаходяться на рахунку клієнта, згідно з призначенням платежу, зазначеному в дорученні.

Проте, ПАТ "АКБ "Базис" вищевказані платіжні доручення не виконав та грошові кошти не перерахував.

Питання структури банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків, зокрема, з метою забезпечення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банку регулюються Законом України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) .

Постановою Правління Національного банку України від 20.04.2012 №168 у ПАТ "АКБ "Базис" призначена тимчасова адміністрація строком на шість місяців з 23.04.2012 до 23.12.2012 та з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану введено повний мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на три місяці з 23.04.2012 до 23.07.2012.

Згідно ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", в редакції від 05.07.2012, мораторій - зупинення виконання банком зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань

Відповідно до ст. 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність", в редакції від 05.07.2012, банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Постановою Правління Національного банку України від 23.08.2012 №357 "Про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора ПАТ "АКБ "Базис" з 28.08.2012 відкликано банківську ліцензію, ініційовано процедуру ліквідації та призначено ліквідатора ПАТ "АКБ "Базис" Ладоненко Віру Миколаївну.

Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) набрав чинності 22.09.2012.

Згідно п. 3 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) процедура ліквідації банку, ініційована до набрання чинності цим законом, здійснюється у відповідності до законодавства, що діяло до набрання чинності вказаним законом.

У зв'язку з тим, що процедуру ліквідації ПАТ "АКБ "Базис" було розпочато з 28.08.2012, тобто до набрання чинності Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) , то до процедури ліквідації ПАТ "АКБ "Базис" застосовується законодавство, що діяло до набрання чинності цим Законом.

В подальшому 21.01.2013 Постановою Правління Національного банку України №19 "Про зміну ліквідатора ПАТ "АКБ "Базис" з 21.01.2013 припинено повноваження ліквідатора ПАТ "АКБ "Базис" Ладоненко Віри Миколаївни та призначено ліквідатором Гонтар Ганну Анатоліївну.

Ліквідатором опубліковано відомості відкриття ліквідаційної процедури у газеті "Урядовий кур'єр" №155 від 30.08.2012.

Згідно з п. 9.1. глави 9 розділу 6 Постанови Правління Національного банку України від 28.08.2001 №369 "Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства" (z0845-01) , в редакції від 17.08.2012, ліквідатор протягом п'яти робочих днів із дня розміщення інформації про початок ліквідаційної процедури в засобах масової інформації має повернути кредиторам розрахункові документи, що не сплачені в строк з вини банку. Одночасно ліквідатор повідомляє про початок ліквідаційної процедури та про строк, протягом якого кредитори мають право заявити про свої вимоги до банку, а також зазначає адресу для їх надсилання.

Відповідно до ч. 3 ст. 89 Закону України "Про банки і банківську діяльність", в редакції від 05.07.2012, протягом одного місяця з дня опублікування оголошення про відкриття ліквідаційної процедури кредитори мають право заявити ліквідатору про свої вимоги до банку.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 91 Закону України "Про банки і банківську діяльність", в редакції від 05.07.2012, з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.

Заходи щодо підготовки задоволення вимог кредиторів, вирішення питань щодо визнання та задоволення вимог до банку віднесено до компетенції ліквідатора банку на підставі ст. 93 Закону України "Про банки і банківську діяльність", в редакції від 05.07.2012.

Згідно ч. 1 ст. 93 Закону України "Про банки і банківську діяльність", в редакції від 05.07.2012, ліквідатор припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення одного місяця з дня опублікування оголошення про початок ліквідаційної процедури.

Протягом трьох місяців з дня опублікування оголошення про початок ліквідаційної процедури ліквідатор здійснює передбачені ч. 2 ст. 93 Закону України "Про банки і банківську діяльність", в редакції від 05.07.2012, заходи щодо задоволення вимог кредиторів, зокрема, визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; відхиляє вимоги у разі їх не підтвердження; складає перелік акцептованих ним вимог для затвердження Національним банком України, сповіщає кредиторів про акцептування вимог та інше.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що Законом України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) встановлено певний порядок погашення вимог кредиторів, в період здійснення ліквідаційної процедури банка, і стягнення з відповідача коштів на підставі договору банківського рахунку є не можливим, оскільки це фактично є погашенням вимог кредитора в порушення порядку, встановленого ст. ст. 93, 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність", який не припускає задоволення вимог окремих кредиторів у індивідуальному порядку поза межами ліквідаційної процедури.

Окрім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що ПП "УТИС" за вх.№1541 від 19.09.2012 подано вимогу про задоволення вимог кредитора у сумі 73500,16 грн., що знаходяться на поточному рахунку №260033011548.

ПАТ "АКБ "Базис" 28.11.2012 за вих.№558 надав ПП "УТИС" повідомлення про акцептування вимог кредитора у сумі 73500,16 грн. що знаходяться на поточному рахунку №260033011548.

Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду (ч. 2 ст. 111-5 ГПК України).

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судом апеляційної інстанції, на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення.

Доводи ПП "УТИС", наведені в касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, які не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Приватного підприємства "УТИС" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.05.2013 у справі № 922/637/13-г - без змін.