7/015-11 Про стягнення простроченої заборгованості по сплаті лізингових платежів за договором фінансового лізингу - 02.11.2011 Прийняття

Відкрите акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в особі "Київобллізинг" звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Фермерського господарства "Агродар БФ" і просило суд, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с.7-8 т.2), стягнути з останнього 95902,04 грн. основного боргу, 5471,04 грн. пені, 3385,30 грн. інфляційних втрат, 1181,08 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання за договором фінансового лізингу №10-09-74 бфл/91 від 20.03.2009р. щодо сплати лізингових платежів.

Рішенням господарського суду Київської області від 12.05.2011р. (суддя Антонова В.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2011р. (головуючий, суддя Тарасенко К.В., судді Жук Г.А., Куксова В.В.), позов задоволено частково: присуджено до стягнення з відповідача 4610,18 грн. інфляційних втрат, 1553,32 грн. 3% річних, 6358,58 грн. пені. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх частково скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про стягнення з відповідача 83 067,32 грн. боргу з лізингових платежів в частині відшкодування вартості техніки та 22 973,82 грн. винагороди за передачу техніки у лізинг.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судами встановлено, що між сторонами укладено договір фінансового лізингу №10-09-74 бфл/91 від 20.03.2009р. за умовами якого, позивач передає відповідачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника та визначений у додатку №1 до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмету лізингу", що є специфікацією предмету лізингу, а відповідач сплачує за це лізингові платежі на умовах договору.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що позивач на письмове замовлення відповідача для потреб останнього купує у постачальника предмет лізингу за рахунок коштів Державного бюджету України згідно Порядку використання коштів Державного бюджету України, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи по операціях фінансового лізингу, затвердженого постановою КМУ від 10.12.2003р. №1904 (1904-2003-п) зі змінами та доповненнями.

Відповідно до пунктів 4.1., 4.2., 4.3. договору, з моменту підписання тристороннього акту одержання предмету лізингу відповідач за користування останнім сплачує позивачу чергові лізингові платежі, що включають: відшкодування вартості предмету лізингу рівними частинами за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмету лізингу; винагороду у розмірі 7% річних від залишкової невідшкодованої вартості предмету лізингу. Розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюються додатком до договору "Графік сплати лізингових платежів".

Укладений між сторонами договір з огляду на ст. 174 ГК України, ст. 11 ЦК України, є підставою для виникнення у його сторін прав та обов'язків, визначених ним.

Позивач передав відповідачу предмет лізингу –трактор ТЯ-200-02 "Ярило" за актом приймання-передачі від 22.05.2009р.

Рішенням господарського суду Київської області від 02.07.2010р. в іншій справі №20/071-10 між тими ж сторонами, з відповідача на користь позивача стягнуто 91 094,45 грн. заборгованості з лізингових платежів за вказаним договором, що утворилася у зв'язку з їх несплатою 22.08.2009р., 22.11.2009р., 22.02.2010р. згідно графіку, передбаченого додатком №4 до договору.

22.12.2010р. на підставі акту приймання-передачі та згідно виконавчого напису нотаріуса від 26.11.2010р. відповідачем повернуто позивачу предмет лізингу.

Оскільки за період з 22.05.2010р. по 22.12.2010р. (по день вилучення трактора) відповідачем не сплачувалися лізингові платежі, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 83 067,32 грн. боргу зі сплати лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмету лізингу, суди двох інстанції виходили з того, що оскільки дія договору лізингу припинилася у зв'язку з поверненням предмету лізингу, то і припинилося зобов'язання відповідача щодо придбання (викупу) об'єкту лізингу, а відтак і сплати лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмету лізингу.

Проте з таким висновком судів погодитись не можна з огляду на таке.

Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який закріплений статтями 3, 6 та 627 ЦК України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників.

Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором.

Статтями 1 та 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, що фінансовий лізинг –це вид цивільно-правових відносин, що виникають з договору фінансового лізингу, за яким лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізиногоодержувачем специфікацій та умов та передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі) . Відносини, що виникають у зв'язку із договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України (435-15) про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку, з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Згідно статті 16 названого Закону, сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором; лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує вартість предмета лізингу, платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом, інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до розділу 5 укладеного сторонами договору лізингу, у разі належного виконання протягом усього строку дії договору зобов'язань щодо сплати усіх лізингових платежів, та інших зобов'язань, визначених договором, відповідач має право одержати у власність предмет лізингу.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Таке широке розуміння змісту договору цілком узгоджується із змістом укладеного сторонами договору фінансового лізингу, який підпорядковується різним інститутам цивільного права. Зокрема, як породжує орендні зобов'язання, так і визначає додатковий обов'язок лізингодавця передати за певних умов у власність лізингоодержувачу об'єкт лізингу, переданого в користування на визначений строк.

Отже, договір фінансового лізингу за своєю юридичною природою є договором оренди з правовими наслідками договору купівлі-продажу у розстрочку платежу.

Дійшовши висновку про відсутність у відповідача обов'язку сплачувати позивачу лізингові платежі у зв'язку з припиненням дії договору лізингу, суди двох інстанцій не врахували положення Закону України "Про фінансовий лізинг" (723/97-ВР) , які визначають поняття лізингу, як різновиду договору, в результаті укладення якого лізингоодержувач отримує від лізингодавця у платне користування на визначений строк майно.

Так, згідно розділу 4 договору відповідач за користування майном сплачує лізингові платежі, які відповідно до ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" та п.6 Порядку використання коштів Державного бюджету України, складають: відшкодування вартості предмету лізингу рівними частинами за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмету лізингу; винагороду у розмірі 7% річних від залишкової невідшкодованої вартості предмету лізингу.

Належне виконання відповідачем свого зобов'язання щодо сплати лізингових платежів породжує у позивача обов'язок передати відповідачу, за наявності на те волевиявлення останнього, предмет лізингу у власність шляхом укладання договору купівлі-продажу (пункти 3.1.7, 5.6. договору). У такому разі між сторонами виникають правовідносини, які регулюються Цивільним кодексом України (435-15) про купівлю-продаж, з урахуванням особливостей, що встановлюються Законом України "Про фінансовий лізинг" (723/97-ВР) .

Суди двох інстанцій також безпідставно не врахували, що згідно пункту 6 вказаного вище Порядку, одержані від відповідача лізингові платежі у частині відшкодування вартості техніки, позивач перераховує на рахунок, відкритий в органах Державного казначейства, оскільки предмет лізингу за укладеним сторонами договором придбаний за рахунок коштів державного бюджету, які використовуються на умовах поворотності (п.3 Порядку).

Відмова судів у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача винагороди за передачу техніки у лізинг у розмірі 22 973,82 грн. ґрунтується на заяві відповідача до позивача від 28.04.2011р. №25 про припинення шляхом зарахування грошових зобов'язань відповідача перед позивачем за договором лізингу на суму 142 657,60 грн. (а.с.50 т.2).

Між тим, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, визнавши обґрунтованими вимоги позивача у сумі 22 973,82 грн. та припинивши грошове зобов'язання відповідача перед позивачем на вказану суму, неправильно застосував положення закону, які встановлюють підстави припинення зобов'язання шляхом зарахування.

Так, в силу ч.3 ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування; для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Аналогічні положення визначені й ст. 601 ЦК України.

При цьому, за змістом названих правових норм залік можливий лише при наявності таких умов: вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов’язань між двома особами, де кредитор одного зобов’язання є боржником іншого, теж саме повинно бути і з боржником; однорідні, а також необхідно, щоб за обома вимогами настав вже строк виконання.

Визнавши наявність у позивача грошового зобов'язання перед відповідачем на суму 142 657,60 грн., суди не встановили правової підстави його виникнення та не врахували, що зобов'язання позивача повернути відповідачу сплачені останнім під час дії договору лізингові платежі за користування предметом лізингу, не передбачено ні договором фінансового лізингу, ні спеціальним законом.

За умовами пункту 8.5. договору, у разі припинення дії договору, відповідач зобов'язаний повернути предмет лізингу та сплатити заборгованість згідно чергових лізингових платежів. При цьому, сплачені лізингові платежі, у тому числі попередній, не повертаються.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновок судів двох інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача лізингових платежів у розмірі 83 067,32 грн. (відшкодування вартості техніки) та 22 973,82 грн. (винагорода за передачу техніки у лізинг), а всього 106 041,14 грн., не відповідає фактичним обставинам справ, судами неправильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, а тому оскаржувані рішення та постанова в цій частині підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , колегія суддів

1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2011р. у справі №7/015-11 скасувати.

3. Рішення господарського суду Київської області від 12.05.2011р. щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Фермерського господарства "Агродар БФ" лізингових платежів у розмірі 106 041,14 грн. скасувати, направивши справу в цій частині позовних вимог на новий розгляд до господарського суду Київської області.