Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1, що діє на підставі довіреності від 27.09.2010 №1786;

відповідача: не з'явився;

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.03.2011 (суддя С. Балац), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2011 (судді Л. Зубець, А. Лосєв, М. Новікова) позовні вимоги про розірвання договору та стягнення 176750,00 грн. задоволено повністю. Рішення мотивовані тим, що боржник порушив порядок та строки виконання робіт за Договором, внаслідок чого було порушено істотні умови останнього і позивач був позбавлений того, на що розраховував при укладанні спірного Договору з відповідачем.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, ТОВ "Веб Дизайн" звернулося із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14.03.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2011 та направити справу на новий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 610 ЦК України, ст.ст. 43, 22, 43 ГПК України.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

18.08.2008р. між позивачем, як клієнтом, та відповідачем, як виконавцем, було укладено договір про створення сайту №01/ДВИ-08 (далі - Договір) (том справи –1, аркуші справи –10-16).

Відповідно до умов Договору (розділ 2-4) виконавець зобов'язався виконати роботи по створенню сайту в наступному порядку: провести підготовчу роботу та розробити "бріф"; розробити дизайн сайту у відповідності з "бріфом"; здійснити складання сайту. Роботи виконавця по розробці "бріфу" виконуються в строк 100 робочих днів з дати, наступної за датою отримання ним авансового платежу, передбаченого п.4.2.1 Договору. Загальна вартість робіт виконавця складає 353 500,00 грн., з яких: вартість робіт по проведенню підготовчої роботи та за розробку "бріфу" - 20 % від загальної вартості робіт; вартість робіт за розробку дизайну - 30 % від загальної вартості робіт; вартість робіт по складанню сайту - 50% від загальної вартості робіт. Клієнт зобов'язався сплатити виконавцю 50% від загальної вартості робіт, вказаної в п.4.1 Договору, авансом. Виконавець, в свою чергу, зобов'язався інформувати клієнта про хід робіт за вимогою останнього.

28.08.2008р. відповідач виставив позивачу до сплати рахунок №37 від 28.08.2008р. на суму 176 750,00 грн., який був оплачений позивачем в той же день, що підтверджується платіжним дорученням №40806 від 28.08.2008р. (том справи –1, аркуш справи -17).

Позивач сплатив відповідачу грошові кошти (аванс) у розмірі 176 750,00 грн.

Відповідач листом (отримано позивачем 06.05.2009р. за вх.№468) повідомив позивача про виконання робіт, передбачених в п.п.2.1.1, 2.1.2 Договору, та зазначив про те, що призупиняє виконання робіт у зв’язку з тим, що позивач не надає матеріали, необхідні відповідачу для продовження робіт (том справи –1, аркуш справи –22).

Позивач направив відповідачу лист №1462 від 16.08.2010р., в якому просив повідомити про хід виконання умов Договору, ступінь готовності сайту, а також надати копії документів, які б підтверджували факт виконання відповідачем частини робіт і прийняття позивачем таких робіт (том справи –1, аркуш справи –19). Однак звернення позивача було залишено відповідачем без належного реагування.

Листом №2530 від 10.12.2010р. позивач повідомив відповідача про намір розірвати Договір в порядку, передбаченому статтею 188 Господарського кодексу України, просив протягом 20 днів з дня отримання листа прийняти пропозицію про розірвання Договору та повернути сплачений позивачем авансовий платіж (том справи –1, аркуш справи –21).

Відповідь на вказаний лист також не надійшла.

Згідно з п.п.2.5, 2.6 Договору виконавець приступає до виконання робіт з наступного дня після отримання авансового платежу і роботи мають бути ним виконані в строк 100 робочих днів з дня, коли розпочались роботи.

Оскільки авансовий платіж перерахований позивачем 28.08.2008р., що не заперечується відповідачем, останній повинен був виконати роботи за Договором протягом 100 днів, починаючи з 29.08.2008р.

Відповідно до п.6.4 Договору у разі неповернення клієнтом підписаного брифу після спливу 10 робочих днів та/або не надання мотивованої відмови в такий самий строк, роботи з розробки "брифу" вважаються виконаними виконавцем у повній відповідності з цим Договором, в повному обсязі та прийнятими клієнтом.

За вказаних обставин, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що відповідачем порушено порядок та строки виконання робіт за Договором, внаслідок чого було порушено істотні умови останнього і позивач був позбавлений того, на що розраховував при укладанні спірного Договору з відповідачем.

З огляду на встановлені обставини справи колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, розірвання договору у судовому порядку можливе виключно у випадку істотного порушення однієї зі сторін своїх зобов'язань.

Суди дійшли висновку про те, що відповідач порушив строки виконання зобов'язання, оскільки відповідач не надав належних та допустимих доказів, які б свідчили про виконання відповідачем робіт у порядку та строки, визначені у договорі.

Однак, колегія суддів не може погодитися з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на те, що відсутня правова оцінка наявної в матеріалах справи належним чином засвідченої копії "брифу", розробленого для позивача відповідно до спірного договору № 01/ДВИ-08 від 18.08.2008, з відміткою про отримання вказаного "брифу" представником позивача Крижановською Ю.С.

В оскаржуваній постанові апеляційний суд посилається на те, що згідно з умовами Договору (розділ 1, пп.2.1, 5.2) інтернет-сайт повинен був відображати інформацію про діяльність Приватного акціонерного товариства "Позняки-Жил-Буд" (на час укладення Договору –Закритого акціонерного товариства "Позняки-Жил-Буд"), тоді як на наданій відповідачем копії "брифу" зазначено (мовою оригіналу): "Бриф на разработку сайту корпорации "Познякижилстрой".

Однак, корпорація "Позняки-Жил-Буд" є окремою від позивача юридичною особою, з власним штатом працівників, власними завданнями, тощо. До того ж, на адресу буд.№17 по бульвару Л.Українки, крім поштових відправлень, адресованих позивачу та корпорації "Позняки-Жил-Буд", надходить кореспонденція до інших юридичних осіб, чиї офісні приміщення розташовані у вищезгаданій будівлі, але їх діяльність не пов’язана з діяльністю позивача.

Що ж до підпису Крижановскої Ю.С. про отримання "брифу" 04.02.2009р., то з цього приводу апеляційним судом зазначено, що названа особа отримувала кореспонденцію для більшості юридичних осіб, офіси яких розташовані в буд.№17 по бульвару Л.Українки у м. Києві і передавала за належністю адресатам, а оскільки "бриф" стосувався безпосередньо розробки сайту корпорації "Позняки-Жил-Буд", а не позивача, то останній і не отримував цього "брифу" (арк. 74).

Разом з тим, колегія суддів не може не погодитися з доводами скаржника про те, що на зазначеній копії "брифу" Крижанівська Ю.С., підписуючи зазначила, що останній отриманий ЗАТ "Позняки-Жил-Буд".

Апеляційний суд зазначив, що отримання Крижанівскою Ю.С. "брифу" не є доказом того, що останній отриманий також і позивачем, оскільки названа особа отримувала кореспонденцію для більшості юридичних осіб, офіси яких розташовані в буд.№17 по бульвару Л.Українки у м. Києві і передавала за належністю адресатам. Разом з тим, ні позивачем, ні судами не спростованого того факту, що зазначена особа отримала "бриф" саме для ЗАТ "Позняки-Жил-Буд".

Також, апеляційний суд не дослідив змісту "брифу", дату його отримання позивачем та положень п.п.6.1, 6.2, 6.4 спірного договору, що є порушенням ст. 43 ГПК України щодо повного та всебічного дослідження доказів у справі, що є підставою для скасування прийнятих у справі судових рішень на направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При повторному розгляді справи, необхідно повно та об'єктивно дослідити наявні у справі докази, зокрема "бриф" (арк.74), договір від 18.08.2008р. №01/ДВИ-08 (п.п.6.1,6.2,6.4,7.9 (у частині посилань на "Студію Артемія Лебєдєва"), встановити які саме умови договору порушені відповідачем, чи дійсно такі порушення можуть вважатися істотними в розумінні ст. 651 ЦК України, застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини та винести обґрунтоване рішення суду.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117 - 11112 ГПК України (1798-12) , -

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Веб Дизайн" задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 14.03.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2011 у справі № 45/39 –скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.