Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів: Воліка І.М., Шевчук С.Р., Дунаєвської Н.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" на постанову від 10.06.2013 Львівського апеляційного господарського суду за скаргою Публічного акціонерного товариства "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" на дії (бездіяльність) відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міського районного управління юстиції Львівської області у справі № 26/139 господарського суду Львівської області за позовом Акціонерного товариства "Індустріально-експортний банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БТ" про стягнення 68102,83 грн.В судове засідання представники сторін не прибули.позивачане з'явились; відповідачане з'явились;органу ДВС не з'явились;

У січні 2013 року позивач (стягувач) - Публічне акціонерне товариство "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" (надалі - ПАТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК", яке є правонаступником Акціонерного товариства "Індустріально-експортний банк") звернулось до господарського суду Львівської області зі скаргою в порядку ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України на дії (бездіяльність) відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції, в якій просило:

- визнати неправомірною бездіяльність відділу ДВС щодо непроведення повторної уцінки майна та не призначення проведення третіх прилюдних торгів при примусовому виконанні наказу № 26/139 від 26.10.2009, виданого господарським судом Львівської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БТ" на користь АТ "Індустріально-експортний банк" (після зміни назви - ПАТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК") 69096,35грн.;

- скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, що винесена 28.12.2012 відділом державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області при примусовому виконанні наказу № 26/139 від 26.10.2009;

- зобов'язати відділ ДВС провести повторну уцінку майна та призначити проведення третіх прилюдних торгів при примусовому виконанні наказу № 26/139 від 26.10.2009.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 01.04.2013 у справі № 26/139 (суддя Деркач Ю.Б.) скаргу ПАТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" задоволено частково; визнано неправомірною бездіяльність відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області щодо відмови проведенні повторної уцінки та призначенні третіх торгів по реалізації майна боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "БТ" (надалі - ТОВ "БТ") при примусовому виконанні наказу № 26/139, виданого 26.10.2009 господарським судом Львівської області про стягнення з ТОВ "БТ" на користь АТ "Індустріально-експортний банк" (після зміни назви - ПАТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК") 69096,35 грн.; скасовано постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, винесену 28.12.2012 відділом державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області при примусовому виконанні наказу № 26/139, виданого 26.10.2009 господарським судом Львівської області про стягнення з ТОВ "БТ" на користь АТ "Індустріально-експортний банк" (після зміни назви - ПАТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК") 69096,35 грн.; в решті вимог скаргу відхилено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.06.2013 (колегія суддів: Хабіб М.І. - головуючий, судді - Зварич О.В., Якімець Г.Г.), ухвалу господарського суду Львівської області від 01.04.2013 у справі № 26/139 скасовано; в задоволенні скарги ПАТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" на дії (бездіяльність) відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції № 24-04/23 від 25.01.2013, - відмовлено повністю; стягнуто з ПАТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" на користь Головного управління юстиції у Львівській області 573,50 грн. судового збору.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач - ПАТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.06.2013 скасувати, і залишити в силі ухвалу господарського суду Львівської області від 01.04.2013. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що при прийнятті оскаржуваної постанови судом апеляційноїх існтанції невірно застосовано норми матеріального та порушено процесуальні норми, і зокрема, положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" (3795-17) , Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) та Закону України "Про іпотеку" (898-15) , що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Учасники судового процесу не скористалися правом, наданим ст. 111-2 Господарського процесуального кодексу України, та відзиви на касаційну скаргу позивача до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду оскаржуваних судових актів.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що рішенням господарського суду Львівської області від 18.08.2009 у справі № 26/139 задоволено позовні вимоги Акціонерного товариства "Індустріально-експортний банк" (надалі - АТ "Індустріально-експортний банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК"); стягнуто з ТОВ "БТ" на користь АТ "Індустріально-експортний банк" заборгованість по Договору про надання овердрафту № 78/08-од від 30.05.2008 у загальній сумі 69096,35 грн.

На виконання зазначеного рішення господарським судом Львівської області видано наказ № 26/139 від 26.10.2009, який передано стягувачем на примусове виконання до відділу ДВС Дрогобицького МРУЮ.

17.12.2009 винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу № 26/139, залишок боргу 56387,23 грн.

У зв'язку з тим, що на виконанні у відділі ДВС Дрогобицького МРУЮ відносно боржника - ТОВ "БТ" знаходилось декілька виконавчих проваджень, вони відповідно до частини 1 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" були об'єднані у зведене виконавче провадження.

Під час здійснення виконавчих дій по виконанню зведеного виконавчого провадження (виконавчого листа № 2а-3218, наказів № 26/139 та № 20/116 на загальну суму 123 988,93 грн.) відносно боржника - ТОВ "БТ", державним виконавцем встановлено відсутність у боржника коштів та іншого майна, і тому на реалізацію було передане іпотечне майно, яким на підставі Договору іпотеки від 21.11.2007 забезпечені вимоги стягувача - ПАТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" за Кредитним договором № 149/07-ю від 21.11.2007, оскільки вартість предмета іпотеки перевищує розмір заборгованості боржника Іпотекодержателю.

08.04.2010 державним виконавцем проведено опис та арешт нерухомого іпотечного майна боржника, а саме: нежитлова будівля ліцензійного складу, загальною площею 678,9 кв. м, що розташована за адресою: Львівська область, Дрогобицький район, с. Почаєвичі, вул. Білозіра, 24 та нежитлове приміщення складу-ангару, загальною площею 689,4кв. м, що розташованео за адресою: Львівська область, Дрогобицький район, с. Почаєвичі, вул. Білозіра, 24.

Реалізацію арештованого іпотечного майна здійснено у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) та Закону України "Про іпотеку" (898-15) ; при цьому перші проведені торги (03.08.2011) з реалізації нерухомого іпотечного майна боржника не відбулись у зв'язку з відсутністю зареєстрованих покупців, після чого ціна продажу предмета іпотеки була зменшена на 25 відсотків та були призначені други прилюдні торги (21.11.2012), які також не відбулися, у зв'язку з відсутністю покупців, що підтверджується листами Львівської філії ТОВ "ТД "Еліт-Сервіс" від 03.08.2011 та від 22.11.2012 за № 2126.

30.11.2012 державний виконавець направив на адресу Банка-Стягувача листа відповідно до частини 6 ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження" з повідомленням про неможливість реалізації арештованого майна та запропонував стягувачу залишити за собою непридбане майно.

25.12.2012 у відповідь Банк надіслав відділу ДВС заяву, в якій просив провести ще одну уцінку майна та організувати треті торги, відповідно до ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження", пунктів 4.5.10., 4.5.11 Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Втім, 28.12.2012 відділом ДВС Дрогобицького МРУЮ винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 3 частини 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з тим, що стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення.

Звертаючись до господарського суду зі скаргою на дії відділу ДВС Дрогобицького МРУЮ Банк обгрунтовує свої вимоги тим, що державною виконавчою службою порушено приписи ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки не проведено повторну уцінку арештованого нерухомого майна те не проведені треті прилюдні торги.

Відповідно до частини 5 ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, чинній на момент вчинення виконавчих дій, нереалізоване на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах протягом двох місяців майно підлягає уцінці державним виконавцем, що проводиться в десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів чи аукціону такими, що не відбулися, або закінчення двомісячного строку реалізації майна на комісійних умовах. Майно може бути уцінене не більш як на 30 відсотків. У разі нереалізації майна в місячний строк з дня проведення уцінки воно повторно уцінюється в такому самому порядку, але не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна.

Частиною 6 ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі якщо в місячний строк з дня проведення повторної уцінки майно не реалізовано на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах, державний виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду.

При цьому якщо стягувач у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання повідомлення державного виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. У разі відсутності в боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання (частина 7 ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження").

Місцевий господарський суд приймаючи ухвалу про часткове задоволення скарги Банку, виходив з того, що стягувач - ПАТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" є іпотекадержателем арештованого нерухомого майна на підставі Договору іпотеки від 21.11.2007, який було укладно між Акціонерним товариством "Індустріально-експортний банк" (Іпотекодержатель) та ТОВ "БТ" (Іпотекодавець) в забезпечення виконання зобов'язань Іпотекодавця-Позичальника за Кредитним договором № 149/07-ю від 21.11.2007, і вартість заставленого (іпотечного) майна перевищує розмір заборгованості боржника Іпотекодержателю, у зв'язку з чим відділом ДВС правомірно розпочато звернення стягнення на іпотечне майно, з урахуванням приписів Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) та Закону України "Про іпотеку" (898-15) .

Разом з тим, при проведенні виконавчих дій по реалізації цього майна відділ ДВС мав керуватися нормами Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) та частиною 2 ст. 49 Закону України "Про іпотеку" в редакції, яка діяла на момент вчинення виконавчих дій, тобто зі змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" №3795-VI від 22.09.2011 (3795-17) , яким доповнено частину 2 ст. 49 Закону України "Про іпотеку" і передбачено, повторну уцінку майна зі зменшенням початкової вартості майна на 50 % та проведення третіх прилюдних торгів. Проте, орган виконання неправомірно застосував положення частини 2 ст. 49 Закону України "Про іпотеку" в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 3795-VI від 22.09.2011 (3795-17) , а тому місцевий господарський суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про повернення виконавчого документу не відповідає вимогам закону, так як винесена до завершення повного переліку дій щодо примусової реалізації майна боржника, що передбачені частиною 8 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" та частини 2 ст. 49 Закону України "Про іпотеку" і суперечить положенням ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження".

Водночас, господарський суд першої інстанції, відхиляючи скаргу стягувача в частині зобов'язання відділу ДВС Дрогобицького міськрайонного управління юстиції провести повторну уцінку майна та призначити проведення третіх прилюдних торгів при примусовому виконанні наказу, зазначив, що станом на час розгляду скарги вартість майна не встановлена, оскільки висновок про вартість майна за травень 2010 року, відповідно до вимог частини 5 ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" втратив чинність, а відтак уцінка майна неможлива.

Апеляційний господарський суд повторно переглядаючи справу дійшов висновку, що місцевим господарським судом у повному обсязі встановлені всі обставини справи, проте надано невірну юридичну оцінку цим обставинам та невірно застосовані норми матеріального права з огляду на таке.

Так, апеляційний господарський суд зауважив про правомірність дій ДВС щодо передачі на реалізацію іпотечного майна, оскільки його вартість перевищує вартість заборгованості, яка стягується, що відповідає приписам частини 3 ст. 54 ЗаконуУкраїни "Про виконавче провадження".

Водночас, частиною 8 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку" (898-15) .

Відповідно до частини 2 ст. 49 Закону України "Про іпотеку", якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами перших прилюдних торгів, призначається проведення на тих же умовах других прилюдних торгів, які мають відбутися протягом одного місяця з дня проведення перших прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на других прилюдних торгах може бути зменшеною не більше ніж на 25 відсотків. Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами других прилюдних торгів призначається проведення у тому самому порядку третіх прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на третіх прилюдних торгах може бути зменшена не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна.

Втім, зазначена редакція частини 2 ст. 49 Закону України "Про іпотеку" діє з 16.10.2011, після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" № 3795-VI від 22.09.2011 (3795-17) , яким було доповнено частину 2 ст. 49 Закону України "Про іпотеку" реченням про повторну уцінку іпотечного майна зі зменшенням початкової ціни продажу предмета іпотеки на третіх прилюдних торгах не більш як на 50 відсотків.

При цьому місцевим господарським судом не враховано пункт 2 Прикінцевих положень Закону № 3795-VI від 22.09.2011 (3795-17) , яким встановлено, що дія цього Закону не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності.

Отже, положення частини 2 ст. 49 Закону України "Про іпотеку" в редакції Закону № 3795-VI від 22.09.2011 (3795-17) , яка діє з 16.10.2011, щодо проведення третіх прилюдних торгів та можливості повторного зменшення на них початкової ціни продажу предмета іпотеки не більш як на 50 відсотків, не поширюються на кредитні договори, укладені до 16.10.2011.

Враховуючи те, що реалізація іпотечного майна здійснювалась по Договору іпотеки від 21.11.2007 для задоволення вимог Іпотекодержателя-Стягувача, який укладався в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором № 149/07-ю від 21.11.2007, тому державний виконачець правомірно здійснив реалізацію іпотечного майна з урахуванням приписів частини 2 ст. 49 Закону України "Про іпотеку" в редакції, що діяла до 16.10.2011, якою було передбачено проведення лише двох прилюдних торгів та можливість зменшення ціни продажу предмета іпотеки на других прилюдних торгах не більше ніж на 25 відсотків.

За встановленого, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розглядаючи скаргу Банку на дії відділу ДВС місцевий господарський суд прийняв ухвалу з невірним застосуванням норм матеріального права, у зв'язку з чим ухвалу господарського суду Львівської області від 01.04.2013 скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні скарги на дії державної виконавчої служби.

Беручи до уваги наведене, апеляційний господарський суд, дійшов правомірного висновку щодо закононності дій державного виконавця, оскільки реалізація арештованого іпотечного майна здійснювалась на підставі кредитних договорів та акцесорного зобов'язання - Договору іпотеки від 21.11.2007, які були укладені до набрання чинності Закону № 3795-VI від 22.09.2011 (3795-17) .

Таким чином, судом апеляційної інстанції правомірно відхилено скаргу ПАТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" на дії (бездіяльність) відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції.

З даними висновками господарського суду апеляційної інстанції повністю погоджується судова колегія Вищого господарського суду України, оскільки вони відповідають дійсним обставинам справи та вимогам закону.

Твердження скаржника про порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права не відповідають матеріалам справи, зводяться до тлумачення норм права на свою користь та не спростовують мотивованого висновку викладеного у судовому рішенні.

З огляду на вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідає встановленим ним фактичним обставинам, прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.06.2013 у справі № 26/139 залишити без змін.