ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" вересня 2011 р.
Справа № 24/142-Б
( Додатково див. постанову Київського апеляційного господарського суду (rs16197451) )
Вищий господарського суду України у складі колегії суддів:
головуючого:
Удовиченка О.С.,
суддів:
Міщенка П.К., Поліщука В.Ю.
розглянувши касаційну скаргу
ВАТ "Радикал"
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2011 року
у справі
№ 24/142-б господарського суду м. Києва
за заявою
ДАЕК "Київенерго"
до
ВАТ "Радикал"
про
банкрутство
в судовому засіданні взяли участь представники :
ВАТ "Радикал"
Морозова Н.В.
ПАТ "Київенерго"
Бутрименко Н.М.
Генеральної прокуратури України
Сахно Н.В.
В С Т А Н О В И В :
Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.09.2010 звільнено від обов'язків керуючого санацією ВАТ "Радикал" Стадника Д. В., призначено керуючим санацією арбітражного керуючого Стоян М.М. та продовжено строк процедури санації ВАТ "Радикал" до 14.09.2011 року.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, заступник Генерального прокурора України звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 14.09.2010 року.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2011 ухвалу господарського суду м. Києва від 14.09.2010 скасовано, справу повернуто до господарського суду м. Києва.
ВАТ "Радикал" в особі керуючого санацією Стоян М.М. звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2011, ухвалу господарського суду м. Києва від 14.09.2010 залишити в силі.
В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на те, що при винесенні оскаржуваної постанови судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, зокрема ст. 43 ГПК України. Заявник зазначає, що боржник не обліковується в Реєстрі корпоративних прав держави, а суд апеляційної інстанції при прийнятті та розгляді апеляційної скарги заступника Генерального прокурора України не дослідив в чому полягає порушення інтересів держави.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою арбітражного суду м. Києва від 09.03.2000 порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ "Радикал".
Постановою арбітражного суду м. Києва від 04.08.2000 ВАТ "Радикал" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 01.02.2002 ВАТ "Радикал" визнано особливо небезпечним підприємством хімічної промисловості відповідно до ст. 43 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі Закону), застосовано процедуру санації та визнано вважати ліквідаційну процедуру припиненою.
Відповідно до ч.2 ст.43 Закону при розгляді справи про банкрутство особливо небезпечного підприємства учасниками провадження у справі про банкрутство визнаються відповідний орган місцевого самоврядування, а також центральний орган виконавчої влади, до компетенції якого відноситься сфера діяльності боржника, а також, при необхідності, державний орган з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, з питань охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, з питань геології та використання надр.
Учасниками провадження у справі про банкрутство особливо небезпечного підприємства арбітражним судом можуть бути визнані також інші центральні органи виконавчої влади.
Згідно ч.5 ст.43 Закону процедура санації особливо небезпечного підприємства за клопотанням органу місцевого самоврядування може бути продовжена арбітражним судом на один рік.
Підставою для продовження процедури санації особливо небезпечного підприємства на строк, передбачений абзацом першим цієї частини, є план фінансового оздоровлення особливо небезпечного підприємства. План фінансового оздоровлення особливо небезпечного підприємства може передбачати внесення інвестицій, працевлаштування його працівників, створення нових робочих місць та інші способи відновлення платоспроможності боржника - особливо небезпечного підприємства. План фінансового оздоровлення особливо небезпечного підприємства також має містити заходи щодо підтримання безпеки виробничої діяльності, охорони праці та запобігання заподіянню можливої шкоди життю та здоров'ю людей, майну, спорудам, навколишньому природному середовищу.
Частиною 6 ст.43 Закону передбачено, що за клопотанням органу місцевого самоврядування або центрального органу виконавчої влади, які є учасниками провадження у справі про банкрутство, за умови укладення ними договору поруки за зобов'язаннями боржника, строк процедури санації особливо небезпечного підприємства може бути продовжено арбітражним судом до десяти років. Боржник і його поручитель у цьому разі зобов'язані розрахуватися з кредиторами протягом трьох років, якщо інше не передбачено цим Законом (2343-12) .
Невиконання вимог цієї частини є підставою для визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що процедура санації боржника триває з 01.02.2002, однак, судом першої інстанції не забезпечено процедури здійснення санації особливо небезпечних підприємств, передбаченої ст.43 Закону. Крім того, суд першої інстанції продовжує строки санації особливо небезпечного підприємства за відсутності підстав, зазначених у ч.5, 6 ст.43 Закону.
За таких обставин, висновки суду апеляційної інстанції про скасування ухвали суду першої інстанції, якою безпідставно продовжено процедуру санації є законними та обґрунтованими.
Доводи заявника касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції, прийнявши до провадження касаційну скаргу заступника Генерального прокурора України, не дослідив в чому полягають порушення інтересів держави є необґрунтованими з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 121 Конституції України одним із завдань прокуратури України є представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Частиною 1, 2 ст. 361 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.
Підставою представництва у суді інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про прокуратуру" до кола суб'єктів прокурорського нагляду за додержанням законів в Україні належать, зокрема, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, органи державного і господарського управління та контролю, рада міністрів АР Крим, місцеві ради, їх виконавчі органи, підприємства, установи і організації, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності.
В пункті 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року (v003p710-99) № З-рп/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) зазначено, поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", що міститься в частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.
Заступником Генерального прокурора України внесено касаційну скаргу в інтересах держави в особі Головного управління промислової політики КМДА та Київської міськради. В апеляційній скарзі заступника Генерального прокурора України зазначено, що оскаржуваною ухвалою порушено інтереси держави, які полягають у незабезпеченні визначеної законодавством процедури санації особливо небезпечного об'єкта, яким є ВАТ "Радикал", а безконтрольне здійснення санації особливо небезпечного підприємства може призвести до негативних економічних та екологічних наслідків.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, оскаржувана постанова Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2011 прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу ВАТ "Радикал" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2011 у справі № 24/142-б залишити без змін.
Головуючий
Судді
О.С. Удовиченко
П.К. Міщенко
В.Ю. Поліщук