810/2748/16 Про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон - 02.04.2019 Прийняття

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської митниці ДФС на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.12.2016 (головуючий суддя - Василенко Г.Ю.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2017 (головуючий суддя - Мацедонська В.Е., судді: Лічевецький І.О., Мельничук В.П.) у справі №810/2748/16 за позовом Приватного підприємства "Техніка" до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2016 року Приватне підприємство "Техніка" звернулося до адміністративного суду з позовом до Київської митниці ДФС, у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 21.04.2016 №125000013/2016/000072/2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підприємство при здійсненні митного оформлення товару надало всі необхідні та достатні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, натомість митним органом необґрунтовано відмовлено декларанту у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, безпідставно визначивши митну вартість за другорядним методом (резервним).

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14.12.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2017, адміністративний позов задоволено.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та компанією "West Eest Shipping, Inc" (Іллінойс, США) (продавець) було укладено контракт №01/06/13 від 01.06.2013 на поставку сільськогосподарського обладнання (жатки). 19.04.2016 з метою митного оформлення товару декларантом було подано до Київської митниці ДФС митну декларацію №125130006/2016/588591 для митного оформлення товару: сільськогосподарська техніка - жатки зернові фірми JohnDeere630F, бувші у використанні в кількості 4 штук. Митна вартість товару заявлена за ціною контракту (основний метод) відповідно до статті 58 Митного кодексу України. В підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару декларантом було подано до митного органу пакет документів визначених частиною 2 статті 53 Митного кодексу України. Під час здійснення митного контролю митним органом було витребувано у декларанта додаткові документи на підтвердження заявленої до митного оформлення вартості товару, втім листом від 21.04.2016 №116 підприємство повідомило про неможливість подання додаткових документів. За результатами розгляду МД та документів, посадовою особою митного органу прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 21.04.2016 №125000013/2016/000072/2. Митну вартість ввезеного товару скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості відповідно до статті 64 Митного кодексу України. Підставою для коригування митної вартості товару слугував висновок митного органу про наявність розбіжностей в документах та відсутність в останніх всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем документи для проведення митного оформлення підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом (за ціною договору), натомість митним органом неправомірно відмовлено позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, безпідставно визначивши митну вартість за другорядним методом (резервним) та прийнявши оскаржувані рішення та картку відмови. Правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна неможливість застосування основного методу не були спростовані митним органом, а посилання останнього на ненадання всіх необхідних первинних документів, наявність розбіжностей в документах та відсутність в останніх всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, Київська митниця ДФС подала касаційну скаргу, у якій просить Верховний Суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. Касаційна скарга обґрунтована тим, що надані позивачем документи для проведення митного оформлення не підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом (за ціною договору) через наявні у них розбіжності та відсутність певних відомостей щодо складових митної вартості. Таким чином, митний орган наполягає на правильності застосування ним резервного методу визначення митної вартості товарів.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Як свідчать обставини справи та з'ясовано судами першої та апеляційної інстанцій, декларантом одночасно із МД №125000013/2016/000072/2 від 21.04.2016 було подано органу доходів і зборів наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) №01/06/13 від 01.06.2013, інвойс (рахунок-фактура) №160 від 24.07.2015, міжнародна автомобільна накладна (CMR) від 21.08.2015, а також додатково були надані експертний висновок Ц-343 від 14.04.2016 про характеристику та вартість товару, копія митної декларації країни відправлення, інформацію з мережі Інтернет щодо вартості товару.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу органу доходів і зборів протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Судами попередніх інстанцій установлено, що у зв'язку з виявленням розбіжностей у зазначених документах відповідачем було додатково витребувано у декларанта додаткові документи згідно переліку.

Листом від 21.04.2016 №116 позивач повідомив про неможливість подання додаткових документів, у зв'язку із чим просив прийняти рішення щодо митної вартості товару раніше 10-денного терміну.

За результатами розгляду МД та доданих до неї документів, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 21.04.2016 №125000013/2016/000072/2.

Підставою для коригування митної вартості товару слугував висновок митного органу про те, що у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості не містяться усі відомості щодо підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, зокрема: попередня оплата за товар згідно зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу товару, також в наданому експертному заключенні ТПП експертом не конкретизовано вартість товару, порівнюючи з вартістю нового товару; в копії декларації країни відправлення не зазначена вартість товару. Під час судового розгляду орган доходів і зборів додатково вказав на те, що між задекларованим позивачем товаром та товаром, виробником якого є "CASE Corporation" наявні розбіжності у році випуску жаток.

Підстави для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачені частиною другою статті 58 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Так, відповідно до вищевказаної норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У даному випадку, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України (4495-17) , необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Натомість контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як не довів і правових підстав для застосування резервного методу.

Виявлені митним органом у поданих позивачем до митного оформлення документах розбіжності жодним чином не вливають на числові значення складових митної вартості товарів.

Щодо відсутності документів в підтвердження проведення попередньої оплати слід вказати на те, що відповідно до пункту 3.2 п. 3 контракту №01/06/13 від 01.06.13р., оплата за товар здійснюється у таких спосіб: попередня оплата (повна або часткова); оплата після поставки товару. Тобто, умовами контракту передбачено альтернативний вибір оплати за товар. Як встановлено судами попередніх інстанцій, оплата за ввезений згідно митної декларації №125000013/2016/000072/2 від 21.04.2016 товар мала відбутися після його поставки, у зв'язку з чим надати докази оплати за товар до митного оформлення у позивача не було можливості.

Не заслуговують на увагу доводи митного органу й про те, що в експертному висновку не конкретизовано вартість зносу товару у порівнянні з вартістю нового товару та, що в копії декларації країни відправлення не зазначена вартість товару, з огляду на те, що вказані документи не є обов'язковими документами, які подаються для підтвердження митної вартості товару. Такі документи можуть бути додатково подані декларантом для підтвердження митної вартості ввезеного товару, за умови, якщо обов'язкові до подання документи не підтверджують заявлену ним митну вартість. У даному ж випадку, подані до митного оформлення документи підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари, що виключає необхідність подання додаткових документів.

Митна вартість товару також підтверджується наявним в матеріалах справи експертними висновками Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати №Ц-343 від 14.04.2016 (який подавався до митної декларації), №Ц-483 від 25.08.2015, висновком експерта за результатами проведення автотоварознавчого дослідження від 28.08.2015 №15302-15305/15-54, відповідно до яких вартість сільськогосподарської техніки, згідно контракту №01/06/13 від 01.06.2013 становить: жатки CASE 2020 (ідентифікаційні номери YAZL53038, Y9ZL51495, Y9ZL51136) - 5400,00 доларів США, жатка John Deere 930F (ідентифікаційний номер H00930F691684) - 4300,00 доларів США.

Судом апеляційної інстанції вірно зазначено про те, що помилка при визначенні року випуску товарів не є розбіжністю, що стосується числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості, здійсненої декларантом, та жодним чином не впливає на заявлену митну вартість товару, оскільки відповідно до наявного в матеріалах справи рахунку-фактури №160 від 24.07.2015 обладнання, що імпортується, знаходиться у невідповідному стані, що виключає можливість його роботи та вимагає капітального ремонту, заміни робочих органів, підшипників, ремонту гідравлічної системи, що також підтверджується наведеними вище експертними висновками.

Таким чином, митним органом не надано жодних доказів на підтвердження того, що позивач в деклараціях митної вартості зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларацій недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності, які б унеможливлювали визначити митну вартість товару за ціною контракту.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій. Така не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в позовній заяві, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Київської митниці ДФС без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.