Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І. - доповідача,

Подоляк О.А.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"Пральний комплекс"

на постанову Київського апеляційного господарського

суду від 20.03.2013 року

у справі № 5011-23/11186-2012

господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Пральний комплекс"

до Міністерства оборони України

про стягнення заборгованості

у розмірі 750 902,04 грн.

за участю представників:

позивача - Лихольота А.В.

відповідача - Кривошея Д.А.

В серпні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Пральний комплекс" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Міністерства оборони України 750 902,04 грн. заборгованості за договором про надання послуг з прання і сухого чищення для державних потреб № 286/5/11/1 від 18.04.2011 року та судового збору в сумі 15 018,04 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.10.2012 року (суддя Кирилюк Т.Ю.) позов задоволено повністю; стягнуто з Міністерства оборони України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пральний комплекс" 750 902,04 грн. основного боргу та 15 018,04 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2013 року (судді: Ільєнок Т.В., Корсакова Г.В., Новіков М.М.) рішення господарського суду міста Києва від 30.10.2012 року скасовано та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Пральний комплекс", посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову апеляційного господарського суду у даній справі, а рішення першої інстанції залишити в силі.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, місцевий та апеляційний господарські суди встановили, що 18.04.2011 року між сторонами укладено договір про надання послуг з прання і сухого чищення для державних потреб №286/5/11/1, згідно якого ТОВ "Пральний комплекс" зобов'язувалось у 2011 році надати послуги з прання і сухого чищення білизни, обмундирування спецодягу й іншого речового майна, а Міністерство оборони України - сплатити їх вартість на умовах, передбачених пунктом 4.1. договору.

В пунктах 1.2., 3.1. договору визначено його ціну в сумі 11 756 471,16 грн., в тому числі ПДВ, вартість упаковки, вантажних робіт у місцях завантаження і розвантаження та транспортування до військової частини і у зворотньому напрямку, тощо.

09.08.2011 р. та 01.12.2011 р. між сторонами підписано додаткові угоди №№ 1, 2 до цього договору про внесення змін до пунктів 1.2., 3.1. договору, згідно яких зменшено вартість ціни договору 9 936 855,60 грн. в тому числі ПДВ, вартість упаковки, вантажних робіт у місцях завантаження і розвантаження та транспортування до військової частини і у зворотньому напрямку, тощо.

Додатковою угодою № 3 від 29.12.2011 року сторони продовжили строк його дії до 31.03.2012 року, а в частині проведення розрахунків - до повного їх завершення.

16.03.2012 р. між сторонами підписано додаткову угоду № 4 про внесення змін до пунктів 1.2., 3.1. договору, згідно яких зменшено вартість ціни договору та визначено в сумі 9 702 084 грн., в тому числі ПДВ, вартість упаковки, вантажних робіт у місцях завантаження і розвантаження та транспортування до військової частини й у зворотньому напрямку тощо. В цій же угоді сторони домовились, що вартість ціни послуг за 2011 році складає 8085072,66 грн. в т.ч. ПДВ, а у 2012 році - 1 617 011,34 грн. з ПДВ.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю "Пральний комплекс" вказало, що Міністерство оборони України не сплатило позивачу вартість наданих послуг в період з листопада по грудень 2011 р. на суму 750 902,04 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, пославшись на порушення відповідачем умов п. 4.1. вказаного договору, ст. 193 ГК України та ст.ст. 525, 526 ЦК України, вказав на обов'язок Міністерства оборони України сплатити заявлений розмір заборгованості за надані послуги, що підтверджується підписаними обома сторонами актами приймального контролю якості та кількості наданих послуг з прання.

Проте, апеляційна інстанція, скасовуючи рішення місцевого господарського суду, вірно зазначила про помилковість висновку суду першої інстанції, пославшись на безпідставність позовних вимог, оскільки розмір заборгованості виходить за межі договірної ціни, визначеної в додатковій угоді № 4 від 16.03.2012 року.

Так, під час перегляду рішення в апеляційному порядку, апеляційний господарський суд встановив факт надання позивачем у 2011 році обумовлених вищевказаним договором послуг в межах погодженої в додатковій угоді № 4 від 16.03.2012 року ціни - 8085072,66 грн., які останнім оплачені, про що сторонами 20.01.2012 р. складено акт звірки розрахунків.

Також на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2013 р. сторонами складено акт звірки розрахунків за договором від 18.04.2011 р. № 286/5/11/1, відповідно до якого, за 2011 та 2012 роки ТОВ "Пральний комплекс" надано Міністерству оборони України послуги всього на суму 10 472 720,58 грн., оплачених останнім в розмірі 9 702 084 грн.

Таким чином, виходячи зі здійсненого аналізу матеріалів справи, суд апеляційної інстанції вірно встановив, що ТОВ "Пральний комплекс" надало відповідачу послуги на суму, що перевищує узгоджену ціну за додатковою угодою № 4 від 16.03.2012 року, внаслідок чого у Міністерства оборони України відсутні підстави щодо сплати заявленого розміру коштів понад договірної вартості.

Крім того, пунктом 4.2. договору № 286/5/11/1 від 18.04.2011 р. передбачено, що замовник - Міністерство оборони України має право відмовитись повністю або частково від оплати послуг у випадках, передбачених чинним законодавством, а також при наданні послуг представнику замовника у більшій кількості, ніж передбачено специфікацією та планом надання послуг з прання військовим частинам.

Згідно частини 2 статті 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. При цьому, в пункті 3.2. договору сторони домовились, що ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Як зазначалось вище, додатковою угодою № 4 від 16.03.2012 р. сторонами зменшено вартість ціни договору та визначено її в сумі 9 702 084 грн., зокрема, вартість ціни послуг за 2011 році складає 8 085 072,66 грн. в т.ч. ПДВ, а у 2012 році - 1 617 011,34 грн. з ПДВ.

Відтак, враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини надання позивачем відповідачу у 2011 році обумовлених договором послуг в межах погодженої в додатковій угоді № 4 від 16.03.2012 року ціни - 8085072,66 грн. та сплату їх останнім, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком апеляційного господарського суду про відмову в позові, оскільки заявлена сума боргу у розмірі 750 902, 04 грн. перевищує ціну договору, погоджену сторонами в додатковій угоді № 4 від 16.03.2012 р.

Доводи касаційної скарги щодо укладення сторонами додаткової угоди №4 від 16.03.2012 р. з порушенням норм чинного законодавства в зв"язку з зменшенням вартості послуг, наданих у 2011 році, тобто після їх виконання, не заслуговують на увагу, так як в матеріалах даної справи відсутні докази визнання її недійсною в судовому порядку.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог статті 43 ГПК України постанова апеляційного господарського суду ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків Київського апеляційного господарського суду, в зв'язку з чим підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЦ Київ" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2013 року у справі № 5011-23/11186-2012 залишити без змін.