Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

у судовому засіданні взяли участь представники:

Згідно з розпорядженням заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України Мирошниченка С.В. від 13.09.2011 № 03.07-05/498 розгляд справи № 13/5009/1273/11 господарського суду Запорізької області здійснюється у складі колегії суддів: Козир Т.П. – головуючий суддя, судді Губенко Н.М., Кролевець О.А.

17.03.2011 Приватне підприємство "Себор" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Кредитпромбанк" в особі Запорізької філії Відкритого акціонерного товариства "Кредитпромбанк" про визнання договору застави № 06/41/301/06-Склн від 14.11.2006 розірваним.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.04.2011 у справі № 13/5009/1273/11 (суддя Серкіз В.Г.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.06.2011 (колегія суддів у складі: Дучал Н.М. –головуючий суддя, судді Запорощенко М.Д., Новікова Р.Г.), відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Приватне підприємство "Себор" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 22.04.2011 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.06.2011 у справі № 13/5009/1273/11, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк" надало відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Приватного підприємства "Себор" залишити без задоволення, рішення господарського суду Запорізької області від 22.04.2011 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.06.2011 у справі № 13/5009/1273/11 залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного спору є вимога позивача визнати розірваним договір застави № 06/41/301/06-Склн від 14.11.2006. Підставою даного позову є, на думку позивача, істотне порушення відповідачем умов договору, а саме: збільшення в односторонньому порядку процентної ставки по кредитному договору до 18% річних ; відтак є всі підстави для розірвання спірного договору застави на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України у зв'язку з його припиненням.

Підставою виникнення господарських зобов'язань за приписами ч. 1 ст. 177 ГК України є договір.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 3, ст. 6 та ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (свобода договору).

Згідно з ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов’язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або декілька осіб.

Згідно із ст. 572 ЦК України, ст. 1 Закону України "Про заставу" правова природа застави полягає у тому, що права кредитора - заставодержателя задовольняються переважно перед вимогами інших кредиторів, якщо інший порядок задоволення не передбачений законом.

З огляду на приписи вищезазначених норм та відповідно до положень ст. 546 Цивільного кодексу України порука та застава є окремими самостійними способами забезпечення зобов’язання, відтак помилковим є застосування до договору застави положень ст. 559 ЦК України, якою визначені підстави припинення поруки.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, в силу наведених норм та враховуючи предмет спору у даній справі, звертаючись із таким позовом, позивач зобов'язаний довести належним чином, що відповідач істотно порушив умови договору, а суд, в свою чергу, при вирішенні даного спору, зобов'язаний перевірити подані позивачем докази, дослідити докази з точки зору їх належності та допустимості, і на їх підставі та з урахуванням інших обставин справи, встановити факт наявності чи відсутності істотного порушення іншою стороною договору його умов, тобто такого порушення, внаслідок якого позивач –ініціатор дострокового розірвання договору, був позбавлений того, на що він розраховував при його укладенні.

Приписами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При прийнятті оскаржуваних судових рішень місцевий та апеляційний господарські суди, керуючись, зокрема, приписами статей 546, 553, 559, 572, 626, 627, 651 ЦК України, статей 177 ГК України та статті 1 Закону України "Про заставу" на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, дослідивши умови кредитного договору № 06/41/06-Склн та договору застави № 06/41/301/06-Склн від 14.11.2006, встановивши, що згідно з п. 1.6. кредитного договору № 06/41/06-Склн від 14.11.2006 у кожному випадку невиконання (неналежного виконання) позичальником своїх зобов’язань за цим договором (відносно своєчасності та/або повноти сплати процентів і повернення кредиту), розмір процентної ставки збільшується на 1 процент річних, починаючи з розміру, встановленого п. 1.3. цього договору ; у випадку наступного невиконання позичальником своїх зобов’язань за цим договором розмір процентонї ставки збільшується з урахуванням збільшення процентних ставок, зроблених раніше, відповідно до умов цього пункту договору; новий розмір процентної ставки встановлюється від дня, наступного за днем, в який позичальник повинен бути виконати свої зобов’язання, однак не виконав їх або не виконав в повному обсязі ; відповідно до п. 1.3. договору застави № 06/41/301/06-Склн від 14.11.2006 у разі порушення боржником обов'язків передбачених кредитним договором, або порушення заставодавцем умов цього договору заставодержатель вправі звернути стягнення на майно з метою задоволення вимог, що підлягають задоволенню відповідно до положень розділу 4 цього договору, на умовах передбачених цим договором; 15.10.2008 між ВАТ "Кредитпромбанк" та ПП "Себор" укладено та нотаріально посвідчено договір про внесення змін № 1 до договору застави № 06/41/301/06-Склн, п. 1.1 якого внесено зміни до розділу договору застави стосовно змінених істотних умов кредитного договору, в т.ч. стосовно збільшення розміру процентної ставки за кредитом з 13,75 % до 15,00 %; з огляду на те, що з 11.12.2008 ОСОБА_1 в узгоджені строки та в узгоджених розмірах кредитні кошти не повертав, проценти за користування кредитними коштами не сплачував, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором № 06/04/06-Склн від 14.11.2006; беручи до уваги рішення господарського суду Запорізької області від 19.02.2010 у справі № 8/347/09, яким звернуто стягнення на майно Приватного підприємства "Себор", з метою стягнення заборгованості за кредитним договором № 06/41/03-Склн від 14.11.2006; дійшли обґрунтованого висновку, що позивачем не доведено підстав для визнання в судовому порядку розірваним договору застави № 06/41/301/06-Склн від 14.11.2006 та правомірно відмовили у позові.

Доводи Приватного підприємства "Себор", викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження судів попередніх інстанцій, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Себор" залишити без задоволення, рішення господарського суду Запорізької області від 22.04.2011 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.06.2011 у справі № 13/5009/1273/11 залишити без змін.