221/4495/16-а Про відмову в призначенні позивачу пенсі за віком на пільгових умовах за Списком - 08.08.2019 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Желєзного І.В., судді Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу 243/10573/16-а справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Шахтоуправління "Донбас" про визнання дій неправомірними та зобов`язання нарахування пільгової пенсії за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області на постанову Волноваського районного суду Донецької області у складі судді Овчиннікої О.С. від 06 квітня 2017 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Компанієць І.Д., суддів Сухарька М.Г., Ястребової Л.В. від 23 травня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Шахтоуправління "Донбас" про визнання дій неправомірними та зобов`язання нарахування пільгової пенсії (далі також - відповідач), у якому просив:

- визнати протиправною відмову пенсійного органу в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1;

- визнати протиправним та скасувати рішення від 25 лютого 2016 року №181 про відмову в призначенні позивачу пенсі за віком на пільгових умовах за Списком №1;

- визнати за позивачем право на пільгову пенсію за Списком №1;

- зобов`язати відповідача зарахувати до пільгового стажу позивача період його роботи в ПАТ "Шахтоуправління "Донбас" з 01 вересня 2014 року по 31 жовтня 2014 року та з 01 січня 2015 року по 31 січня 2016 року;

- зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 з 01 лютого 2016 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 набув право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 1 оскільки має понад 25 років стажу роботи із шкідливими та важками умовами праці. Пільговий стаж роботи за спірний період підтверджений належними первинними документами, які подавались до пенсійного органу.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Волноваського районного суду Донецької області від 06 квітня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано достатньо доказів, згідно вимог законодавства, які підтверджують його право на пенсію відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а неврахування відповідачем довідки від 29 січня 2016 року № 1448 щодо підтвердження трудового стажу позивача, порушує його конституційне право на отримання належного пенсійного забезпечення.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області на постанову Волноваського районного суду Донецької області від 06 квітня 2017 року задоволено частково.

Постанову Волноваського районного суду Донецької області від 06 квітня 2017 року скасовано в частині визнання за ОСОБА_1 права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1. В цій частині позовних вимог відмовлено в задоволенні позову, в іншій частині постанову Волноваського районного суду Донецької області від 06 квітня 2017 року залишено без змін.

Скасовуючи в частині постанову Волноваського районного суду Донецької області від 06 квітня 2017 року суд апеляційної інстанції виходив з того, що визнання за фізичною особою права на призначення пенсії не належить до повноважень суду адміністративної юрисдикції при вирішенні справи, оскільки завданням адміністративного суду є захист прав свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з постановою Волноваського районного суду Донецької області від 06 квітня 2017 року та постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області звернулось з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та відмовити в задоволенні адміністративного позову.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга подана до суду 07 червня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 221/4495/16-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 червня 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Верховного Суду Желєзного І.В., суддів: Берназюка Я.О., Саприкіну І.В.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 серпня 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Верховного Суду Желєзного І.В., суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач працював в Шахтоуправлінні імені газети "Соціалістичний Донбас": з 22 січня 1990 року - учнем гірничого робітника з повним підземним робочим днем в шахті з 02 лютого 1990 року до 15 березня 1990 року - навчався за професією підземного гірничого робітника при філії УКК п/о ДУ; з 19 березня 1990 року - гірником 2 розряду дільниці шахтного транспорту з повним робочим днем в шахті; з 17 вересня 1991 року - Шахтоуправління імені "Соціалістичний Донбас" перейменовано в шахтоуправління "Донбас п/о Донецькуголь"; з 01 березня 2000 року - гірником 3 розряду з повним робочим днем в шахті, з 01 червня 2001 року - гірничий майстер з повним робочим днем в шахті; 30 вересня 2006 року - звільнений за переводом у ГП шахта "Глибока"

Також працював в МУП ГУ шахта "Глибока": з 01 жовтня 2006 року до 30 червня 2008 року - гірничий майстер з повним підземним робочим днем; з 14 липня 2008 року - гірничим робітником підземним З розряду з повним підземним робочим днем. Згідно наказу МУП України від 25 липня 2008 року № 380 ДВАТ "Шахтоуправління Донбас" перейменовано в ПАТ "Шахтоуправління Донбас".

В ПАТ "Шахтоуправління "Донбас": 01 листопада 2008 року - прийнятий за переводом гірничим робочим підземним 3 розряду з повним робочим днем в шахті; 23 грудня 2008 року - гірничий майстер з повним підземним робочим днем; 28 лютого 2009 року - звільнений за переводом в ВАТ "Шахтоуправління Донбас".

В МУП України ВАТ "Шахтоуправління Донбас": 01 березня 2009 року - прийнятий за переводом в ВАТ гірничим майстром з повним підземним робочим днем. Згідно наказу МУП України від 09.09.2010 року № 339 ВАТ "Шахтоуправління Донбас" перейменовано в ПАТ "Шахтоуправління Донбас".

Працюючи в ПАТ "Шахтоуправління Донбас", 01 лютого 2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії на пільгових умовах у відповідності до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Відповідач рішенням від 25 лютого 2016 року №181 в призначенні пенсії відмовив, мотивуючи це тим, що спеціальний стаж заявника, який документально складає 24 роки 7 місяців 26 днів. Періоди з 01 вересня 2014 року по 31 жовтня 2014 року та з 01 січня 2015 року по 29 січня 2016 року не зараховані, так як ПАТ "Шахтоуправління "Донбас" розташоване на тимчасово окупованій території та в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня інформація про нарахування, сплату внесків та відомості про спеціальний стаж за зазначений період. Крім того, відповідач не прийняв уточнюючу довідку видану ПАТ "Шахтоуправління Донбас" від 29 січня 2016 року № 1448, яка підтверджує, що позивач в спірні періоди працював повний робочий день на підземних роботах в ПАТ "Шахтоуправління Донбас" на посадах, віднесених до Списку №1, оскільки довідка видана підприємством, яке розташоване на території, що тимчасово не контролюється українською владою.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що судами першої та апеляційної інстанцій незаконно, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, задоволено позовні вимоги. Відповідач зазначає, що зарахувати період роботи позивача з 01 вересня 2014 року по 31 жовтня 2014 року та з 01 січня 2015 року по 29 січня 2016 року до пільгового стажу немає можливості, оскільки підприємство знаходиться на тимчасово непідконтрольній українській владі території, визначених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження" (1085-2014-р) . Крім того, управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області посилається на те, що в індивідуальних відомостях про застраховану особу позивача, відсутня інформація про нарахування та сплату страхових внесків.

Від позивача відзиву на касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення судів в даній справі у касаційному порядку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України (2747-15) ), колегія суддів зазначає наступне.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятними з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституцій України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до пункту "а" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

На підставі частини першої статті 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а робітники провідних професій, зокрема, гірники очисного забою за умови зайнятості на цих роботах не менше 20 років.

Згідно зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (637-93-п) (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом трудової книжки або відповідних записів у ній у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у разі коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати уточнюючі довідки.

Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що посилання відповідача на неможливість включення до пільгового стажу спірного періоду праці позивача в зв`язку з невідповідністю уточнюючої довідки є безпідставними, оскільки наявний трудовий стаж позивача повний робочий день під землею, на посадах, які відносяться до Списку № 1 - підтверджено записами в трудовій книжці, яка є основним документом.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14 квітня 2018 року у справі № 164/1993/14-а, від 19 червня 2018 року у справі № 592/5846/17, від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17.

Що стосується доводів відповідача, викладених у запереченні на позов, в апеляційній та касаційній скаргах про те, що довідка, видана на тимчасово окупованій території не може бути взята до уваги, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтованого виходили з того, що документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян, оскільки вказана обставина (захоплення незаконними озброєними формуваннями території, на якій розташоване підприємтсво) не може слугувати підставою порушення прав громадян України на пенсійне забезпечення, що відповідає правозастосовній практиці в частині застосування так званих "намібійських винятків" Міжнародного суду ООН.

У 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів".

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах "Лоізіду проти Туречиини" (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, 45), "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать".

При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території, не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення

Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Тобто в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28 серпня 2018 року у справі № 175/4336/16-а, від 25 вересня 2018 року у справі №242/65/17.

На підставі пункту 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, що підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.

Статтею 113 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

На підставі частини першої статті 16 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.

З цим правом кореспондується обов`язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (пункт 6 частини другої статті Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) ) незалежно від фінансового стану платника.

Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості страхувальника по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його служби.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а та від 1 листопада 2018 року у справі № 199/1852/15-а, від 23 липня 2019 року у справі № 617/927/17.

Враховуючи, що записами у трудовій книжці позивача, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи та зібраними по справі доказами, підтверджено, що пільговий стаж позивача дає право на пенсію на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про необхідність зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 з 01 лютого 2016 року.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch v. the United Kingdom № 44277/98).

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення судів у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в них повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.