5004/1413/12 Про усунення перешкод в користуванні приміщенням офісу шляхом передачі цього приміщення за актом прийому-передачі, та стягнення неустойки за неповернення приміщення згідно договору оренди нежитлового приміщення - 28.05.2013 Прийняття

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернулась до господарського суду Волинської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Фольксбанк" про усунення перешкод у користуванні приміщенням офісу (приміщення з НОМЕР_1 по НОМЕР_2) /літер А-3/ за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 81,4 кв. м. шляхом передачі цього приміщення позивачу за актом прийому-передачі та стягнення з відповідача 202540,14 грн. неустойки за неповернення приміщення згідно договору оренди нежитлового приміщення від 27.03.2008 р. за період з грудня 2009 року по лютий 2010 року.

Рішенням господарського суду Волинської області від 28 листопада 2012 року (суддя Кравчук А.М.) у справі №5004/1413/12 позов ОСОБА_5 задоволено у повному обсязі. Зобов'язано публічне акціонерне товариство "Фольксбанк" усунути перешкоди в користуванні приміщенням офісу (приміщення з НОМЕР_1 по НОМЕР_2) /літер А-3/ за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 81,4 кв. шляхом його передачі підприємцю ОСОБА_5 за актом приймання-передачі та стягнуто з відповідача 202540,14 грн. неустойки та вирішено питання про розподіл судових витрат

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 05 лютого 2013 року (судді: Коломис В.В., Тимошенко О.М., Огороднік К.М.) рішення господарського суду Рівненської області від 28.11.2012р. скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 у задоволенні позову.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.02.2013р. скасувати, а рішення господарського суду Волинської області від 28.11.2012р. залишити в силі.

В обгрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу публічне акціонерне товариство "Фольксбанк" зазначає про безпідставність доводів заявника касаційної скарги та просить залишити без змін постанову суду апеляційної інстанції, а касаційну скаргу - без задоволення.

28 травня 2013 року представником позивача через канцелярію Вищого господарського суду України було подано клопотання про відкладення розгляду справи №5004/1412/12 на іншу дату, у зв'язку з тим, що позивачу необхідно надати докази, що не були предметом дослідження судів першої та апеляційної інстанцій. Зазначене клопотання було залишено судом касаційної інстанції без задоволення з підстав його необгрунтованості.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відкрите акціонерне товариство "Мегабанк" в особі заступника директора Львівської філії ВАТ "Мегабанк" Калинця В.З. листом від 30.01.2008 р. за №01/109 на клопотання ОСОБА_5 надало дозвіл на передачу в оренду нежитлового приміщення площею 81,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває в іпотеці ВАТ "Мегабанк", згідно з іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_7 31.10.2007 р. за реєстровим №8723.

27 березня 2008 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (орендодавець) та відкритим акціонерним товариством "Електрон Банк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Фольксбанк" (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до п.п. 1.1-1.2 якого орендодавець зобов'язувався передати, а орендар - прийняти у тимчасове користування нежиле приміщення, офіс (приміщення з НОМЕР_1 по НОМЕР_2 )/літер А-3/ за адресою АДРЕСА_1 площею 81,4 кв. м. за плату та на обумовлений термін для здійснення господарської діяльності.

Передання приміщення орендарю в оренду і передача приміщення орендодавцю здійснюється представниками сторін на підставі двостороннього акту приймання-передачі, який повинен бути підписаний сторонами у день підписання договору оренди. Приміщення вважається переданим з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі. Акт приймання-передачі приміщення, на підставі якого приміщення повертається позивачу, підписується сторонами після фактичного звільнення приміщення відповідачем. З цього моменту дія договору припиняється (п.п. 2.1,2.2 договору оренди).

Відповідно до п.п. 4.1.,4.2.4 договору оренди він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 27 березня 2013 року, а у частині взаємних розрахунків - до моменту їх повного виконання. Дія договору може бути припинена, зокрема, в односторонньому порядку відповідачем за умови письмового повідомлення позивача не менш ніж за 90 календарних днів до передбачуваної дати припинення даного договору.

У п.7.1.7 договору оренди сторони погодили, що орендар зобов'язаний, зокрема, у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні повернути протягом п'яти робочих днів позивачу приміщення у задовільному стані на підставі акту прийому-передачі.

Судами встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 27.03.2008р. спірне приміщення було передане відповідачу за актом приймання-передачі.

Водночас, предметом спору у даній справі є вимоги позивача до відповідача про повернення орендованого приміщення за актом прийому-передачі та стягнення з відповідача 202540,14 грн. неустойки за користування приміщенням за період з грудня 2009 року по лютий 2010 року.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, у яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

З матеріалів справи вбачається, що 23.12.2008 р. відповідач, скориставшись наданим йому згідно п.п.4.2.4 договору оренди правом вручив позивачу лист за вих. №28-3/10837 з пропозицією зміни розміру орендної плати та попередженням про дострокове розірвання зазначеного договору в односторонньому порядку у разі незгоди зі зміною орендної плати. При цьому, судами встановлено, що будь-яких доказів щодо згоди або відмови від вищезазначеної пропозиції позивачем надано не було. У зв'язку з чим 14.01.2009 р. відповідач лисом за вих. №15-3/273 повідомив позивача про дострокове розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 27.03.2008 р., проте, як встановили суди, зазначений лист повернувся на адресу відповідача з відміткою відділення поштового зв'язку "за зазначеною адресою не проживає".

У п.13.7 договору сторони погодили і взяли на себе зобов'язання інформувати іншу сторону про зміну свого найменування та/або місцезнаходження протягом 5 робочих днів з моменту реєстрації зміни найменування (або інших реквізитів) у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Проте матеріали справи не містять документів, які б свідчили про повідомлення відповідачу Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 відповідної інформації про зміну свого місця проживання. Відтак, необгрунтовними є доводи заявника касаційної скарги про те, що після повернення органами зв'язку листа про розірвання договору оренди, відповідач мав змогу та повинен був вчиняти дії спрямовані на встановлення місцезнаходження позивача.

Крім того, судом попередньої інстанції встановлено, що відповідачем вчинялись дії спрямовані на передачу спірного приміщення позивачу за актом. Проте позивач не з'являлась для оформлення відповідного акту приймання-передачі, що є порушенням п.6.1.9 договору у якому закріплено обов'язок орендодавця прийняти приміщення за актом приймання-передачі у випадку припинення або дострокового розірвання договору.

Згідно ч.4 ст. 612 Цивільного кодексу України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Відповідно до ч.1 ст. 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Водночас, судом попередньої інстанції встановлено, що нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, було передано позивачем в оренду Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_8 та з 01.04.2010 р. - повному товариству "Ломбард "Еталон "Щербаков і компанія". Будь-яких перешкод у позивача для передачі нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, в оренду вищезазначеним особам не існувало. Тобто, спірне нежитлове приміщення було звільнене відповідачем та прийняте позивачем, в зв'язку з чим позивач в подальшому передав його в оренду іншим особам. Таким чином, судом обгрунтовано встановлено, що орендоване приміщення було передано позивачем в оренду іншим особам у 2010 році, тобто до того, як нею були надіслані банку вищезазначені вимоги про повернення орендованого приміщення.

З огляду на зазначене, а також враховуючи те, що відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України неустойка нараховується за користування річчю орендарем за час прострочення, а судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що відповідач не користувався спірним приміщення, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з обгрунтованим висновком апеляційного господарського суду про відмову позивачу у задоволенні позову.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що під час вирішення спору, судом попередньої інстанції правильно встановлені усі обставини, що мають значення для справи, їм надана вірна юридична оцінка, норми права застосовані вірно, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

За наведених вище обставин, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.