Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін: не з'явились;

Постановою господарського суду Тернопільської області від 05.10.2010 Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю ім.Б.Хмельницького визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Суслова Р.В.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 22.04.2011 (суддя Сидорук А.М.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута –Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім.Б.Хмельницького, стягнуто з кредиторів пропорційно на користь арбітражного керуючого оплату послуг ліквідатора у даній справі.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.06.2011 (колегія суддів у складі: Мирутенко О.Л. –головуючий, Гнатюк Г.М., Кравчук Н.М.) ухвалу господарського суду Тернопільської області від 22.04.2011 залишено без змін.

В касаційній скарзі Збаразький районний центр зайнятості Тернопільської області просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та винести нову постанову про стягнення оплати послуг та витрат на здійснення ліквідаційної процедури з кредитора, за заявою якого порушено справу про банкрутство.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 4-1 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (далі Закон).

Згідно з ст. 3-1 Закону надання послуг професійного (ліцензованого) арбітражного керуючого відбувається на платній основі.

Відповідно до п.п. 4, 10, 12 ст. 3-1 Закону арбітражний керуючий вправі залучати для забезпечення виконання своїх повноважень на договірних засадах інших осіб та спеціалізовані організації з оплатою їх діяльності за рахунок боржника, якщо інше не встановлено цим Законом чи угодою з кредиторами; оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв’язку з виконанням ним своїх обов’язків здійснюється в порядку, встановленому цим законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника; оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом, але не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців перед порушенням у справі про банкрутство.

Провадження у справі здійснювалась в порядку, передбаченому ст. 52 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до п. 3 ст. 52 зазначеного Закону провадження у справі відсутнього боржника здійснюється за особливою процедурою, яка не передбачає обов’язку ліквідатора щодо скликання зборів кредиторів та утворення комітету кредиторів боржника. Зазначена норма права є спеціальною та діє щодо окремих категорій боржників у процедурах банкрутства, а всі загальні норми права у процедурі банкрутства діють в частині, що не суперечить спеціальним нормам права.

В Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) пунктами 11, 12 ст. 3-1 передбачено, що кредитори можуть створювати фонд для оплати послуг, відшкодування витрат арбітражному керуючому, а оплата послуг арбітражного керуючого встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Тернопільської області від 29.03.2010 затверджено оплату послуг ліквідатора Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Б.Хмельницького Суслову Р.В. в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць здійснення ним повноважень ліквідатора починаючи з 05.10.2010.

Крім того, судами встановлено, що кредиторами підприємства боржника являються: Управління Пенсійного фонду України в Збаразькому районі Тернопільської області, державна податкова інспекція у Збаразькому районі, Збаразький районний центр зайнятості, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Збаразькому районі Тернопільської області, Збаразька міжрайонна виконавча дирекція Тернопільського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасово втрати працездатності, ВАТ "Державний ощадний банк України" в ТВБВ № 10019/026 філії Тернопільське облуправління ВАТ "Ощадбанку України".

Положеннями ч. 2 п. 10 ст. 3-1 Закону передбачено, що оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за період від дня винесення господарським судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство і до дня першого засідання комітету кредиторів, на якому встановлюється розмір оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого, здійснюється кредитором або боржником, за заявою якого порушено справу, у максимальному розмірі, визначеному цією статтею.

Отже, застосовуючи системний аналіз норм зазначеного Закону, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість доводів касатора про здійснення оплати послуг ліквідатора за рахунок кредитора, за заявою якого порушено справу, оскільки провадження у справі здійснюється в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

За таких обставин, оскільки кредиторами у даній справі є не лише ініціюючий кредитор, колегія суддів вважає, що за наявності інших кредиторів, дотримуючись принципу пропорційності понесених ліквідатором витрат, суд першої інстанції обґрунтовано поклав обов’язок по відшкодуванню витрат на оплату послуг ліквідатора на всіх кредиторів, чиї грошові вимоги включені до реєстру та ліквідаційного балансу відносно боржника, пропорційно до розміру кредиторських вимог.

За таких обставин, постанова та ухвала судів попередніх інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 85, 1117, 1119, 11111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Збаразького районного центру зайнятості Тернопільської області залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.06.2011 та ухвалу господарського суду Тернопільської області від 22.04.20011 у справі № 11/Б-1237 залишити без змін.