Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Представники сторін участь у судовому засіданні не взяли, про час і місце судового засідання були повідомлені вчасно і належним чином.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 11.03.2011 у справі № 10/1088 звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс товариства з обмеженою відповідальністю "Воєнохота" затверджено, Товариство з обмеженою відповідальністю "Воєнохота", як юридичну особу, ліквідовано у зв'язку з банкрутством. Оплату послуг ліквідатора в розмірі 1882,00 грн. затверджено. Зобов'язано кредитора - ДПІ у Черкаському районі оплатити арбітражному керуючому - ліквідатору у справі Заньку М.М. надані ним послуги в ліквідаційній процедурі в сумі 1882,00 грн. Провадження у справі припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2011 ухвалу господарського суду Черкаської області від 11.03.2011 скасовано частково в частині стягнення оплати послуг ліквідатора з ДПІ у Черкаському районі, в іншій частині ухвалу господарського суду Черкаської області від 11.03.2011 року у справі № 10/1088 залишено без змін.

Арбітражний керуючий Занько М.М. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2011, залишити в силі ухвалу господарського суду Черкаської області від 11.03.2011 року у справі № 10/1088.

В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема:ч.10 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.10 ст.31 Закону оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом (2343-12) , за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за період від дня винесення господарським судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство і до дня першого засідання комітету кредиторів, на якому встановлюється розмір оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого, здійснюється кредитором або боржником, за заявою якого порушено справу, у максимальному розмірі, визначеному цією статтею.

Суд першої інстанції встановив, що вказаний у клопотанні ліквідатора розмір оплати його послуг не перевищує мінімального розміру (дві мінімальні заробітні плати) встановленого п. 12 ст. 3-1 Закону, отже, судом було задоволено дане клопотання та зобов’язано ДПІ у Черкаському районі оплатити арбітражному керуючому –ліквідатору надані ним послуги в ліквідаційній процедурі в сумі 1882,00 грн.

Суд апеляційної інстанції скасовуючи, ухвалу суду першої інстанції в цій частині, зазначив, що ДПІ фінансується з державного бюджету і однією із основних функцій податкової інспекції є наповнення державного бюджету України, а також те, інспекція є неприбутковою організацією, суд першої інстанції мав стягнути витрати, понесені арбітражним керуючим –ліквідатором з боржника –ТОВ "Воєнохота".

На засіданні комітету кредиторів, яке відбулось 21.02.2011р., вирішено про затвердження фонду для оплати послуг арбітражному керуючому за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень в обсязі двох мінімальних заробітних плат за рахунок коштів Боржника. (протокол № 2 від 21.02.2011р.).

Колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з таким висновком та зазначає наступне.

За Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) джерелами виплат оплати праці й відшкодування витрат (винагороди) арбітражних керуючих є кошти боржника і кредиторів. Конкретний розмір і джерела виплат винагороди арбітражному керуючому визначаються комітетом кредиторів та затверджуються господарським судом.

Виходячи з особливостей банкрутства відсутнього боржника, встановлених статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", обов'язкове створення комітету кредиторів боржника у спрощеній процедурі банкрутства не передбачено.

У такому випадку оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється заявником –ініціатором справи про банкрутство.

З аналізу положень частини 10 статті 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вбачається, що ним встановлено період, за який оплата послуг арбітражного керуючого провадиться за рахунок ініціюючого кредитора.

А відтак, місцевий господарський суд у відповідності до вимог статті 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" зробив правовий висновок про необхідність оплати послуг ліквідатора банкрута за рахунок ініціюючого кредитора.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи законну ухвалу суду першої інстанції, не послався на жодну норму закону, не обґрунтував свої висновки та не врахував вищенаведене.

Оскаржувана постанова цим вимогам не відповідає, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, а скасована нею законна та обґрунтована ухвала місцевого господарського суду –залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Арбітражного керуючого Занька Миколи Миколайовича задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2011р. у справі № 10/1088 скасувати.

Ухвалу господарського суду Черкаської області від 11.03.2011 року залишити в силі.