803/2721/15 Про визнання протиправними дії Уповноваженої особи Фонду ГВФО ПАТ "Банк" щодо невключення належних фізичній особі сум до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду ГВФО, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню коштів за договорами банківського вкладу (депозиту), зобов'язання Уповноваженої особи Фонду ГВФО додатково включити належні особі суми до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами - 02.04.2019 Прийняття

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Міський комерційний банк" Тимошенка Костянтина Володимировича на постанову Волинського окружного адміністративного суду в складі судді Валюха В.М. від 01.10.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Кузьмича С.М., Ліщинського А.М., Улицького В.З. від 08.12.2015 у справі №803/2721/15 за позовом ОСОБА_3 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Міський комерційний банк" Тимошенка Костянтина Володимировича про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

В серпні 2015 року позивач звернувся з адміністративним позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" Тимошенка Костянтина Володимировича, яким просить:

визнати протиправною бездіяльність та скасувати відмову відповідачів щодо невключення до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ "Міський комерційний банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вимоги позивача в сумі 200000 грн., згідно договору банківського НОМЕР_1 від 8 травня 2014 року;

зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" Тимошенка Костянтина Володимировича включити позивача до переліку вкладників які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ "Міський комерційний банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вимоги позивача в сумі 200000 грн., згідно договору банківського НОМЕР_1 від 8 травня 2014 року та подати таку інформацію на затвердження до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити позивача до загального реєстру вкладників які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ "Міський комерційний банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вимоги позивача в сумі 200000 грн, згідно договору банківського НОМЕР_1 від 8 травня 2014 року.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2015 року позовну заяву ОСОБА_3 до уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "Міський комерційний банк" Тимошенка К.В., Фонду про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії в частині позовних вимог ОСОБА_3 до Фонду про зобов'язання включити до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "Міський комерційний банк" за рахунок Фонду вимоги ОСОБА_3 в сумі 200000 грн. згідно договору банківського рахунку НОМЕР_1 від 8 травня 2014 року залишено без розгляду.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2015 року, позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" Тимошенка Костянтина Володимировича щодо невключення ОСОБА_3 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Зобов'язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" Тимошенка Костянтина Володимировича вчинити дії щодо включення ОСОБА_3 до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню, та подачі до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткової інформації про вкладника ОСОБА_3.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі Уповноважена особа, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначено, що кошти на рахунок позивача надійшли внаслідок так званого "дроблення" (розподілу) депозитних рахунків іншого клієнта, на якому була розміщена значна сума коштів., внаслідок чого власник значного вкладу отримав значну перевагу перед іншими кредиторами банку, що є порушенням пункту 7 статті 38 Закону № 4452-VІ.

Відзив та заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційних скарг та заперечення на них, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного

Судами встановлено, що 8 травня 2014 року між ПАТ "Міський комерційний банк" та позивачем було укладено договір банківського рахунку НОМЕР_1, за яким банк відкриває клієнту поточний рахунок у валюті гривня НОМЕР_1 та надає комплекс послуг по розрахунково-касовому обслуговуванню.

Відповідно до виписки по особовому рахунку НОМЕР_1 з 8 травня 2014 року до 2 червня 2015 року, на вказаному рахунку знаходяться кошти в сумі 200050,79 грн.

Постановою правління Національного банку України від 20 листопада 2014 року № 732 ПАТ "Міський комерційний банк" віднесено до категорії неплатоспроможних, рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20 листопада 2014 року № 124 розпочато з 21 листопада 2014 року процедуру виведення ПАТ "Міський комерційний банк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації, призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Рязанцева А.В.

Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17 лютого 2015 року № 36 продовжено здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Міський комерційний банк" до 20 березня 2015 року включно, продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Чернявської О.С. до 20 березня 2015 року.

Постановою правління Національного банку України від 19 березня 2015 року № 187 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Міський комерційний банк", рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20 березня 2015 року № 64 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Міський комерційний банк" з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб з 20 березня 2015 року та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Міський комерційний банк" Тимошенка К.В. строком на 1 рік з 20 березня 2015 року до 19 березня 2016 року.

Звернувшись до уповноваженої особи із заявою про включення до переліку вкладників на виплату гарантованої суми, відповіді не отримав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач є вкладником в розумінні пункту 4 частини першої статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а відтак, у зв'язку із прийняттям Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Міський комерційний банк" набув право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду. При цьому, на відповідачеві уповноваженій особі Фонду на ліквідацію ПАТ "Міський комерційний банк" Тимошенку К.В. лежав обов'язок скласти реєстр (перелік) вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду (включивши у такий перелік позивача) та подати такий реєстр виконавчій дирекції Фонду для його затвердження.

Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає наступне.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI (4452-17) ).

Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад (від 10 грн.), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється ФГВФО відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.

Суд касаційної інстанції зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI (4452-17) щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім'я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому положення чинного законодавства не пов'язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.

Також слід вказати, що Верховний Суд раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 04 липня 2018 року (справа № 826/1476/15) виснував, що перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання про віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.

У цьому рішенні суд зазначив також, що поняття "подрібнення вкладів", "розбивка вкладів", вжиті у судових рішеннях, не є правовими. Фактично під "подрібненням" чи "розбивкою" розуміється перерахування коштів з рахунку однієї фізичної особи на рахунок іншої.

Якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то стаття 38 Закону 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 ЦК. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.

Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторони правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

При цьому при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК та частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписала уповноважена особа Фонду як особа, що здійснює повноваження органу управління банку.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач є вкладником у розумінні приписів статті 2 Закону №4452-VI, вклад розміщено на рахунку в ПАТ "Міський комерційний банк" до запровадження тимчасової адміністрації, а тому підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI. При цьому Уповноваженою особою не наведено правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ "Міський комерційний банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до приписів Закону №4452-VI (4452-17) .

Отже, позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладників банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов'язання уповноваженої особи Фонду для подання до Фонду додаткової інформації щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ ПАТ "Міський комерційний банк" за рахунок Фонду.

Вказана правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а.

Велика Палата Верховного Суду погодилася з позицією судів попередніх інстанцій, які дійшли висновку, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов'язання уповноваженої особи Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в за рахунок Фонду.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Міський комерційний банк" Тимошенка Костянтина Володимировича залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2015 року залишити без змін.