822/654/16 Про визнання протиправними та скасування внесення змін до Єдиного державного реєстру щодо відомостей про приватну фірму щодо зміни керівника юридичної особи, зміни складу підписантів - 02.04.2019 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватної фірми "А і Є" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.05.2016 у складі судді Матущака В.В. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.07.2016 у складі колегії суддів Сторчака В.Ю., Мельник-Томенко Ж.М., Ватаманюка Р.В. у справі №822/654/16 за позовом ОСОБА_2 до Державного реєстратора Дидюка Василя Ігоровича Красилівської районної державної адміністрації Хмельницької області, третя особа: Приватної фірми "А і Є" про визнання протиправними та скасування внесених змін до Єдиного державного реєстру,

ОСОБА_2 (надалі по тексту - позивач) звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати протиправними та скасувати внесення змін до Єдиного державного реєстру щодо відомостей про приватну фірму "А і Є" щодо зміни керівника юридичної особи, зміни складу підписантів від 31.03.2016 за №16731070030002191.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_4, який був засновником приватної фірми "А і Є", ІНФОРМАЦІЯ_1 помер та після його смерті позивач - ОСОБА_2 та ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 отримали свідоцтва про право на спадщину за законом по 1/4 частини майнових прав приватної фірми "А і Є".

З 2002 відповідно до контракту від 03.06.2002 директором приватної фірми "А і Є" була визначена позивач.

Спадкоємці ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 неодноразово надавали документи на підставі яких державні реєстратори проводили реєстрацію внесення змін до установчих документів приватної фірми "А і Є" та до ЄДР щодо відомостей про приватну фірму "А і Є", які судами були скасовані.

Однак 31.03.2016 державний реєстратор Дидюк В.І. Красилівської районної державної адміністрації Хмельницької області вніс зміни до Єдиного державного реєстру щодо відомостей про приватну фірму "А і Є", відповідно до яких керівником приватної фірми "А і Є" замість позивача - ОСОБА_2 було зазначено ОСОБА_4 з 01.10.2005 (повноваження згідно статуту підприємства).

Позивач вважає таке внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців протиправним, оскільки станом на дату проведення спірної реєстрації був чинний Статут приватної фірми "А і Є" в редакції зареєстрованій 30.04.2002. У вказаному Статуті визначено, що Власник не здійснює керівництво фірмою безпосередньо, управління здійснюється Власником через призначений ним керівний орган - Дирекцію фірми. Вказує, що контракт від 03.06.2002, згідно з яким директором приватної фірми "А і Є" є позивач, не припинив дію та не скасований, та відповідно до приписів Статуту приватної фірми "А і Є" ОСОБА_4 ніколи не призначав себе на посаду директора.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.05.2016, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.07.2016, позов задоволено.

В касаційній скарзі Приватна фірма "А і Є" просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування касаційної скарги вказує, що суди обох інстанції фактично визнають незаконними не дії державного реєстратора, а підставу (наказ № 4 від 01.10.2005) для такої державної реєстрації. Наголошує, що надання правової оцінки Наказу № 4 від 01.10.2005 щодо відповідності його Статуту фірми від 2002 виходить за межі предмету позову та позовних вимог, натомість, справи щодо відповідності внутрішніх документів фірми законодавству України повинно розглядатись в порядку цивільного (господарського) судочинства.

Також вказує, що судами не взята до уваги ухвала апеляційного суду Хмельницької області від 25.08.2015 у справі № 686/14094/14-ц, якою встановлено, що ОСОБА_2 усунута з посади директора ПФ "А і Є" спадкоємцями на підставі рішення від 13.06.2014, натомість, взято до уваги рішення в цій же справі, яке було скасовано ВССУ.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

У ході розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно п.1.2 Статуту приватної фірми "А і Є" засновником (Власником) фірми є громадянин України ОСОБА_4

Відповідно до п.5.1 Статуту - Власник не здійснює керівництво фірмою безпосередньо, управління здійснюється Власником через призначений ним керівний орган - Дирекцію фірми.

На виконання вимог Статуту фірми 03.06.2002 між Власником та позивачем укладено контракт, відповідно до якого директором приватної фірми "А і Є" була визначена ОСОБА_2, про що було зроблено запис в ЄДР.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4, який був засновником приватної фірми "А і Є" та чоловіком ОСОБА_2

Після смерті ОСОБА_4 його спадкоємці: ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 отримали свідоцтва про право на спадщину за законом по 1/4 частці майнових прав ПФ "А і Є" кожен.

Також встановлено, що 31.03.2016 ОСОБА_5 звернувся до відділу з питань державної реєстрації Красилівської РДА із заявою для проведення реєстраційної дії "Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах".

До поданої заяви заявником було надано:

1. Документ про призначення керівника або осіб, що обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори. (Нотаріально засвідчена копія).

2. Реєстраційна карта на внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

3. Копія квитанції, виданої банком (за публікацію).

31.03.2016 державний реєстратор Дидюк В.І. Красилівської районної державної адміністрації Хмельницької області вніс зміни до Єдиного державного реєстру щодо відомостей про приватну фірму "А і Є", відповідно до яких керівником приватної фірми "А і Є" замість позивача було зазначено ОСОБА_4 з 01.10.2005 (повноваження згідно статуту підприємства).

Тобто, підставою для внесення вищезазначених відомостей став наказ №4 від 01.10.2005 власника фірми про призначення директором приватної фірми "А і Є" ОСОБА_4 у зв'язку із звільненням з посади директора ОСОБА_2 згідно наказу №3.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, ОСОБА_2 звернулась до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що станом на дату проведення спірної реєстрації був чинний статут приватної фірми "А і Є" в редакції, зареєстрованій 30.04.2002. У вказаному статуті визначено, що власник не здійснює керівництво фірмою безпосередньо, управління здійснюється власником через призначений ним керівний орган - Дирекцію фірми. Контракт від 03.06.2002, згідно з яким директором приватної фірми "А і Є" є позивач, не припинив дію та не скасований, та відповідає приписам Статуту приватної фірми "А і Є". Натомість наказ №4 від 01.10.2005 Власника фірми про призначення директором приватної фірми "А і Є" ОСОБА_4 у зв'язку із звільненням з посади директора ОСОБА_2 згідно наказу №3 суперечить приписам установчого документу юридичної особи - Статуту приватної фірми "А і Є".

Також судами вказано, що правомірність перебування позивача на посаді директора приватної фірми "А і Є" підтверджена рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 18.11.2014, разом з тим в матеріалах справи не міститься згаданий наказ №3 про звільнення з посади директора ОСОБА_2

Суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу, виходили з того, що спір є публічно-правовим, оскільки спірні правовідносини пов'язані з визначенням правомірності дій державного реєстратора при реєстрації внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України, в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом).

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Справою адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).

Наведені норми узгоджуються з положеннями ст. 2, 4 та 19 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Судами встановлено, що позивач оскаржив до адміністративного суду дії суб'єкта владних повноважень (державного реєстратора), пов'язані з реєстрацією в ЄДР змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах (відомості про керівника юридичної особи та осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності), посилаючись при цьому на недотримання цим суб'єктом положенням ч. 5 ст. 19 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (далі - Закон № 755-IV (755-15) ), оскільки на реєстрацію були подані документи, особою, яка, на думку позивача, не мала на це відповідних повноважень.

Натомість, Верховний Суд дійшов висновку, що спірні правовідносини виникли між співвласниками Приватної фірми "А і Є" щодо їх повноважень в управлінні цією юридичною особою, тому дії державного реєстратора з унесення змін в ЄДР до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах, а саме вчинення запису про ОСОБА_4, як керівника Приватної фірми "А і Є", у цих відносинах є похідними.

На користь наведених висновків свідчать і встановлені судами обставини щодо того, що спадкоємці ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 неодноразово надавали документи, на підставі яких державні реєстратори проводили реєстрацію внесення змін до установчих документів приватної фірми "А і Є" та до ЄДР щодо відомостей про приватну фірму "А і Є", які оскаржувались в різних судових інстанціях.

Так судами зазначено, що постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.10.2014 по справі № 822/2863/14, яка залишена без зміни судом апеляційної інстанції, відповідно до якої визнано протиправним та скасовано зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо зміни керівника приватної фірми "А і Є", створення і розподілення статутного фонду між ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які були внесені на підставі рішення зборів приватної фірми "А і Є" від 13.06.2014 на яких постановлено включити до складу засновників ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, а також відсторонити від виконання обов'язків директора фірми ОСОБА_4

Крім того судами вказано, що питання відсутності повноваження засновників (учасників) приватної фірми "А і Є" у ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 зазначено в постанові Вищого господарського суду України у справі №910/16068/14 та в рішенні апеляційного суду Хмельницької області у справі № 686/9717/14-ц.

Натомість, в касаційній скарзі заявник вказує, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 25.08.2015 у справі № 686/14094/14-ц, якою встановлено, що ОСОБА_2 усунута з посади директора ПФ "А і Є" спадкоємцями на підставі рішення від 13.06.2014.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, цей спір не пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин, що виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.

Ураховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад сторін у справі, Верховний Суд встановив помилковість висновків судів попередніх інстанцій, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки спірні правовідносини виникли між співвласниками юридичної особи щодо їх повноважень в управлінні приватною фірмою, а тому мають вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 та ч. 1 ст. 354 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) ухвалені в цій справі в порядку адміністративного судочинства судові рішення підлягають скасуванню, а провадження - закриттю у зв'язку з неналежністю розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства.

Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про неналежність розгляду цього спору за правилами адміністративного судочинства, згідно з ч. 3 ст. 357 КАС України існують підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Ураховуючи викладене та керуючись ст. 341, 345, 349, 354, 355, 356, 357 КАС України, Верховного Суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Приватної фірми "А і Є" задовольнити.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 травня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2016 року скасувати.