826/18291/15 Про визнання протиправними дії Уповноваженої особи Фонду ГВФО ПАТ "Банк" щодо невключення належних фізичній особі сум до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду ГВФО, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню коштів за договорами банківського вкладу (депозиту), зобов'язання Уповноваженої особи Фонду ГВФО додатково включити належні особі суми до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами - 02.04.2019 Прийняття

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва в складі судді Федорчука А.Б. від 02.03.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Епель О.В., Карпушової О.В., Мамчура Я.С. від 01.06.2016 у справі №826/18291/15 за позовом ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Легбанк" Коваленка Олександра Володимировича про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Легбанк" Коваленка Олександра Володимировича про:

- визнання протиправними дій Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Легбанк" Коваленка О.М. щодо не включення позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Легбанк" Коваленка О.В. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "Легбанк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Легбанк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2016 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, позивач подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що законодавством не заборонено укладення договору переуступки права вимоги за договором банківського вкладу, відтак, позивач відповідно до положень ЦК України (435-15) після укладення договору відступлення права вимоги набула статусу вкладника на умовах, що були визначені договорі банківського вкладу та договором переуступки права вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами встановлено, що між Громадською організацією "Всеукраїнська асоціація фізіотерапевтів та курортологів" та ПАТ "Легбанк" було укладено договір банківського вкладу від 11.01.2005 № 010-ДДЮ-05.

31.01.2015 між ГО "Всеукраїнська асоціація фізіотерапевтів та курортологів" і ОСОБА_2 укладено договір відступлення права вимоги (цесії) № 171214/1, відповідно до якого цесіонарій набуває право вимоги, належне цедентові, і стає кредитором (сингулярне правонаступництво) за договором банківського вкладу від 11.01.2005 № 010-ДДЮ-05, укладеним між Цедентом і ПАТ "Легбанк", зі всіма додатковими угодами до нього.

Пунктом 2 зазначеного договору встановлено, що цесіонарій набуває право вимагати від Боржника сплатити суму боргу в розмірі 176 400,00 грн., який виник у зв'язку з наданням Цедентом Боржнику у тимчасове строкове користування грошових коштів (вкладу) відповідно до умов Договору банківського вкладу.

На підставі постанови Правління НБУ від 27.11.2014 № 744 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Легбанк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 27.11.2014 № 133 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Легбанк", згідно з яким з 28.11.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Легбанк" - Коваленка Олександра Володимировича.

26.02.2015 Правлінням НБУ прийнято постанову № 135 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Легбанк".

27.02.2015 р. виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 41 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Легбанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Легбанк" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Легбанк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Коваленка Олександра Володимировича строком на 1 рік з 27.02.2015 р. по 26.02.2016 р. включно.

При формуванні фондом гарантування вкладів фізичних осіб загального реєстру вкладників ПАТ "Легбанк", які мають право на відшкодування коштів за їх вкладами за рахунок Фонду, позивача до такого реєстру внесено не було, у зв'язку з чим він звернувся з відповідною заявою до ФГВФО.

03.06.2015 листом № 02-036-17560/15 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у відповідь на зазначену заяву повідомив позивача про те, що його не було внесено Уповноваженою особою до відповідного Переліку вкладників, який був переданий Фонду і на підставі якого ним сформовано Загальний реєстр.

Позивач, вважаючи, що його протиправно не було включено до Переліку вкладників та, відповідно, у наступному до Загального реєстру, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову суди попередньої інстанції виходили з того, що за договором цесії позивачу передано право вимоги коштів, а отже, він набув правовий статус кредитора Банку, а не вкладника у розумінні ст. 2 Закону № 4452-VI.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI (4452-17) ).

Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 грн. Фонд не відшкодовує кошти: передані банку в довірче управління; за вкладом у розмірі менше 10 гривень; за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника.

Згідно з положеннями пункту 3 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти, в свою чергу.

Пунктом 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI передбачено, що вкладником є фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр", "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, відповідно до пункту 16 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, називається тимчасовою адміністрацією.

Відповідно до частини другої статті 34 Закону № 4452-VI не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України".

Частинами третьою, п'ятою цієї статті також передбачено, що виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.

Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

За частиною третьою цієї ж статті правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.

Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України встановлено, що підставою заміни кредитора у зобов'язанні є, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до частини першої статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Системний аналіз положень Закону № 4452-VI (4452-17) дає підстави дійти до висновку про те, що через відповідні фінансові та організаційні механізми бере активну участь та створює належні умови для функціонування відповідно до цього Закону системи гарантування вкладів фізичних осіб шляхом забезпечення фізичній особі, яка на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мала у такому банку вклад (від 10 грн), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється ФГВФО відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.

Отже, Закон № 4452-VI (4452-17) пов'язує виникнення права на відшкодування суми коштів за вкладом разом з нарахованими на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних відсотками з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників; 6) опублікування Фондом оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр", "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет, що здійснюється не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 27.11.2014 р. № 133 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Легбанк", згідно з яким з 28.11.2014 р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Легбанк". У свою чергу, правочин щодо відступлення права вимоги за договором №010-ДДЮ-05 від 11.01.2005 укладено між позивачем та ГО "Всеукраїнська асоціація фізіотерапевтів та курортологів" лише 31.01.2015, тобто після дати запровадження тимчасової адміністрації в банку.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що вкладником за договором банківського вкладу від 11.01.2005 р. № 010-ДДЮ-05 є ГО "Всеукраїнська асоціація фізіотерапевтів та курортологів", а не позивач, безпосередньо між позивачем і ПАТ "Легбанк" договір банківського вкладу (депозиту) не укладався

З огляду на вищезазначене ОСОБА_2 не є вкладником банку, який отримав право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів ФГВФО, оскільки, жодна з обставин, з якими Закон № 4452-VI (4452-17) пов'язує виникнення права на відшкодування суми коштів за вкладом разом з нарахованими на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних відсотками, не існували, зокрема: на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у позивача не було банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; у позивача були відсутні на зазначеному банківському вкладі кошти разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.