Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Суддів: Мирошниченка С.В., Барицької Т.Л., Хрипуна О.О.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Антимонопольного комітету Українина постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.09.2012 р. у справі № 5024/391/2012 господарського суду Херсонської області за позовом Антимонопольного комітету України до Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" про стягнення 620 000,00 грн.

За участю представників:позивача:Соколовська С.О.;відповідача:Литош В.О.;

Антимонопольний комітет України звернувся з позовом до до суду стягнути з Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" 500 000 грн. штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції та 120 000 грн. пені за прострочення сплати штрафу.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 07.05.2012 р. (суддя Задорожна Н.О.) у справі № 5024/391/2012 позов задоволено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.09.2012 р. (судді: В.Т. Пироговський, Л.В. Лавриненко, В.І. Картере) рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, Антимонопольний комітет України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Антимонопольний комітет України звернувся до господарського суду Херсонської області із позовом про стягнення з ПАТ "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції згідно із рішенням тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 20.12.2011 р. № 7-р/тк у сумі 500 000 грн. та 120 000 грн. пені за прострочення сплати штрафу.

Рішенням місцевого господарського суду позов задоволено. Судове рішення мотивовано відсутністю доказів сплати штрафу та пені, а також безпідставністю доводів Товариства, які ґрунтуються на довільному та неправильному тлумаченні положень чинного законодавства.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд, з яким погоджується касаційний суд, виходив з того, що рішення тимчасової адміністративної колегії АМК України на підставі якого останній звернувся до господарського суду, оскаржене в рамках адміністративного судочинства та визнано нечинним постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 04.04.2012 р. зі справи № 2-а-184/12/2170 залишеного без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2012 р.

Відповідно, до такого висновку суд апеляційної інстанції прийшов з огляду на наступне.

Тимчасовою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України за наслідками розгляду подання Херсонського обласного територіального відділення АМК України прийнято рішення від 20.12.2011 р. №7-р/тк, згідно із яким публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" у період з 2009 до 2011 року включно (станом на сьогодні) займає монопольне становище на ринку послуг з підготовки та видачі технічних умов інженерного забезпечення електропостачання об'єктів містобудування в межах Херсонської області та визнано, що Товариство вчинило порушення конкуренційного законодавства, передбачене пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку.

Відповідно до ч. 3 ст. 177 КАС України судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 172 - 175 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

За приписами ст. 35 ГПК України обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

З урахуванням викладених норм чинного законодавства, обставин, фактів встановлених в рамках розгляду справи № 2-а-184/12/2170, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що нечинність рішення тимчасової адміністративної колегії АМК України на підставі якого подано позов до господарського суду слід визнати встановленим фактом, а відтак оскаржене судове рішення яким задоволено позов АМК України та стягнуто штраф і пеня з Товариства на підставі рішення від 20.12.2011 р. №7-р/тк, прийнято з порушенням норм процесуального права, а висновки викладені у рішенні не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим рішення місцевого господарського суду у даній справі було вірно скасовано апеляційним господарським судом.

Таким чином, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанова апеляційного господарського суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не прийняті колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи.

З огляду на викладене, доводи скаржника не знайшли свого підтвердження, а тому підстав для зміни чи скасування прийнятого у справі судового рішеня Вищий господарський суд України не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Антимонопольного комітету України залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.09.2012 р. у справі № 5024/391/2012 залишити без змін.