Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Черкащенка М.М.- головуючий, Жукової Л.В. (доповідач), Студенця В.І.,

розглянувши касаційну скаргу Миколаївського міжрайонного управління водного господарствана рішення господарського суду Миколаївської області від 26.09.2012 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.11.2012 р.у справі № 5016/1616/2012(1/91) господарського суду Миколаївської областіза позовом публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" до Миколаївського міжрайонного управління водного господарства про стягнення 105 250,42 грн. в судовому засіданні взяли участь представники від:

позивача: Гайдаржий А.В. (дов. від 26.12.2012 р.);

відповідача: Куніна С.В. (дов. від 08.01.2013 р.),

Публічне акціонерне товариство "Миколаївобленерго" звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до Миколаївського міжрайонного управління водного господарства про стягнення 105 250,42 грн. вартості необлікованої електроенергії.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 26.09.2012 р. (суддя: Васильєва Л.І.) позов публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" задоволено повністю. Стягнуто з Миколаївського міжрайонного управління водного господарства на користь позивача заборгованість у розмірі 105 250,42 грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.11.2012 р. (головуючий суддя: Головей В.М., судді: Мирошниченко М.А., Шевченко В.В.) апеляційну скаргу Миколаївського міжрайонного управління водного господарства залишено без задоволення. Рішення господарського суду Миколаївської області від 26.09.2012 р. у справі № 5016/1616/2012(1/91) залишено без змін.

Миколаївське міжрайонне управління водного господарства звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 26.09.2012 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.11.2012 р. повністю, та передати справу на новий розгляд.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що господарськими судами першої та апеляційної інстанцій при прийнятті судових рішень порушено норми матеріального та процесуального права.

Позивач не скористався правом, наданим ст. 111-2 ГПК України та не надіслав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає касаційному перегляду оскаржених судових актів.

Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги перевіривши, згідно з ч. 1 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як досліджено господарськими судами попередніх інстанцій, 10.03.2010 р. між відкритим акціонерним товариством ЕК "Миколаївобленерго" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Миколаївобленерго") та Миколаївським міжрайонним управлінням водного господарства укладено договір про постачання електричної енергії № 38/333. Згідно якого, позивач зобов'язався продавати електричну енергію відповідачу дозволеною потужністю 12556,7 кВт, а останній зобов'язався оплатити вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами вказаного договору. Приєднана потужність у точках підключення становить 12631,50 кВт.

Пунктом 2.1 зазначеного договору сторони узгодили, що під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони, зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (z0417-96) , затвердженими в установленому порядку.

Згідно з п. 4.2.3 договору, споживач сплачує постачальнику вартість електроенергії, розрахованої виходячи із приєднаної потужності струмоприймачів та кількості годин їх використання відповідно до Методики обчислення обсягу та вартості електричної енергії, недорахованої внаслідок порушення споживачем Правил, затвердженої постановою НКРЕ № 562 від 04.05.2006 р. (z0782-06) , за тарифами, що діяли протягом споживання електричної енергії з порушенням у разі самовільного внесення змін у схему обліку електроенергії, пошкодження засобів обліку електроенергії, втручання в їх роботу, зняття пломб з засобів обліку, споживання електроенергії без засобів обліку, інших умов, визначених Методикою (z0782-06) та/або Правилами.

Пунктом 6.41 Правил ПКЕЕ (z0417-96) встановлено, що у разі виявлення підчас контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень.

Як досліджено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, підчас перевірки по дотриманню Правил (z0417-96) відповідачем, представниками енергопостачальної організації було виявлено порушення, а саме порушення ізоляції вторинних кіл трансформаторів струму та напруги, тобто знеструмлення, які встановлені на об'єкті відповідача "ПС 35/6 кВ ГНС Чапаєво-Петрівська".

Внаслідок зазначеної перевірки було складено акт №9197 від 28.05.2010 р., який був підписаний представником відповідача без зауважень.

При розгляді зазначено акту, на якому був присутній уповноважений представник відповідача - головний енергетик Миколаївського МУВГ Прищак О.В., комісія прийняла рішення визначити обсяг та вартість не облікованої електроенергії на підставі пп. 3 п. 2.1 Методики (z0782-06) за формулою п. 2.4 Методики (z0782-06) , який склав 172248 кВт/год. на суму 105250,42 грн., яке оформлене протоколом засідання комісії № 484 від 16.06.2010 р.

Таким чином, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за недовраховану електроенергію на загальну суму 105250,42 грн.

Споживач мав право оскаржити до суду рішення комісії протягом 10 робочих днів з дня вручення протоколу споживачу (п. 6.42 ПКЕЕ (z0417-96) ).

Втім, відповідач не скористався своїм правом на оскарження рішення комісії у суді.

Як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено відповідачу в призначенні експертизи, оскільки п.2.1 Методики (z0782-06) , яким передбачено проведення експертизи, не передбачає проведення експертизи в разі відсутності факту пошкодження пломб та/або приладів обліку.

Відповідно до п. 1.2 ПКЕЕ (z0417-96) , недорахована електрична енергія - це обсяг електричної енергії, використаний споживачем або переданий транзитом, але не врахований розрахунковими засобами обліку або врахований неправильно, а збитки (з вини споживача) -витрати, недоотримана вигода (за винятком доходу від реалізації недорахованої електричної енергії) постачальника електричної енергії або електропередавальної організації (основного споживача), яких вони зазнали внаслідок пошкодження електроустановок через зловмисну чи недбалу діяльність споживача (субспоживача) або інших осіб, та вартість робіт і послуг, необхідних для відновлення електроустановок та електропостачання.

Статтею 27 Закону України "Про електроенергетику" встановлено, що правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність.

Згідно із нормами ст.ст. 11, 12 Закону України "Про електроенергетику", усі нормативно-правові документи Національної комісії по регулюванню електроенергетики України обов'язкові для виконання як для постачальника, так і для споживача електричної енергії.

Відповідно до приписів статті 235 Господарського кодексу України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (436-15) . Аналогічний припис містить ст. 526 Цивільного кодексу України.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог повністю

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування господарським судом Миколаївської області та Одеським апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим ними обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни прийнятих у справі судових рішень.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

Касаційну скаргу Миколаївського міжрайонного управління водного господарства залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 26.09.2012 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.11.2012 р. у справі №5016/1616/2012(1/91) залишити без змін.