2а-0870/9920/11 Про скасування податкового повідомлення-рішення з податку на додану вартість - 02.04.2019 Прийняття

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

02 квітня 2019 року

справа №2а-0870/9920/11

адміністративне провадження №К/9901/26566/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат"

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 7 квітня 2016 року у складі судді Матяш О.В.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2016 року у складі суддів Олефіренко Н.А., Білак С.В., Шальєвої В.А.

у справі № 2а-0870/9920/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС

про скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

У листопаді 2011 року Державне підприємство "Запорізький титано-магнієвий комбінат" (після реорганізації Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат") (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі ДПС (після реорганізації Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС) (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило скасувати податкове повідомлення - рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування, з мотивів безпідставності його прийняття.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 7 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2016 року, у задоволенні позову відмовив.

Приймаючи рішення, суди виходили з того, що у зв'язку із зменшенням суми від'ємного значення податку на додану вартість за лютий 2011 року, відсутні підстави для включення до бюджетного відшкодування від'ємного значення за березень 2011 року.

У липні 2016 року позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу, вважає доводи позивача необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань достовірності нарахування від'ємного значення податку на додану вартість за березень 2011 року та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у січні 2009 року, березні, квітні, червні, серпні - грудні 2010 року, січні, лютому 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки № 158/08-08/00194731 від 30 червня 2011 року .

Висновками акта перевірки встановлено порушення Товариством:

- пункту 200.4а статті 200 Податкового кодексу України, Порядку заповнення і подання податкової звітності за податку на додану вартість, в результаті чого завищено заявлену за березень 2011 року суму бюджетного відшкодування на 131010 гривень;

- пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, Порядку заповнення і подання податкової звітності за податку на додану вартість, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за березень 2011 року на суму 1264428 гривень;

- пункту 200.4б статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення з податку на додану вартість (рядок 24 Декларації) на загальну суму 18679617 гривень, у тому числі:

на 214533 гривень (від'ємне значення січня 2009 року);

на 103513 гривень (від'ємне значення лютого 2009 року);

на 1126867 гривень (від'ємне значення квітня 2009 року);

на 1179772 гривень (від'ємне значення травня 2009 року);

на 1886024 гривень (від'ємне значення червня 2009 року);

на 2185966 (від'ємне значення липня 2009 року);

на 1550357 гривень (від'ємне значення серпня 2009 року);

на 88407 гривень (від'ємне значення вересня 2009 року);

на 569347 гривень (від'ємне значення жовтня 2009 року);

на 1538181 гривень (від'ємне значення листопада 2009 року);

на 1810479 гривень (від'ємне значення грудня 2009 року);

на 1550197 гривень (від'ємне значення січня 2010 року);

на 1301943 гривень (від'ємне значення лютого 2010 року);

на 1091499 гривень (від'ємне значення березня 2010 року);

на 749684 гривень (від'ємне значення квітня 2010 року);

на 1593430 гривень (від'ємне значення травня 2010 року);

на 134680 гривень (від'ємне значення червня 2010 року);

на 4738 гривень (від'ємне значення січня 2011 року).

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001040808 від 15 липня 2011 року, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування за березень 2011 року на 131010 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 1 гривні.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок про те, що позивачем завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2011 року на 131010 гривень за рахунок господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "АРІАР" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "КМП" в січні 2011 року.

Крім того податковий орган посилається на те, що підприємством в поданій декларації за березень 2011 року не враховано результати попередньої перевірки, які викладено в акті №124/08-08/00194731 від 30 травня 2011 року.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 2а-0870/7753/11 щодо спору між тими самими сторонами з приводу скасування податкового повідомлення-рішення № 0000870808 від 15 червня 2011 року щодо зменшення суми від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 18810627 гривень за лютий 2011 року.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 року у справі № 2а-0870/7753/11 прийнято відмову позивача від адміністративного позову та закрито провадження у справі.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем включено до розрахунку бюджетного відшкодування за березень 2011 року загальну суму 131010 за рахунок від'ємного значення, що декларувалося в січні 2009 року, березні, квітні, травні, червні, серпні - грудні 2010 року та січні - лютому 2011 року.

На підставі зазначеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскаржуване рішення є похідним від податкового повідомлення-рішення №0000870808 від 15 червня 2011 року, яким зменшено розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на додану вартість за лютий 2011 року на 18810627 гривень.

Суди першої та апеляційної інстанції зазначили, що, відмовляючись від позову, позивач фактично визнав правомірність зменшення відповідачем суми від'ємного значення податку на додану вартість за лютий 2011 року у розмірі 18810627 гривень. Отже, у зв'язку із зменшенням суми від'ємного значення податку на додану вартість за лютий 2011 року, на сьогоднішній день відсутні підстави для включення до бюджетного відшкодування від'ємного значення за березень 2011 року.

Суд не погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, оскільки перевіркою встановлено, що позивачем завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2011 року на 131010 гривень за рахунок господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "АРІАР" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "КМП" в січні 2011 року.

Вказані операції, первинні документи, надані позивачем, доводи акта перевірки судами не досліджувались.

В касаційній скарзі позивач зазначає, що відмова Товариства від суми від'ємного значення в розмірі 18810627 грн не впливає на суму бюджетного відшкодування березня 2011 року, тому що за даними податкової інспекції залишився залишок від'ємного значення за січень 2011 року в сумі 3702546 грн, з якого задекларовано суму до бюджетного відшкодування в березні 2011 року в розмірі 131010 грн.

Вказаний довід наводився Товариством і в апеляційній скарзі, але залишений поза увагою судом апеляційної інстанції. Суди попередніх інстанцій взагалі не дослідили податкову звітність Товариства, не встановили наявність (чи відсутність) залишку від'ємного значення з податку на додану вартість, з якого можливо нарахування бюджетного відшкодування з податку.

За таких обставин Суд позбавлений можливості встановити фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Верховний Суд вважає, що вище встановлені порушення, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанцій, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішенню спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване та законне рішення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 7 квітня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2016 року у справі № 2а-0870/9920/11 скасувати.

Адміністративну справу № 2а-0870/9920/11 направити на новий розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер