Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

за участю представників

Звернувшись у суд з даним позовом, позивач, з урахуванням зменшення позовних вимогу зв'язку зі сплатою відповідачем завданих збитків у сумі 139470,50 грн., просив суд стягнути з відповідача шкоду в сумі 42632,67 грн., обґрунтовуючи позов порушенням вимог природоохоронного законодавства, що полягало в здійсненні залпових викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, які кількісно передбачені технологічними регламентами та перевищують трикратне значення гранично допустимого викиду атмосферного повітря дозволеної величини.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.07.2010р. (суддя Сало І.А.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.12.2010р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя –Якімець Г.Г., судді Мурська Х.В., Юрченко Я.О.), позов задоволено частково, постановлено стягнути з відповідача на спеціальний рахунок Миколаївської міської ради Львівської області 42632,67 грн., в решті позовних вимог провадження у справі припинено.

У касаційній скарзі відповідач просить суд касаційної інстанції скасувати прийняті у справі рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Позивач та третя особа не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 10.12.2009р. Державною екологічною інспекцією в Львівській області проведено перевірку дотримання природоохоронного законодавства щодо охорони та раціонального використання атмосферного повітря Відкритим акціонерним товариством "Миколаївцемент" (далі - ВАТ "Миколаївцемент"), за результатами якої було складено акт №210 від 10.12.2009р.

Перевіркою встановлено, що ВАТ "Миколаївцемент" в період з 01.10.2009р. по 10.12.2009р. на дж.№102 (обертова піч №2), дж.№103 (обертова річ №4,5), дж.№104 (обертова піч №6), здійснювалися залпові викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, які кількісно передбачені технологічними регламентами і перевищують трикратне значення гранично допустимого викиду атмосферного повітря дозволеної величини, що є порушення чинного законодавства, в результаті чого державі заподіяно збитки на суму - 182103 грн. 17 коп.

Позивачем надсилалась на адресу відповідача претензія про добровільне відшкодування завданих державі збитків за вих. № 03-4109 від 21.12.2009р. на суму 182103,17 грн.

Відповідачем заподіяні збитки були сплачені частково в сумі 139470,50 грн., Несплаченою залишилась сума збитків в розмірі 42632,67 грн., яку відповідач відмовився сплачувати, посилаючись на те, що викиди забруднюючих речовин відбулися у зв'язку з дією непереборної сили –відключення електроенергії внаслідок пошкодження лінії електропередач через негоду 14.10.2009р. та спад напруги живлення на лінії електропередач 29.10.2009р.

Відповідно до договору про постачання електричної енергії №90167 від 03.04.2007р., укладеного між відповідачем та третьою особою, сторони домовились, що постачальник (третя особа) продає електричну енергію споживачу (відповідачу) для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії.

Відповідно до Правил улаштування електроустановок (ПУЕ) в залежності від надійності електропостачання, струмоприймачі поділяються на три категорії. Так, згідно договору №90167 від 03.04.2007р., відповідач є споживачем 2-ї категорії надійності електропостачання. Пунктом 1.2.19. ПУЕ визначено, що струмоприймачі 2-ї категорії рекомендується забезпечувати електроенергією від двох незалежних взаємнорезервуючих джерел живлення. При порушенні електропостачання від одного з джерел живлення допускаються перерви в електропостачанні на час, необхідний для ввімкнення резервного живлення діями оперативного персоналу або виїзної оперативної бригади.

При винесенні оскаржуваних рішень, суди виходили з того, що відповідач не вжив всіх необхідних заходів щодо унеможливлення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, оскільки виключно на нього покладається забезпечення безперебійної ефективної роботи і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками виходячи з наступного.

Статтею 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані: забезпечувати безперебійну ефективну роботу і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних та біологічних факторів; заздалегідь розробляти спеціальні заходи щодо охорони атмосферного повітря на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру і вживати заходів для ліквідації причин, наслідків забруднення атмосферного повітря тощо.

Статтею 33 зазначеного закону встановлено, що особи, винні у перевищенні нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел в атмосферне повітря та нормативів гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел несуть відповідальність згідно з законом.

Згідно із статті 34 даного закону шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Відповідно до приписів статті 51 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи й організації, діяльність яких пов’язана з шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, незалежно від часу введення їх у дію повинні бути обладнані спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих факторів, а також приладами контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та за характеристиками шкідливих факторів.

Відповідно до п. "є" ч.2 ст.68 цього Закону відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України (ч.4 ст.68 вказаного Закону).

Як встановлено судами, відповідач згідно Правил улаштування електроустановок під'єднаний до двох незалежних взаєморезервуючих джерел живлення –лінії електропередач і на момент вимкнення однієї з ліній електропередач (ПЛ-100 кВ "Південна Кагуїв-МЦГК") був під'єднаний до однієї лінії електропередач –ПЛ-100 кВ "Розділ-МЦГК", яка не вимикалась.

Доводи касаційної скарги про неможливість заживлення підстанції 110/6 кВ "Добряни" зі сторони лінії ПЛ-110кВ №109 "Розділ-МЦГК" через підстанцію 110 кВ ГПП і Кагуїв у зв'язку з тим, що підстанція 110/6 кВ "Добряни" живиться від лінії ПЛ-110кВ №102 "Південна-Кагуїв-МЦГК" через відпайку та відсутності схеми "захід-вихід", що, на думку відповідача, не було взято до уваги судами і призвело до неправильних рішень, не дають підстав вважати, що судами не повно встановлені обставини щодо дійсних прав та обов'язків сторін, а зводяться до необхідності додатково перевірити докази, досліджені судами, що, відповідно до приписів статі 1117 частини 2 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , при здійсненні у касаційному порядку перегляду судових рішень не допускається.

Відповідно до вимог статті 33 цього кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте, як вказав суд апеляційної інстанції, відповідачем в підтвердження своїх вищезазначених доводів суду доказів подано не було. У листі 3-ї особи, на який заявник посилався суду апеляційної інстанції як на підставу для своїх вимог, зазначено про те, що ПС "Розділ-МЦГК"не було знеструмлено, він перебував у резерві. Таким чином, вимоги, викладені у касаційній скарзі, зводяться до необхідності переоцінки доказів, на що повноваження у суду касаційної інстанції відсутні, а обставини, на які посилається відповідач у касаційній скарзі як не досліджені, були розглянуті судами попередніх інстанцій.

Посилання відповідача у касаційній скарзі на порушення судом апеляційної інстанції приписів статей 22, 38 Господарського процесуального кодексу України також, з урахуванням наведеного, є безпідставними, оскільки із доводів, наведених у касаційній скарзі, та встановлених судами обставин не вбачається, що у судів були правові підстави для відкладення розгляду справи, а відповідно до приписів статті 101 цього кодексу, додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Разом з тим, суд касаційної інстанції зазначає, що статтею 48 п.15 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" установлено, що джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів у 2009 році є 100 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, що зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування, а судовим рішенням, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції, постановлено стягнути з відповідача шкоду на спеціальний рахунок Миколаївської міської ради Львівської області.

Статтею 145 Конституції України передбачений судовий захист прав місцевого самоврядування.

При цьому, суд касаційної інстанції зазначає, що відповідно до приписів статті 11110 ч.2 п.3 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі.

Відтак, оскільки судові рішення у справі стосуються прав і обов'язків особи, яка не були залучені до участі в справі, а саме - Миколаївської міської ради Львівської області, судові рішення підлягають скасуванню.

Під час нового розгляду суду належить забезпечити реалізацію вказаних прав Миколаївської міської ради Львівської області, а відтак і обов’язків, які випливають з їх реалізації.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 11110 ч.2 п.3, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Миколаївцемент" задовольнити, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.12.2010р. та рішення Господарського суду Львівської області від 22.07.2010р. у справі №11/38 Господарського суду Львівської області скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.