Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

Одеського апеляційного господарського суду

В судове засідання прибули представники сторін:

Заслухавши суддю-доповідача –Є. Борденюк, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

В жовтні 2010 р. Державне підприємство "Ізмаїльський морський торговельний порт", звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" заборгованості за корабельні, адміністративні, якірні та причальні збори і послуги за період з вересня 2008 р. по листопад 2009 р. у сумі 2 079 030 грн. 44 коп. та пені за прострочку платежу у сумі 187 438 грн. 02 коп. на підставі укладених між ними договорів №340/007 АКО від 01.01.2008 та №386/011 КФО від 01.01.2009 і додаткових угод до них, ст. 84 Кодексу торговельного мореплавства України та "Положення про портові збори", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1544 від 12.10.2000 (1544-2000-п) .

Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що на час виникнення та існування спірних правовідносин позивач не був наділений обов’язком справляти корабельний, адміністративний та якірний збори, оскільки акваторія йому у встановленому порядку рішенням Кабінету Міністрів України у користування не була надана.

18.11.2010 позивачем подана заява про уточнення позовних вимог, якою останній просив стягнути основний борг в сумі 2 065 920,44 грн. та пеню в розмірі 186 256,14 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 01.12.2010 (суддя Рога Н.В.), яке залишене без зміни постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.01.2011 (колегія суддів: В.Туренко, Л.Бандура, Л.Поліщук), позовні вимоги задоволені у повному обсязі з огляду на таке.

Предметом даного спору є стягнення з відповідача заборгованості зі сплати портових зборів –корабельного, адміністративного, якірного, причального, від оплати яких останній відмовляється, посилаючись на те, що на час виникнення та існування спірних правовідносин позивач не був наділений обов’язком справляти цільові портові збори, оскільки акваторія порту у встановленому порядку Кабінетом Міністрів не була надана позивачу у користування.

Суди попередніх інстанцій встановили, що обов’язок сплати портових зборів, до яких відносяться корабельний, причальний, якірний, адміністративний збори, передбачені умовами укладених між сторонами договорів, які у встановленому законом порядку не оскаржувались та не визнавались недійсними.

Посилання скаржника на необґрунтованість стягнення, портових зборів в зв’язку з тим, що Ізмаїльському морському торговельному порту не була передана акваторія морського порту судами до уваги не прийняте з огляду на наступне.

Відповідно до глави 1 розділу IV КТМ України (176/95-ВР) , одним із основних видів послуг, які надаються морським портом є послуги щодо забезпечення безпеки мореплавства. Зазначені у ст. 75 КТМ України функції порту у сфері забезпечення безпеки мореплавства є обов’язком морського порту і відповідно до положень КТМ України (176/95-ВР) не можуть належати та передаватись іншим особам, що не мають статусу морського порту.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 14 Водного кодексу України розпорядження водними об’єктами загальнодержавного значення, зокрема, внутрішніми морськими водами, належить до відання Кабінету Міністрів України.

Тобто, акваторія морського порту повинна бути відведена в установленому порядку Кабінетом Міністрів України відповідному морському порту, але відведення морському порту території та водного простору має на меті забезпечити належне функціонування порту та не ставить в залежність останнього можливість справляти портові збори.

07.10.2009 Кабінетом Міністрів України прийнята постанова № 1208 (1208-2009-п) "Про надання ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" у користування акваторії", якою визначені межі акваторії, що надається порту у користування, а саме: акваторія порту включає водний простір Кілійського гірла р. Дунай від 81 до 71 кілометра, починаючи від лівого берега до лінії державного кордону. При цьому, майже такі ж реквізити акваторії Ізмаїльського морського торговельного порту містяться в Обов’язкових постановах по ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт".

Тобто, фактично вказані межі акваторії порту були визначені значно раніше, ніж закріплені Постановою Кабінету Міністрів України № 1208 від 07.10.2009 (1208-2009-п) , і це не завадило позивачу виконувати умови договору з обробки та обслуговування суден відповідача протягом тривалого часу. Посилання скаржника на відсутність у нього обов’язку зі сплаті портових зборів до передачі Кабінетом Міністрів України акваторії порту ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" є спробою уникнути від здійснення розрахунків за надані останнім послуги, хоча факт надання таких послуг відповідачем неоспорений, що ущемляє права та інтереси іншої сторони –Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт".

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій при ухвалені оскаржуваних рішень норм права, наполягаючи на тому, що обов'язок позивача для справляння портових зборів виникає лише з моменту одержання у встановленому порядку у користування водних просторів (акваторії). Скаржник просить рішення та постанову у справі скасувати, відмовивши у позову.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається, виходячи з такого.

Статтею 84 КТМ України встановлено, що у морському порту справляються цільові портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, вантажний, адміністративний та санітарний.

Діяльністю морського порту як державного транспортного підприємства є обслуговування суден, пасажирів і вантажів на відведених порту території та акваторії, а також переведення вантажів і пасажирів на суднах, що належать порту (ст. 73 КТМ України).

Послуги, що надаються портом, визначені положеннями ст. 75, 76 КТМ України. Послуги, передбачені ст.75 КТМ України є послугами щодо забезпечення безпеки мореплавства, які є обов'язковими державними послугами відповідно до зобов'язань України за міжнародними договорами.

Послуги, правомірність справляння плати за які портом, надані останнім, що не заперечується відповідачем.

ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" зареєстроване державним реєстратором як державне підприємство зі статусом юридичної особи.

На виконання положень ст. 84 КТМ України Кабінетом Міністрів України постановою від 12.10.2000 за № 1544 затверджене Положення про портові збори (1544-2000-п) .

ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" визначений постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 за №1544 (1544-2000-п) як порт, що здійснює справляння портових зборів.

Отже, ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" визнаний державою як юридична особа, якій делеговані певні функції: надання послуг щодо забезпечення безпеки мореплавства та справляння плати за надані послуги.

Погоджуючись з посиланням скаржника на те, що акваторія морському порту передається у користування у визначеному законом порядку; позивачу акваторія передана за постановою Кабінету Міністрів України від 07.10.2009 за № 1208 (1208-2009-п) , колегія суддів Вищого господарського суду України підтримує правову позицію господарських судів попередніх інстанції щодо обов'язку відповідача оплачувати портові збори, які справляються за фактично надані портом послуги. Правомірність фактичного користування портом акваторією, лежить поза межами правовідносин, що склалися між сторонами у справі, оскільки є правовідносини між державою і портом.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.01.2011 у справі №30/163-10-4466 залишити без зміни.