Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Коваленко С.С. (доповідач), суддів Дунаєвської Н.Г., Шевчук С.Р., розглянувши касаційну скаргу КП "Господар Дарницького району міста Києва" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2012 р.у справі № 5011-22/10981-2012 господарського суду міста Києваза позовомПАТ "Київгаз"доКП " Господар Дарницького району міста Києва" про стягнення заборгованості

За участю представників сторін

від позивача Полішко Ю.О. дов.,

від відповідача Перелигіна О.А. дов.

ПАТ "Київгаз" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до КП "Господар" Дарницького району міста Києва про стягнення заборгованості.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.10.2012р. по справі № 5011-22/10981-2012 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 1 114 886, грн. 53 коп. - суму основного боргу, 48 992 грн. 16 коп. - інфляційних втрат, 61 142 грн. 15 коп. - 3% річних. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2012р. у справі № 5011/22-10981-2012 (Чорногуз М.В., Агрикова О.В., Суховий В.Г.) рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2012р. змінено та викладено в наступній редакції: Позовні вимоги задовольнити повністю. Стягнуто з комунального підприємства "Господар" Дарницького району міста Києва на користь публічного акціонерного товариства "Київгаз" 1 318 227 грн. 86 коп. - суму основного боргу, 86 312 грн. 26 коп. - інфляційних втрат та 78 751 грн. 73 коп. - 3% річних.

Не погоджуючись із постановою суду попередньої інстанції, КП "Господар Дарницького району міста Києва" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, посилаючись на порушення та невірне застосування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановили суди попередніх інстанцій, 02 січня 2002 року між ДКП газового господарства "Київгаз" (постачальник) та КП "Господар" (одержувач) укладено договір № 7118602.

Предметом вказаного договору є постачання природного газу, технічне обслуговування і ремонт газопроводів, газового обладнання житла, яке знаходиться на балансі або в оперативному розпорядженні одержувача, перелік якого зазначається в додатку № 1 до договору та їх оплата.

Крім того, суди встановили, що пунктом 1.1 договору сторони погодили, що постачальник зобов'язувався постачати природний газ мешканцям квартир в будинках, зазначених в додатку № 1 до договору.

Згідно з п. 2.9 договору, якщо одержувач користується послугами ГІОЦ КМДА з розщеплення платежів, одержувач зобов'язувався щомісячно, до 10 числа наступного за звітним місяця, забезпечувати надходження до транзитного рахунку ГІОЦ грошових коштів мешканців квартир - безпосередніх споживачів газу за діючими тарифами по єдиних розрахункових книжках платників комунальних послуг. Якщо одержувач не користується послугами ГІОЦ КМДА з розщеплення платежів, одержувач зобов'язувався щомісячно, до 10 числа наступного за звітним місяця, перераховувати на рахунок постачальника суму, яку сплатили мешканці квартир за спожитий природний газ.

Місцевий господарський суд, з яким погодився суд попередньої інстанції вірно встановили, що 07.02.2005р. сторони підписали додаткову угоду та протокол розбіжностей до договору № 7118602 від 02.01.2002р., якими сторони погодили зміни до порядку надання послуг та розрахунку за надані послуги.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вірно вказує суд апеляційної інстанції, позивач належним чином виконав умови договору та поставив природний газ в належній кількості. Зазначене підтверджується актами передачі-приймання природного газу.

На підтвердження здійснених розрахунків по вартості поставленого газу до справи долучені затверджені підприємством та погоджені у Головному управлінні з питань цінової політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) "Ціни і тарифи на природний газ, що використовується населенням на комунально-побутові потреби - з 01.12.2008 р." та з 01.08.2010р." та акти звірки кількості мешканців, складені сторонами.

Також, з огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду та суду попередньої інстанції, що відповідач свої грошові зобов'язання належним чином не виконав, доказів на підтвердження оплати суми боргу в розмірі 1 318 227,86 грн. суду не надав, у зв'язку з чим суд попередньої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Суд попередньої інстанції вірно вказує на те, що в матеріалах справи містяться зведені відомості розчеплення сплат за період з 01 серпня по 31 жовтня 2011 року. У вказаних відомостях зазначені суми сплачені за користування газом за вказаний період. Крім того, у зазначених відомостях міститься графа "В тому числі сплата боргу", з якої вбачається, що крім основних платежів за користування газом в поточний період, сплачувався борг за попередній період.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції що господарський суд міста Києва дійшов помилкового висновку, застосувавши строки позовної давності до спірних правовідносин в частині стягнення заборгованості за період травень - серпень 2009 року.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі, та вважає постанову апеляційної інстанції прийнятою з вірним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, є законною і обгрунтованою, а тому не підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 11111 ГПК України (1798-12) Вищий господарський суд України

1. Касаційну скаргу КП "Господар Дарницького району міста Києва"

залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2012р. у справі № 5011-22/10981-2012 залишити без змін.