Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівКота О.В. Кролевець О.А. (доповідач у справі) Попікової О.В.розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2012 р. у справі № 5011-52/14709-2012 господарського суду міста Києваза позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" до Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" про стягнення 4 552,76 грн. за участю представників:

позивача: Абрамова А.В.

відповідача: Пешков О.О.

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" (надалі - ПрАТ "АСК "Інго Україна") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" (надалі - ВАТ "СК "Нова") про стягнення в порядку регресу 4 552,76 грн. компенсації здійснених страхових виплат з урахуванням норм ст.ст. 22, 993, 1191 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування" та положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) .

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.11.2012 р. (суддя Чебикіна С.О.) у позові відмовлено. Позиція суду першої інстанції ґрунтується на тому, що на дату вчинення ДТП страховий платіж за полісом № ВЕ/4721990 відповідачу страхувальником перераховано не було, а тому, відповідно до приписів ст. 983 ЦК України та ст. 18 Закону України "Про страхування", зазначений поліс не набрав чинності.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2012 р. (судді Калатай Н.Ф., Баранець О.М., Пашкіна С.А.) рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково та стягнуто з ВАТ "СК "Нова" на користь ПрАТ "АСК "Інго Україна" страхове відшкодування в сумі 3 537,27 грн. та судові витрати, в решті позову відмовлено.

Дана позиція суду апеляційної інстанції мотивована доведеністю позовних вимог в частині стягнення 3 537,27 грн. та обґрунтованістю застосування до спірних правовідносин норм ст.ст. 993, 1187, 1188, 1191 ЦК України і ст.ст. 12, 22, 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Підставою для скасування рішення господарського суду першої інстанції стала недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.

Не погоджуючись з прийнятим апеляційною інстанцією судовим актом в частині розміру страхового відшкодування, ПрАТ "АСК "Інго Україна" звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить змінити постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2012 р. в частині задоволеної суми страхового відшкодування та стягнути з ВАТ "СК "Нова" на користь ПрАТ "АСК "Інго Україна" збитки в розмірі 4 552,76 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 111-7 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-7 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 06.12.2010 р. по вул. Здолбунівській у місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Тойота Корола" (державний реєстраційний номер НОМЕР_1), що належить ТОВ "Перша лізингова компанія" та перебував під керуванням гр. ОСОБА_6, та автомобіля "Форд Фієста" (державний реєстраційний номер НОМЕР_1), що перебував під керуванням гр. ОСОБА_7 Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль "Тойота Корола" (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) отримав пошкодження.

Поряд з цим господарськими судами з'ясовано, що майнові інтереси ТОВ "Перша лізингова компанія", пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом, а саме автомобілем "Тойота Корола" (державний реєстраційний номер НОМЕР_1), застраховані згідно з договором страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків (Поліс № 250514013.10 від 29.09.2010 р.), укладеним між ПрАТ "АСК "Інго Україна" (страховик) та ТОВ "Перша лізингова компанія" (страхувальник, вигодонабувач).

Статті 979 ЦК України та 16 Закону України "Про страхування" (85/96-ВР) визначають, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

З огляду на дані норми чинного законодавства, умови Полісу № 250514013.10 від 29.09.2010 р., заяви про виплату страхового відшкодування б/н від 31.01.2011 р., на підставі страхового акту № 56248 від 04.02.2011 р. ПрАТ "АСК "Інго Україна" виплачено ТОВ "Перша лізингова компанія" страхове відшкодування у розмірі 4 552,76 грн. (платіжне доручення № 1032 від 11.02.2011 р.).

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої особи відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Згідно зі ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Вина гр. ОСОБА_7, під керуванням якого перебував автомобіль "Форд Фієста" (державний реєстраційний номер НОМЕР_1), у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди 06.12.2010 р. підтверджена постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 24.03.2011 р. у справі № 3-836/2011 р.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що цивільно-правова відповідальність гр. ОСОБА_7, що настає внаслідок заподіяння шкоди третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди за участі автомобіля "Форд Фієста" (державний реєстраційний номер НОМЕР_1), застрахована у ВАТ "СК "Нова" згідно з Договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс № ВЕ/4721990).

Строк дії зазначеного договору визначено з 27.10.2010 р. по 26.10.2011 р. Пунктом 2 Полісу № ВЕ/4721990 передбачено, що ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, становить 50 000,00 грн., а розмір франшизи - нуль гривень.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає вірним висновок господарського суду апеляційної інстанції про те, що при укладенні Полісу № ВЕ/4721990 сторони погодили строк його дії саме з 27.10.2010 р., незалежно від того, чи внесено на цю дату страховий платіж, тому Поліс № ВЕ/4721990 почав діяти з 27.10.2012 р. За таких обставин, на вказаний страховий випадок (ДТП) в часовому вимірі поширюється дія чинного на той час полісу № ВЕ/4721990.

Враховуючи дані обставини, господарський суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про те, що ВАТ "СК "Нова" в межах визначеного Полісом № ВЕ/4721990 ліміту є особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану під час експлуатації автомобіля "Форд Фієста" (державний реєстраційний номер НОМЕР_1).

Щодо визначення розміру заявленого до стягнення страхового відшкодування, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" унормовано, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

При цьому, пункт 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" закріплює, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до страхової суми відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначає Закон України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (2658-14) .

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Оцінювачами, згідно з ст. 6 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону.

З огляду на вказані приписи чинного законодавства, судом апеляційної інстанції зроблено вірний висновок про обов'язковість проведення оцінки майна для визначення розміру збитків саме суб'єктами оціночної діяльності.

Відтак, судом апеляційної інстанції для визначення розміру збитків, завданих власнику автомобіля "Тойота Корола" (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) внаслідок ДТП, що сталася 06.12.2010 р., обґрунтовано прийнято до уваги саме Звіт про оцінку автомобіля, складений 24.12.2010 р. Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8, зроблений з використанням Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (z1074-03) .

Колегія суддів звертає увагу на те, що судом апеляційної інстанції надано належну оцінку вказаному звіту на предмет його відповідності ст.ст. 32, 34 ГПК України, а також звернуто увагу на ту обставину, що при визначенні матеріального збитку враховано коефіцієнт фізичного зносу складових, що підлягали заміні під час відновлювального ремонту.

В той же час, господарським судом апеляційної інстанції враховано необхідність застосування до спірних правовідносин норм п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", та зменшення суми страхового відшкодування на суму франшизи (1 582,70 грн.). Твердження скаржника, викладені в касаційній скарзі, даних висновків апеляційного господарського суду не спростовують.

Враховуючи дане, а також наведені вище норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду апеляційної інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог за рахунок ВАТ "СК "Нова".

Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції в порядку ст.ст. 43, 101, 103, 104 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2012 р. у справі № 5011-52/14709-2012 залишити без змін.