Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

Львівського апеляційного господарського суду

В судове засідання прибули представники сторін:

Заслухавши суддю-доповідача –Є. Борденюк, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

Суб’єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Волинської області з позовом про стягнення з фізичної особи –підприємця ОСОБА_5 33826,31 грн. матеріальної шкоди, завданої внаслідок невиконання умов договору інвестування Книжкового пасажу по АДРЕСА_1, а саме непередання об’єкту інвестиції у власність за актом, що змусило з 2003 року орендувати торгові площі на Завокзальному ринку Волинської облспоживспілки у м. Луцьку для здійснення підприємницької діяльності.

Позовні вимоги мотивовані наступним.

02.08.2002 між підприємцем ОСОБА_4 (інвестор) та підприємцем ОСОБА_5 (забудовник) укладений договір інвестування будівництва Книжкового пасажу, згідно з яким інвестор зобов’язувався надати забудовнику кошти пропорційні 2/15 суми витрат забудовника на проведення робіт з будівництва Книжкового пасажу у АДРЕСА_1; забудовник мав право на будівництво вказаного об’єкту згідно з договором оренди землі від 22.04.2002, що укладений ним з виконкомом Луцької міської ради та рішення виконкому Луцької міської ради №183 від 21.05.2002 "Про дозвіл на будівництво".

Згідно з п.п.1.2, 7.1 договору по завершенню будівельних робіт, з моменту прийняття Книжкового пасажу в експлуатацію, інвестор набуває право спільної часткової власності на будівлю в розмірі 2/15 її дійсної вартості. Після завершення будівництва забудовник за актом прийому-передачі передає інвестору у спільну часткову власність 2/15 приміщення Книжкового пасажу в АДРЕСА_1.

У відповідності з п.5.2.1 договору забудовник зобов’язувався здійснити будівництво книжкового пасажу в тримісячний термін з дня підписання договору.

Книжковий пасаж прийнятий в експлуатацію згідно з актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта, затвердженого рішенням міськвиконкому №182 від 10.06.2005.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.05.2009 у справі №4/69/02/48-75 за підприємцем ОСОБА_4 визнано право власності на 2/15 частини спільної часткової власності приміщення Книжкового пасажу в АДРЕСА_1.

Відповідачем обов’язок щодо передачі інвестору у спільну часткову власність 2/15 приміщення Книжкового пасажу виконано не було.

Сторони у договорі інвестування (п.8.2) передбачили, що збитки однієї сторони, що утворилися внаслідок порушення другою стороною своїх зобов’язань за цим договором, відшкодовуються винною стороною у повному обсязі.

Протиправність поведінки відповідача та невиконання ним зобов’язання з передачі інвестованого об’єкту підтверджується постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.05.2009 у справі №4/69/02/48-75, якою доведений факт невиконання відповідачем зобов’язань за договором інвестування та порушення майнових прав приватного підприємця ОСОБА_4 як одного з інвесторів, внаслідок обмеження його в праві володіння, користування та розпорядження об’єктом інвестування.

Понесення реальних збитків в сумі 33 826,31грн. позивач підтверджує довідкою Волинської облспоживспілки у м. Луцьку №209 від 29.04.2010, квитанціями про сплату за утримання торгового місця за період з 09.01.2003 по 16.04.2010, договорами оренди торгівельного місця за період з 2002-2009 рр.

Рішенням господарського суду Волинської області від 28.09.2010 (суддя С.Філатова) позовні вимоги задоволені повністю з огляду на їх обґрунтованість.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.12.2010 (колегія суддів: Т.Процик, О.Дубник, О.Скрипчук) у позові відмовлено з огляду на таке.

Відповідно до абз.3 п.13 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, МВС України, ДПА України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002 №57/188/84/105 (z0288-02) торговельне місце - площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо. Розмір торговельного місця визначається в правилах торгівлі на ринках, що затверджуються відповідно до законодавства.

Відповідно до п.п.3.3 п.3.4 Порядку розрахунку цін на послуги та оренду торгових приміщень (площ) та їх обслуговування на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів, затвердженого наказом Міністерства економіки України, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 30.06.2009 №638/109 (z0600-09) оренда торговельного місця - строкове платне користування торговельним місцем для здійснення продажу товарів (надання послуг). Торговельне місце на ринку - торговельна площа встановлених розмірів для здійснення продажу товарів та/або надання послуг згідно з планом території ринку окремим суб'єктом господарювання чи фізичною особою.

Тобто поняття торговельного місця не включає в себе нерухоме майно, яке знаходиться на цьому торговельному місці.

Це підтверджується у п.п.1.1 договорів оренди торговельного місця (площі), укладених позивачем, де зазначено, що орендар бере у тимчасове платне користування торговельну площу для розміщення малої архітектурної форми, яка не є власністю орендаря.

Пунктом 2 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, МВС України, ДПА України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002 №57/188/84/105 (z0288-02) визначено, що ринком є суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій.

Пунктом 20 цих Правил (z0288-02) встановлено, що при наданні продавцям торговельних місць на визначений термін саме адміністрація ринку укладає з ними письмову угоду.

Відповідно до розпорядження Луцького міського голови № 504 від 23.09.2009 Книжковому пасажу у АДРЕСА_1 надано статус ринку (паспорт від 05.10.2009 № 6).

У відповідності з п.1.3 типового договору поданого суду відповідачем, на ринку "Книжковий пасаж" як і на Завокзальному ринку, передача торговельної площі в тимчасове користування не передбачає права власності на це місце, оскільки торговельні місця (площі) на ринку "Книжковий пасаж" не підлягають передачі у приватну власність, а сама земельна ділянка, на якій розташований ринок, Луцькою міською радою була надана відповідачу для влаштування та обслуговування книжкового пасажу на правах оренди строком на 25 років, з правом продовження даного терміну.

З огляду на вищенаведене господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у цьому випадку користування (оренда) торговельного місця (площі) на обох ринках є обов’язково платним і торговельне місце не передається у приватну власність орендареві.

Позивачем не подано суду доказів того, що ним понесені збитки у вигляді плати за користування іншими приміщеннями для здійснення підприємницької діяльності у зв’язку з невиконанням відповідачем договірних зобов’язань за договором інвестування.

Таким чином, на думку апеляційного господарського суду, витрати позивача, які є предметом позовної вимоги, є платою у зв’язку із здійсненням позивачем підприємницької діяльності, яка є вільним волевиявленням позивача, та не перебуває у причинно-наслідковому зв’язку із протиправною поведінкою відповідача щодо володіння, користування та розпорядження 2/15-ми приміщення Книжкового пасажу.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм права, просить постанову у справі скасувати, рішення залишити без зміни.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається, виходячи з такого.

Згідно з ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

З огляду на те, що користування (оренда) торговельного місця (площі) на обох ринках є обов’язково платним і торговельне місце не передається у приватну власність орендареві, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про необґрунтованість позовних вимог.

До того ж, неможливість користування збудованим об’єктом та пов’язані з цим втрати, заявлені скаржником до стягнення, пов’язана з набуттям позивачем права власності.

Однак, збудований об'єкт прийнятий в експлуатацію на підставі рішення виконавчого комітету Луцької міської ради 10.06.2005 (а.с. 138), право власності на 2/15 частини спільної часткової власності приміщення Книжкового пасажу в АДРЕСА_1 визнане за підприємцем ОСОБА_4 лише 05.05.2009 постановою Львівського апеляційного господарського суду у справі №4/69/02/48-75, а предметом позовних вимог є витрати позивача зі сплати орендної плати починаючи з 2003 року.

З врахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що немає правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивач документально не обґрунтував позовні вимоги, не довів порушення своїх прав, а також виникнення зобов'язання у відповідача перед ним, з урахуванням наведеного, правомірно встановив, що сума збитків, яку просить стягнути позивач, не перебуває у причинно-наслідковому зв’язку із протиправною поведінкою відповідача щодо володіння, користування та розпорядження 2/15-ми приміщення книжкового пасажу, у зв’язку з чим обґрунтовано відмовив в позові.

Матеріали справи свідчать про те, що апеляційний господарський суд в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об’єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності і підставно застосував норми процесуального та матеріального права.

За таких обставин, прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, підстав для її скасування не вбачається.

Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильного висновку суду апеляційної інстанції і не заслуговують на увагу.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.12.2010 у справі №04/94-40 залишити без зміни.