Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Коляда А.С. (дов. №340 від 11.10.2010); - відповідача повідомлений, але не з'явився;

Публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії" (надалі позивач/скаржник) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Проект-Н" (надалі відповідач) частини заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №233-вн/05 від 13.06.2005 в розмірі 10 000,00 доларів США, що еквівалентно 79 250,00 грн. шляхом звернення стягнення на предмет застави за договором застави від 10.08.2005, а саме: обладнання та складові частини сухогрузного теплоходу "Рязань" ("Святой Петр"), будівельний номер В-05-948, 1957 року побудови, вантажопідйомність –2000 т., корпус сухогрузного теплоходу "Рязань" ("Святой Петр") (зовнішня обшивка, водонепроникаючі переробки, палуби, друге дно); двигун марки 6НВД-48-2У (заводський номер 839306); двигун марки 6НВД 48-2У (заводський номер 839285); навігаційне обладнання сухогрузного теплоходу "Рязань" ("Святий Петр"); електрообладнання; кабельна мережа; обладнання та складові частини корпусу ГПП-14 (надалі спірне майно). Обґрунтовуючи поданий позов, позивач посилається на те, що між ним та ВАТ "Агроекспорт" був укладений договір про відкриття кредитної лінії №233-вн/05, в забезпечення виконання якого сторони уклали договір застави/іпотеки, предметом якого є, в тому числі, й майно, на яке позивач вимагає звернути стягнення у даному позові. Як стверджує позивач, ВАТ "Агроекспорт" відчужило заставне майно, набувачем частини якого є відповідач у даній справі на підставі рішення постійно діючого третейського суду при асоціації "Український правовий альянс" від 30.01.2007 у справі №10/32, а тому, саме відповідач у справі несе усі зобов'язання, що передбачені іпотечним договором, договором застави, тобто відповідач є заставодавцем за договором застави та іпотечним договором.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.10.2010 у справі №48/477 (суддя Бойко Р.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2010 (судді: Зеленін В.О., Дикунська С.Я., Буравльов С.І.), у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права; при цьому, скаржник посилається на те, що відповідач набув однозначно право власності на спірне майно на підставі рішення постійно діючого третейського суду при асоціації "Український правовий альянс" від 30.01.2007 у справі №10/32.

Відзив на касаційну скаргу позивача від відповідача не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові акти.

Усіх учасників судового процесу належним чином було повідомлено про час та місце розгляду даної справи згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

При прийнятті рішення та постанови у справі попередні судові інстанції, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким дали необхідну оцінку, з дотриманням, зокрема, приписів статей 215, 328 ЦК України, глави 2 Кодексу торговельного мореплавства України (176/95-ВР) , Порядку ведення Державного суднового реєстру України і Суднової книги України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1069 від 26.09.1997 (1069-97-п) , статті 27 Закону України "Про заставу", статей 32, 33, 34 ГПК України, встановивши, що: - попередній договір, покладений в основу рішення третейського суду від 30.01.2007 у справі №10/32 визнано недійсним; - неподання позивачем доказів на підтвердження наявності у відповідача права власності на спірне майно, врахувавши лист Інспекції головного державного реєстратора флоту №3/9.2-4340/4263 від 23.09.2010, яким підтверджується відсутність запису про реєстрацію в Державному судновому реєстрі України права власності за відповідачем на будь-які судна, дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Відносно доводів касаційної скарги щодо підтвердження рішенням постійно діючого третейського суду при асоціації "Український правовий альянс" від 30.01.2007 у справі №10/32 права власності відповідача на спірне майно, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до приписів ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарських суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, керуючись приписами наведених норм, позивач у даній справі, звертаючись із даним позовом, мав довести належними засобами доказування, що майно, на яке він вимагає звернути стягнення у даній справі, перебуває у власності відповідача.

В той же час, надаючи до господарського суду в якості доказу лише рішення постійно діючого третейського суду при асоціації "Український правовий альянс" від 30.01.2007 у справі №10/32, позивачем не враховано, що згідно з приписами ст. 35 ГПК України, яка передбачає підстави звільнення від доказування, рішення третейського суду не є тією підставою, яка звільняє сторону від доказування того чи іншого факту.

Доводи скаржника не спростовують висновків, викладених у прийнятих судових рішень, що оскаржується. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів у справі відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2010 та рішення господарського суду міста Києва від 18.10.2010 у справі №48/477 залишити без змін.