Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Капацин Н.В. - доповідача у справі суддів: Бернацької Ж.О. Кривди Д.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.11.2012 у справі № 22/5025/710/12 господарського суду Хмельницької областіза позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про стягнення 19 471,89 грн. за участю представників від: позивача не з"явилися, належним чином повідомлені відповідача не з"явилися, належним чином повідомлені

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 04.09.2012р. у справі № 22/5025/710/12, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.11.2012р., відмовлено у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (Позивач) за позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (Відповідач) про стягнення суми 19 471,89 грн.

Судові рішення ґрунтуються на тому, що Позивачем не обґрунтовано розмір заборгованості Відповідача за комунальні послуги, витрати по оплаті орендної плати за землю інші витрати та послуги.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Позивачка звернулася з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 04.09.2012р., постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.11.2012 у справі № 22/5025/710/12 та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В касаційній скарзі заявник вказує на те, що умовами договору і нормами матеріального права закріплено обов'язок Відповідача відшкодовувати витрати на утримання будівлі магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" та його території, Відповідач частково сплачує кошти Позивачеві за понесені витрати по утриманню майна, що є підтвердженням визнання Відповідачем факту необхідності відшкодування таких витрат, висновком експертного економічного дослідження № 3 зроблено розрахунок витрат на утримання магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" за 1 кв.м., який є змінним на кожний місяць.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, предметом спору у даній справі є обов'язок Відповідача відшкодувати Позивачу витрати на утримання та збереження цілісного майнового комплексу магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованого за адресою: АДРЕСА_1, який перебуває у спільній частковій власності сторін.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач набув майно у часткову власність згідно договору і відповідно до статей 355, 360, 509, 526, 533 Цивільного кодексу України, статей 134, 136, 173, 193, 198 Господарського кодексу України зобов'язаний в межах своєї частки брати участь у витратах на утримання та збереження цього майна.

В статті 14 Цивільного кодексу України зазначено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства, а згідно статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором купівлі-продажу частини магазину від 28.12.2000р. ОСОБА_4 продала ОСОБА_5 1/50 частину приміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", що знаходиться в АДРЕСА_1. Вказаний договір нотаріально посвідчений і зареєстрований в реєстрі за № 2876.

Пунктом 6 договору купівлі-продажу від 28.12.2000р. встановлено, що право власності на приміщення виникає у Покупця з моменту нотаріального посвідчення цього договору.

01.01.2001р. між ОСОБА_4 (Власник) і ОСОБА_5 (Співвласник) укладено договір № 05, який передбачає, що Власник передає Співвласнику приміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" згідно договору купівлі-продажу № 2876 від 28.12.2000р. у розмірі 35 кв.м., а пунктом 6.2 цього договору визначено, що Співвласник сплачує Власнику платежі за комунальні послуги, електроенергію, землю та інші послуги.

За актом приймання-передачі, який є додатком № 2 до договору купівлі-продажу № 2876 від 28.12.2000р., договору про участь у витратах № 05 від 01.01.2001р., ОСОБА_4 передала ОСОБА_5 торгівельну площу у розмірі 35 кв.м. та 12,60 кв.м. площі проходів.

В червні 2012 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулася до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про стягнення заборгованості з оплати витрат на утримання цілісного майнового комплексу магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" (з урахуванням уточнення позовних вимог) на суму 19 471,89 грн., яка виникла станом на 01.07.2012р.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_4 суди попередніх інстанцій вказали на те, що Позивач і Відповідач не визначили чіткого порядку розрахунків платежів, які необхідно сплачувати Відповідачеві.

Проте погодитись з такими висновками судів не можна з огляду на таке.

Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном (ст. 360 Цивільного Кодексу України).

З наведеної норми вбачається, що в разі доведеності одним із співвласників понесення ним витрат на управління, утримання та збереження спільного майна, участь у чому (управлінні, утриманні, збереженні) пропорційно своїй частці зобов'язаний приймати інший співвласник, який ухиляється від свого обов'язку, особа, яка зазнала втрат, має право на їх відшкодування у передбаченому законом порядку. Зокрема, такими способами захисту права є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (п. 8, ч. 2, ст. 16 Цивільного кодексу України.)

Під предметом позову розуміють матеріально-правову вимогу, яка подається в суд до відповідача відносно усунення допущеного відповідачем порушення суб'єктивного права позивача.

Підставу ж позову складають вказані позивачем обставини, з якими позивач пов'язує свою матеріально-правову вимогу або правовідношення, яке в цілому складає предмет позову.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Обов'язок Відповідача оплачувати вартість отриманих і спожитих ним комунальних послуг, електроенергії, плати за землю, оплати інших послуг закріплений в статті 360 Цивільного кодексу та в договорі № 05 від 01.01.2001р.

Матеріали справи містять докази Позивача, який зазнав втрат в управлінні та збереженні спільного майна, в отриманих співвласниками комунальних послуг, які спожиті Відповідачем в тому числі, але оплачені Позивачем.

Понесені Позивачем затрати по управлінню спільним майном магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" підтвердженні конкретними договорами з постачальниками комунальних послуг, службою охорони і обґрунтовані платіжними документами про оплату цих послуг.

Участь кожного співвласника у "витратах на управління, утримання та збереження спільного майна" означає необхідність несення витрат, які є об"єктивно необхідними для підтримання спільного майна у належному стані.

Разом з тим, позовні вимоги не містять кожної складової суми боргу, яка підлягає компенсації Позивачеві у зв'язку з понесеними ним витратами, обов'язок які нести взяв на себе Позивач, а за умовами договору № 05 від 01.01.2001р. Відповідач зобов'язаний відшкодувати ці витрати.

Таким чином, в силу закону і договору суди мали дослідити питання щодо необхідності відшкодування за рахунок Відповідача суми витрат, зроблених Позивачем у зв'язку з утриманням спільного майна, але складові цих витрат і їх розмір підлягають дослідженню з урахуванням часткових платежів зроблених Відповідачем.

Відповідно до частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, ухвалені по справі судові акти підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

За таких обставин, касаційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 підлягає задоволенню.

Рішення Господарського суду Хмельницької області від 04.09.2012р., постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.11.2012р. у справі № 22/5025/710/12 підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5- 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.11.2012, рішення Господарського суду Хмельницької області від 04.09.2012 у справі № 22/5025/710/12 скасувати.

Справу № 22/5025/710/12 передати на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області.