Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коваленка В.М. - головуючого (доповідач у справі), Короткевича О.Є., Хандуріна М.І., розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової службина постанову та ухвалувід 31.10.2012 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.09.2012 р. господарського суду Дніпропетровської області у справі № 25/5005/5517/2012 господарського суду Дніпропетровської областіза заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро Інсайд", м. Дніпропетровськдо боржникатовариства з обмеженою відповідальністю "Софт Техно Трейд", м. Дніпропетровськ про визнання банкрутом ліквідатор ТОВ "Дніпро Інсайд" представники сторін в судове засідання не з'явилися

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2012 року порушено провадження у справі № 25/5005/5517/2012 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Софт Техно Трейд" (далі - Боржник, Товариство) за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро Інсайд" (далі - Кредитор) в порядку норм ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2012 року Боржника визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором у справі призначено ініціюючого кредитора - ТОВ "Дніпро Інсайд".

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2012 року (суддя - А.Є. Чередко) затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора Боржника, ухвалено ліквідувати юридичну особу Товариства, а провадження у справі припинено.

Не погодившись з цією ухвалою суду, Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - Інспекція, ДПІ) звернулася до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2012 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.10.2012 року (головуючий суддя - Науменко І.М., судді: Прокопенко А.Є., Сизько І.А.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2012 року - без змін.

Не погоджуючись з цими судовими рішеннями попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати як ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2012 року, так і постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.10.2012 року.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема ст.ст. 25, 32, 40 Закону про банкрутство, а також норм процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Нормами ст. 91 ГПК України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Відповідно до норм ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Провадження у справах про банкрутство здійснюється в порядку, передбаченому ГПК України (1798-12) , з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство (ч. 2 ст. 4-1 ГПК України).

Учасниками провадження у справі про банкрутство, згідно зі ст. 1 Закону про банкрутство (в редакції, що діяла на момент прийняття оскаржуваних судових рішень), є сторони - зокрема, кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у проваджені у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника.

Також, ст. 1 Закону про банкрутство (в цій же редакції) передбачає, що кредитор - це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Пункт 1 ст. 14 вказаного Закону про банкрутство встановлює порядок пред'явлення кредиторами своїх вимог до боржника, який (порядок) включає також подання до господарського суду письмових заяв із вимогами до боржника, а також документів, що їх підтверджують.

При цьому слід врахувати, що особливості та порядок заявлення кредиторами претензій до відсутнього боржника, що ліквідується в порядку ст. 52 Закону про банкрутство, визначені положеннями ч. 5 вказаної статті та передбачають направлення кредиторами ліквідатору заяв із вимогами до банкрута в місячний термін після отримання від ліквідатора відсутнього боржника повідомлення про визнання банкрутом.

Отже, у справі про банкрутство відсутнього боржника особа (що не є ініціюючим кредитором) може набути статусу кредитора - сторони у справі про банкрутство після прийняття постанови про визнання банкрутом та у разі звернення із кредиторськими вимогами до боржника.

У зв'язку із викладеним суд касаційної інстанції також наголошує, що визначені законом органи державної податкової служби користуються правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників. Ця норма міститься в ст. 210 Господарського кодексу України. Однак, вказана норма не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство. Статус кредитора щодо неплатоспроможного боржника набувається, у тому числі і цими органами, через вказані вище процедури, які визначені спеціальною нормою законодавства - Законом про банкрутство.

В апеляційній скарзі (та в касаційній скарзі також) Інспекція жодним чином не посилається на наявність у Товариства заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), та відповідно, будь-яких майнових (грошових) претензій до Боржника, розмір таких претензій (суму вимог), характер вимог (майнові або грошові). Ці обставини також були встановлені апеляційним судом. Натомість, на запит ліквідатора Боржника Інспекція в листі № 11005/10/24-010 від 10.08.2012 року (за підписом заступника начальника ДПІ - а.с. 72-73) повідомила про відсутність у Товариства податкового боргу.

Що ж до посилання як в апеляційній, так і в касаційній скаргах (які по суті є ідентичними) на необхідність проведення податкової перевірки стосовно Боржника та зобов'язання ліквідатора Товариства надати відповідні документи останнього, колегія суддів звертає увагу на недодання скаржником ні до апеляційної, ні до касаційної скарг доказів намагання та необхідності проведення зазначеної перевірки (накази про перевірку, направлення на перевірку тощо, податкові декларації, неузгодженність по яких можуть бути підставою для проведення таких перевірок тощо).

Стосовно ж доводів скаржника про використання посадовими особами Боржника схеми мінімізації сплати податків та використання процедури банкрутства для ліквідації останнього, слід звернути увагу на те, що провадження у даній справі про банкрутство було порушено не за заявою Боржника, а за заявою ініціюючого кредитора (а.с. 1).

Поряд з цим слід додати, що виходячи з положень ч. 5 ст. 52 Закону про банкрутство, яким встановлений місячний термін для направлення кредиторами ліквідатору заяв із вимогами до банкрута з дня отримання від ліквідатора повідомлення про визнання боржника банкрутом, орган державної податкової служби у ліквідаційній процедурі боржника не позбавлений та має право здійснити податкову перевірку, у тому числі після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом. У разі ж виявлення порушень вимог податкового законодавства та заборгованості Боржника по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів) податковий орган має право заявити свої претензії до такого боржника шляхом подачі заяви із кредиторськими вимогами. При цьому Інспекція, у разі незгоди з відмовою ліквідатора Товариства надати документи для перевірки, не була позбавлена права оскаржити відповідні дії у встановленому законом порядку (в порядку адміністративного судочинства або у межах справи про банкрутство), доказів чого ДПІ також надано не було.

Отже, враховуючи викладені обставини та аналіз норм законодавства -щодо порядку визначення та визнання кредитором у справі про банкрутство, передбачений ст.ст. 1, 14, 15, а також ст. 52 Закону про банкрутство, касаційна інстанція дійшла висновку, що Інспекція не є кредитором Боржника, оскільки не має підтверджені належними доказами кредиторські вимоги до нього, у зв'язку з чим Інспекція не має статусу сторони, учасника чи іншої особи у справі про банкрутство, а оскаржувана нею в апеляційному порядку ухвала про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу Товариства не стосується її прав та обов'язків, тому Інспекція не мала права подавати апеляційну скаргу на оскаржувану ухвалу суду першої інстанції в порядку, передбаченому положеннями частини 6 ст. 106 ГПК України.

Однак, встановивши обставини ненабуття ДПІ правового статусу та прав учасника провадження у справі про банкрутство Боржника, апеляційний суд, між тим, дійшов невірного висновку щодо права вказаного податкового органу на апеляційне оскарження ухвали місцевого суду про затвердження звіту ліквідатора та припинення провадження у справі, прийнявши невірне судове рішення та переглянувши по суті вказану ухвалу місцевого суду за скаргою Інспекції (та залишивши її без змін).

Згідно п. 1 частини першої ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Враховуючи наведене, та виходячи із системного аналізу норм ГПК України (1798-12) , колегія суддів вважає, що спір згідно поданої Інспекцією апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2012 року не підлягав вирішенню в господарському суді в порядку апеляційного провадження.

За таких обставин, суд касаційної інстанції зазначає, що здійснивши апеляційне провадження та розглянувши по суті апеляційну скаргу ДПІ на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2012 року, суд апеляційної інстанції припустився порушень, зокрема, вимог ст.ст. 91, 106 ГПК України, у зв'язку з чим оскаржувана постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, як незаконна, а апеляційне провадження за скаргою Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на згадану ухвалу господарського суду Дніпропетровської області підлягає припиненню.

Дійшовши вказаного висновку, касаційні вимоги про скасування ухвали суду першої інстанції від 11.09.2012 року задоволенню не підлягають.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 14, 15, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання з 19.01.2013 року чинності внесених до нього змін), ст. 210 Господарського кодексу України та п. 1 ст. 80, ст.ст. 91, 106, 111-5, 111-7, 111-9- 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.10.2012 р. у справі № 25/5005/5517/2012 скасувати.

3. Прийняти нове рішення (ухвалу): "Припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2012 р.".

постанова виготовлена та підписана 24.01.2013 року.