5011-33/8196-2012 Про визнання договору поруки припиненим - 22.01.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Диво-Світ" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2012 року у справі №5011-33/8196-2012 господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Диво-Світ" до Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільне підприємство "Солідарність" про визнання договору припиненим,

за участю представників:

Позивача: Лесун О.М., дов. б/н від 18.06.2012 року,

Відповідача 1: Липська Н.В., дов. № 010-01/5421 від 05.07.2011 року,

Відповідача 2: Кутько А.Ю., дов. № 118 від 11.06.2012 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Диво-Світ" (далі - ТОВ "Диво-Світ", Позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", Відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільне підприємство "Солідарність" (далі - ТОВ "Багатопрофільне підприємство "Солідарність", Відповідач 2) про визнання договору поруки від 19.08.2006 року № 18106Р11, припиненим.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.07.2012 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2012 року, у позові ТОВ "Диво-Світ" відмовлено повністю.

У поданій касаційній скарзі, ТОВ "Диво-Світ", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права і, зокрема, ст.ст. 509, 547, 559, 598, 654 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), ст.ст. 20, 202 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ), ст.ст. 4-2, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), просить скасувати прийняті у справі судові рішення та прийняти нове рішення - про задоволення його позову.

ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", у своєму письмовому відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на безпідставність доводів та вимог ТОВ "Диво-Світ", викладених у його касаційній скарзі, просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а подану на них скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 111-10 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

В даному випадку, як видно з матеріалів справи, 18.08.2006 року між Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (ВАТ "Укрексімбанк"), правонаступником якого є ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (Банк), та Багатопрофільним підприємством "Солідарність" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (Позичальник), було укладено кредитний договір № 1810К31/2159 (далі - Кредитний (а) договір, угода), відповідно до умов якого (п. 3.1.) Банк відкриває Позичальнику невідновлювальну мультивалютну кредитну лінію з лімітом заборгованості еквівалентним 16000000,00 доларів США, на умовах забезпеченості, повернення, відкличності, строковості, платності та цільового характеру використання відповідно до положень та умов цього договору.

Згідно п. 3.2.5. Кредитного договору, процентна ставка за цим договором встановлюється таким чином: для доларів США: LIBOR USD (6m) + 5,75% річних, але не менше 11,5% річних; для євро: EURIBOR (6m) +7% річних, але не менше 10,5% річних; для швейцарських франків: LIBOR CHF (6m) + 7,6% річних, але не менше 9,5% річних.

Також, між сторонами були підписані додаткові договори до Кредитного договору, які змінювали та/або доповнювали цей договір, а саме: № 1810К31-1/2159 від 12.09.2006 року, № 18106К31-2/2159 від 20.12.2006 року, № 18106К31-3/2156 від 22.01.2007 року, № 18106К31-4/2159 від 06.07.2007 року, № 18106К31-5/2159 від 31.08.2007 року, № 18106К31-6/2159 від 07.11.2007 року, № 18106К31-7/2159 від 31.01.2008 року, № 18106К31-8/2159 від 29.08.2008 року, № 18106К31-9/2159 від 15.01.2009 року, №18106К31-10/2159 від 06.02.2009 року, № 18106К31-11/2159 від 27.02.2009 року, № 18106К31-12/2159 від 05.03.2009 року, № 18106К31-13/2159 від 14.03.2009 року, № 18106К31-14/2159 від 28.08.2009 року, № 18106К31-15/2159 від 29.09.2009 року, № 18106К31-16/2159 від 29.10.2009 року, №18106К31-17/2159 від 01.12.2009 року, № 18106К31-18/2159 від 04.02.2010 року, № 18106К31-19/2159 від 30.03.2010 року, № 18106К31-20/2159 від 27.09.2011 року і № 18106К31-21/2159 від 08.11.2011 року.

Зокрема, додатковим договором № 18106К31-5/2159 від 31.08.2007 року до Кредитного договору (далі - Додатковий договір № 18106К31-5/2159) сторони погодили, що процентна ставка за кредитом з 01.08.20207 року становить: LIBOR CHF (6m) + 7,16%, але не менше 10% річних.

Крім того, 19.08.2006 року між ВАТ "Державний експортно-імпортний банк" (Кредитор), Багатопрофільним підприємством "Солідарність" у формі ТОВ (Позичальник) і ТОВ "Диво-Світ" (Поручитель) було укладено договір поруки № 18106Р11 (далі - Договір поруки), відповідно до умов якого (п.п. 3.1., 3.2.), Поручитель зобов'язався перед Кредитором солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання Позичальником основного зобов'язання, передбаченого Кредитною угодою № 1810К31/2159 від 18.08.2006 року. У випадку невиконання Позичальником основного зобов'язання Кредитор має право вимагати виконання цього зобов'язання у Поручителя та/або Позичальника, як у солідарних боржників.

Також, між тими ж сторонами були підписані додаткові угоди до Договору поруки, а саме: № 18106Р11-1 від 20.11.2008 року, № 18106Р11-2 від 28.04.2010 року і № 18106Р11-3 від 08.11.2011 року, якими вносились зміни до цього договору, а саме - ліміт заборгованості та кінцевий строк погашення основного боргу за Кредитною угодою.

Вимогами ТОВ "Диво-Світ" у даній справі є визнання договору поруки від 19.08.2006 року № 18106Р11 припиненим, з посиланням на ст.ст. 16, 509, 547, 559, 598, 654 ЦК України і те, що він, як поручитель, не давав згоду на збільшення процентної ставки за користування кредитом з 9,5% річних на 10% річних за кредитним договором № 18106К31/2159 від 18.08.2006 року для забезпечення належного виконання зобов'язань якого і укладався вказаний Договір поруки, і як наслідок цього - на збільшення обсягу своєї відповідальності, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 559 ЦК України, тягне за собою припинення такого договору з моменту таких змін, що вносились додатковою угодою № 18106К31-5/2159 до Кредитного договору від 31.08.2007 року.

Суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, посилаючись на те, що відповідно до умов укладеного договору поруки № 18106Р11 від 19.08.2006 року Поручитель (Позивач) зобов'язався відповідати за своєчасне та повне виконання основного зобов'язання, під яким розуміється кредитний договір № 181106К31/2159 від 18.08.2006 року із змінами, внесеними до нього, у тому числі - щодо ліміту заборгованості, строку повернення та інших умов, визначених цим договором, яке у свою чергу фактично свідчить про надання згоди Позивачем на зміну відсоткової ставки за користування кредитом, тоді як і умовами Договору поруки не встановлені обмеження щодо розміру відсотків за користування кредитом, у зв'язку з чим, дійшли висновків про відсутність правових підстав для задоволення даного позову.

Разом з тим, з такими висновками судів попередніх інстанцій у повній мірі погодитись не можна, оскільки такі, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, були прийняті при неповному встановлені обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, з огляду на таке.

Судове рішення вважається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Крім того, відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) .

Так, згідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частинами 1, 2 ст. 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника та кредитором боржника.

Таким чином, обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Підстави припинення поруки визначені ст. 559 ЦК України, згідно якої порука припиняється, зокрема (ч. 1 цієї статті), з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Тобто, закон пов'язує припинення договору поруки, зокрема, із зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну, при чому - тільки за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не із зміною будь-яких умов основного зобов'язання забезпеченого порукою.

В даному випадку, як зазначалось вище, Позивач просить визнати Договір поруки припиненим, з підстав, передбачених саме ч. 1 ст. 559 ЦК України, з посиланням на те, що він, як поручитель, не давав згоду на збільшення процентної ставки за користування кредитом - з 9,5% річних на 10% річних за кредитним договором № 18106К31/2159 від 18.08.2006 року для забезпечення належного виконання зобов'язань якого укладався Договір поруки, що потягло за собою збільшення обсягу його відповідальності без його на те відома.

У зв'язку з цим, як видно із змісту Договору поруки (п. 3.1.) за цим договором поручитель (ТОВ "Диво-Світ") дійсно брало на себе зобов'язання солідарно відповідати перед Кредитором (ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України") за своєчасне та повне виконання Позичальником (Багатопрофільне підприємство "Солідарність" у формі ТОВ) основного зобов'язання за Кредитною угодою.

При цьому, у ст. 1 цього ж договору міститься визначення Кредитної угоди - це угода від 18.08.2006 року № 18106К31/2159, яка укладена між Кредитором та Позичальником, відповідно до якої Кредитор, відкриває Позичальнику невідновлювальну мультивалютну кредитну лінію з лімітом заборгованості еквівалентом 16000000 доларів США з кінцевим строком погашення основного боргу 18.08.2011 року на умовах, визначених цією угодою, та основного зобов'язання - це зобов'язання Позичальника, передбачені Кредитною угодою, щодо відшкодування суми кредиту, процентів, штрафних санкцій, а також всіх та будь-яких витрат, пов'язаних з наданням та обслуговуванням кредиту.

Додатковими угодами до договору поруки №№ 18106Р11-1, 18106Р11-2, 18106Р11-3, відповідно, від 12.11.2008 року, 28.04.2010 року і 08.11.2011 року було внесено зміни тільки у визначення термінів, які містяться у Кредитному договорі, а саме: що таке Кредитна угода, її розмір та термін погашення боргу, та підтверджено умови, визначені цією угодою, які згідно вказаних додаткових угод, залишались без змін.

В той же час, ні Договір поруки, ні додаткові угоди до нього, не передбачали зміну розмірів відсоткової ставки за основним зобов'язанням, у тому числі - шляхом укладення додаткових угод до Кредитного договору.

У зв'язку з цим, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ТОВ "Диво-Світ", суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, не звернув належної уваги на те, що вказані додаткові угоди №№ 18106Р11-1, 18106Р11-2, 18106Р11-3, які були укладені до Договору поруки і передбачали тільки збільшення суми основного зобов'язання та нові терміни повернення кредиту, в той же час не містили інших відомостей про зміну умов основного зобов'язання за Кредитним договором, у тому числі - його відсоткової ставки, що впливали на збільшення відповідальності Поручителя за цим зобов'язанням, а його висновки про те, що умовами Договору поруки не встановлені обмеження щодо розміру відсотків за користування кредитом, не ґрунтуються на вимогах закону і, зокрема, положеннях ст.ст. 509, 525, 526, 541, 546, 553, 638- 640, 654 ЦК України.

При цьому, місцевим господарським судом взагалі не досліджувалось питання про те, чи повідомлявся Позивач про зміну розміру відсотків за основним зобов'язанням, або чи міг він знати, з огляду на представлені сторонами докази у справі, об'єктивно, про таку зміну умов Кредитного договору.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції, який, відповідно до положень ст.ст. 99 та 101, 111-12 ГПК України, під час перегляду судових рішень в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції та здійснює за наявними у справі і додатково поданими доказами повторний розгляд справи, в порушення вимог ч. 1 ст. 47 ГПК України (1798-12) , щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 ГПК України, стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, також не приділив належної уваги умовам додаткових угод до договору поруки, як і не проаналізував вищезазначених норм матеріального права, у зв'язку з чим, припустився тих же порушень норм матеріального та процесуального права, що і суд першої інстанції.

За таких обставин, прийняті у справі судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими, а тому, постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції підлягають скасуванню, а справа - її направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, витребувати належні докази по справі, встановити фактичні обставини справи, з'ясувати підстави виникнення спору та дійсні права і обов'язки сторін, вирішити питання щодо залучення до участі у справі осіб, яких стосується спір у даній справі, і в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7- 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Диво-Світ" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2012 року та рішення господарського суду міста Києва від 16.07.2012 року у справі № 5011-33/8196-2012 скасувати повністю, а справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.