Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судове засідання представники сторін не з’явились

Ухвалою господарського суду Львівської області від 29.05.2009 р. порушено провадження у справі № 33/85 про банкрутство приватного підприємства "Альвеол", м. Львів, на підставі ст.ст. 6, 7, 8, 11, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою господарського суду Львівської області від 18.06.2009 р. у справі № 33/85 про банкрутство приватного підприємства "Альвеол", м. Львів визначено розмір грошових вимог ініціюючого кредитора в сумі 2569371,85 грн., зобов’язано заявника в десятиденний строк подати до офіційних друкованих видань органів оголошення про порушення справи про банкрутство, введено процедуру розпорядження майном, призначено розпорядника майна арбітражного керуючого Гончарова І.В.

Не погоджуючись з даною ухвалою кредитор – товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний альянс" подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Львівської області від 18.06.2009р. по справі № 33/85.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.01.2011 р. ухвалу господарського суду Львівської області від 18.06.2009 р. по справі № 33/85 скасовано. Провадження у справі № 33/85 про банкрутство приватного підприємства "Альвеол" припинено.

Не погодившись з прийнятою постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.01.201 р., товариство з обмеженою відповідальністю "Супер мережа" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.01.2011 р., аргументуючи порушенням норм права зокрема, зокрема ст. ст. 5- 8, 32, 36 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 1, 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Представники сторін в судове засідання касаційної інстанції не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду скарги повідомлені заздалегідь належним чином.

Враховуючи особливості розгляду справи в касаційній інстанції, передбачені ст. ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами без участі представників сторін.

В судовому засіданні 01.03.2011 року оголошені вступна та резолютивна частини постанови Вищого господарського суду України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заява про порушення справи про банкрутство подається боржника або кредитором у письмовій формі, підписується керівником боржником чи кредитора (іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами), громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності (його представником).

Згідно із частиною третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи про банкрутство за письмовою заявою будь-кого з кредиторів, боржника. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом (1798-12) , з урахуванням особливостей, встановлених Законом (2343-12) (частина друга статті 4-1 цього Кодексу).

Частиною третьою статті 6 Закону передбачено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку. якщо інше не передбачено цим Законом (2343-12) .

Згідно з пунктами 4 та 11 статті 11 Закону про банкрутство у підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обґрунтованість заперечень боржника. За результатами розгляду заяви кредитора та відзиву боржника у підготовчому засіданні виноситься ухвала, в якій визначаються: розмір вимог кредиторів, які подали заяву про порушення справи про банкрутство; дата складення розпорядником майна реєстру вимог кредиторів, який має бути складений та поданий до господарського суду на затвердження не пізніше двох місяців та десяти днів після дати проведення підготовчого засідання суду; дата попереднього засідання суду, яке має відбутися не пізніше трьох місяців після дати проведення підготовчого засідання суду; дата скликання перших загальних зборів кредиторів, які мають відбутися не пізніше трьох місяців і десяти днів після дати проведення підготовчого засідання суду ; дата засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника, чи про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи припинення провадження у справі про банкрутство, яке має відбутися не пізніше шести місяців після дати проведення підготовчого засідання суду. Суд виносить ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство за наявності підстав, передбачених статтею 40 цього Закону.

Оскільки боржник не може брати участь і подавати свої заперечення при прийнятті судом заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, то такі заперечення боржника оцінюються безпосередньо в підготовчому засіданні суду.

Отже, основне завдання підготовчого засідання суду полягає в з'ясуванні ознак неплатоспроможності боржника, наявності чи відсутності перешкод подальшому руху справи про банкрутство.

Зазначеним Законом (2343-12) встановлені загальні положення з визначенням, що безспірними вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Отже, у статті 6 цього Закону наведені ознаки неплатоспроможності боржника, які є підставою для порушення справи про банкрутство. Такою підставою є безспірність грошових вимог кредиторів, що сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати і не сплачені протягом трьох місяців з початку виконавчого провадження.

Суд апеляційної інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що застосовуючи зазначені положення Закону (2343-12) , слід виходити із системного аналізу норм, зокрема положень статті 1, якими дано визначення поняття "безспірні вимоги кредиторів". Такими є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами. за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника (абзац восьмий статті 1 Закону).

Таким чином, за Законом (2343-12) вимоги кредиторів набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими.

Стаття 1071 Цивільного кодексу України передбачає підстави списання грошових коштів з рахунка.

За приписами ч. 1 цієї статті банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Без такого розпорядження грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом (ч. 2 вказаної статті).

Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття останньою виконавчого провадження.

Статтею 3 Закону України "Про виконавче провадження", передбачений виключний перелік виконавчих документів, які підлягають виконанню державною виконавчою службою.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, додані до заяви про порушення справи про банкрутство матеріали містять лише претензію від 12.02.2009р., лист боржника від 15.02.2009р. про визнання претензії ініціюючого кредитора та акт звірки взаємних розрахунків, яким підтверджується сума заборгованості в розмірі 2 569372,03 грн.

Апеляційний суд обґрунтовано звернув увагу, що вказані документи не є виконавчими в розумінні ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження".

Отже, висновок суду апеляційної інстанції, що ініціюючим кредитором не надано суду доказів безспірності грошових вимог до боржника, є правильним і відповідає матеріалам справи та нормам чинного законодавства.

Таким чином, суд попередньої інстанції, дійшов до вірного висновку, що судом першої інстанції порушено провадження у даній справі про банкрутство без наявності правових підстав, з якими Закон України про банкрутство (2343-12) пов'язує можливість такого порушення і тому провадження у справі необхідно припинити.

За таких обставин, судова колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального права, доводи скаржника не спростовують законності прийнятого у справі рішення. У зв’язку з наведеним колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 10.01.2011 р. по справі №33/85.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Супер мережа" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.01.2011 р. по справі №33/85 залишити без задоволення.

2.Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.01.2011 р. по справі №33/85 залишити без змін.