Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора-1" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2010р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.10.2010р. по справі №14/125-10 за позовом комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора-1" до Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області про стягнення 9522,56грн.,-

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2010р. у справі № 14/125-10 відмовлено КП "Житлово-експлуатаційна контора-1" в задоволенні позову до Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області про стягнення 9522,56грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.10.2010р. у справі № 14/125-10 апеляційну скаргу комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора-1" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2010р. залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2010р. залишено без змін.

Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна контора-1" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2010 року та постанову Дніпропетровського апеляційного суду від 27.10.2010 року, та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора-1" про стягнення 9 522,56 грн. з Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу у їх відсутність.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 1 квітня 2007 року між позивачем - КП "ЖЕК-1" та відповідачем -Управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області був укладений договір №17/1 про відшкодування витрат балансоутримувачами на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Договір укладено строком на 1 рік, що діє з 1 квітня 2007 року до 1 квітня 2008 року.

Відповідно до пункту 1.1 укладеного договору балансоутримувач КП "ЖЕК-1" забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться по вулиці Тепличній, будинок №31, у селищі міського типу Ювілейне, загальною площею 216,85 м2, а також утримання прибудинкової території, а орендар (відповідач) бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим договором.

Орендар користується приміщенням загальною площею 216,85 м2, відповідно до плану розміщення приміщення, що додається до договору.

Балансоутримувач будівлі зобов’язується забезпечити виконання всього комплексу робіт, пов’язаних з обслуговуванням та утриманням будівлі і прибудинкової території та створення необхідних житлових умов і здійснення господарської діяльності, у тому числі орендарю і його співробітникам згідно з вимогами чинного законодавства про користування будівлями.

Відповідно до пункту 2.1.1 договору, розмір плати за обслуговування і ремонт будівлі, прибудинкової території, утримання допоміжних приміщень будівлі залежить від складу робіт і послуг, які надаються балансоутримувачу, житлово-експлуатаційними, ремонтно-будівельними організаціями та іншими суб’єктами господарювання, і визначається розрахунком щомісячних платежів (кошторисом витрат) за обслуговування та ремонт будівлі, комунальні та інші послуги балансоутримувача.

Відповідно до пункту 2.2.3 договору орендар зобов’язався - не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату за рахунок балансоутримувача будівлі, або організації, що обслуговує будівлю, за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно до відновної вартості приміщення, тобто відшкодування орендодавцем витрат здійснюється за рахунок балансоутримувача КП "ЖЕК-1".

Відмовляючи КП "ЖЕК-1" в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, послався на те, що позивачем не надано доказів надання відповідачеві послуг на загальну суму 6934,66 грн., в матеріалах справи відсутні підписані сторонами акти приймання-передачі, розрахунки щомісячних платежів (кошторисні витрати) та докази їх направлення відповідачу, в яких повинен міститися перелік виконаних робіт, перелік послуг та їх загальна вартість.

Відповідно до статті 220 Господарського Кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання господарського зобов’язання, відповідає перед кредитором за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно до статті 221 Господарського Кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов’язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов’язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов’язання перед кредитором.

Відповідно пункту 5 статті 232 Господарського кодексу України за грошовим зобов’язанням боржник не повинен платити відсотки за час прострочення кредитором.

Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, саме балансоутримувач - КП "ЖЕК-1" не виконав належним чином умови договору, жодного разу не надав до Управління розрахунки щомісячних платежів (кошториси витрат), передбачених пунктом 2.1.2 договору, в яких повинен був міститися перелік виконаних робіт, послуг та їх загальна вартість.

Отже, за відсутності розрахунків щомісячних платежів з переліком виконаних робіт, послуг та їх загальної вартості відповідач не мав можливості виконати свої договірні зобов’язання.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З врахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин, та виходячи із меж перегляду справи касаційною інстанцією, встановлених ст. 111-7 ГПК України, відповідно до яких правова оцінка обставин та достовірності доказів є виключно прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення прийняті відповідно до норм чинного законодавства і підстав для їх скасування немає.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2010р. та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.10.2010р. по справі 14/125-10 прийняті при належному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм чинного законодавства і підстави для їх скасування відсутні.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів, які викладені в оскаржуваних рішеннях.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, –

Касаційну скаргу комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора-1" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2010р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.10.2010р. по справі № 14/125-10 залишити без змін.