Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

03.08.2010 року Фізична особа –підприємець ОСОБА_6 звернулася до господарського суду з позовом про зобов'язання Комунального підприємства "Дніпрорудненський міський ринок" виконати дії по реалізації її права споживача на укладення з третьою особою типового договору про постачання електричної енергії, а саме: скласти та посвідчити у встановленому порядку за участю позивача Акт розмежування балансової належності мереж та експлуатаційної відповідальності сторін, акт допуску на підключення електроустановок торгівельного павільйону позивача до електромережі відповідача, погодити Однолінійну схему електропостачання до торгівельного павільйону позивача згідно з робочим проектом, виконаного на вимогу завдання на проектування від 15.07.2009 року та видати позивачу ці документи.

Позовні вимоги мотивовано зловживанням відповідачем своїм правом основного споживача, до електромережі якого приєднана електромережа торгового павільйону позивача, відмовою видати позивачу документи, необхідні для укладення типового договору про постачання електричної енергії з третьою особою, право на що позивачу надано діючим законодавством у сфері електроенергетики, порушенням відповідачем абзацу 4 пункту 1.7 Правил користування електричною енергією.

Відповідач відхилив позовні вимоги як безпідставні та такі, що не випливають з будь-яких зобов'язань відповідача за чинним законодавством.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 04.10.2010 року (суддя Серкіз В.Г.) позов задоволено; резолютивну частину рішення викладено наступним чином: "зобов'язати відповідача Комунальне підприємство "Дніпрорудненський міський ринок" виконати дії по реалізації мого права споживача на укладення з третьою особою ВСП "Василівський район електричних мереж" ВАТ "Запоріжжяобленерго" типового договору про постачання електричної енергії, а саме: скласти та посвідчити за моєю участю Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін; акт допуску на підключення електроустановок мого торгівельного павільйону до його електромережі, погодити Однолінійну схему електропостачання до мого торгівельного павільйону згідно Робочого проекту, виконаного на вимогу його завдання на проектування від 15.07.2009 року та видати мені ці документи"; з відповідача на користь позивача стягнуто 338 грн. судових витрат.

Судове рішення вмотивовано тим, що відповідно до пункту 2.1 Правил користування електричною енергією (z0417-96) , пунктів 5.4.11 та 5.4.14 Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів (z1143-06) зазначені у позовній заяві документи повинні бути видані Комунальним підприємством "Дніпрорудненський міський ринок", як користувачем земельної ділянки та власником електромереж; заперечення відповідача щодо відсутності у нього відповідних зобов'язань судом не взято до уваги, як необґрунтовані.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2010 року (судді: Ломовцева Н.В. –головуючий, Приходько І.В., Скакун О.А.) рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Апеляційний господарський суд дійшов висновків про недоведеність існування у відповідача обов'язку щодо складання та погодження документів, вказаних у позовній заяві, порушення права позивача саме відповідачем та з наведених позивачем підстав; також суд вказав на відсутність правових підстав для використання позивачем земельної ділянки та на чинність укладеного сторонами договору про спільне використання технологічних мереж.

Не погоджуючись з висновками апеляційного господарського суду, позивач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційної інстанції, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Скаржник у касаційній скарзі та додаткових поясненнях до неї посилається на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановлення обставин та застосування норм законодавства, що не стосуються предмету позовних вимог; вважає висновки апеляційного господарського суду такими, що не враховують приписи статті 35 Господарського процесуального кодексу України, статтю 17 Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки та збори", пунктів 1.2, 5.4 Правил користування електричною енергією (z0417-96) , докази у справі (листування позивача з відповідними органами та організаціями).

Відповідач відхилив касаційну скаргу, вказавши на законність та обґрунтованість постанови апеляційного господарського суду.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору не скористалася правом на участь представників у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Місцевим господарським судом було встановлено, що Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_6 та Комунальним підприємством "Дніпрорудненський міський ринок" було укладено договір № 23 від 02.10.2006 року про спільне користування технологічними мережами з актом розмежування балансової належності електромереж сторін договору, як додатком до нього; за вказаним договором здійснювалася подача електроенергії до її торгового кіоску площею 10 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, розташованого на території, наданій у постійне користування Комунальному підприємству "Дніпрорудненський міський ринок" (Державний акт на право постійного користування від 07.06.2007 року.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.05.2008 року у справі № 7/136/08, залишеним без змін апеляційною та касаційною інстанціями, відмовлено Комунальному підприємству "Дніпрорудненський міський ринок" у позові про знесення кіоску фізичної особи –підприємця ОСОБА_6 та про стягнення з неї 2423,52 грн. боргу за надання послуг на утримання торгівельного місця у належному стані.

Комунальне підприємство "Дніпрорудненський міський ринок" листом № 30 від 06.02.2008 року повідомило фізичну особу –підприємця ОСОБА_6 про припинення з 15.02.2008 року подачі електроенергії до її торгового кіоску площею 10 кв.м. у випадку, якщо нею до 15.02.2008 року не буде укладено з ринком договір про надання та утримання торгівельного місце в належному стані.

На підставі листів ВАТ "Запоріжжяобленерго" від 23.09.2010 року та від 24.09.2010 року місцевий господарський суд встановив, що 29.08.2008 року було завершено процес реконструкції Комунального підприємства "Дніпрорудненський міський ринок"; під час проведення реконструкції звернень ринку до електропостачальної організації щодо проведення у 2009 році реконструкції електромереж не надходило; ВАТ "Запоріжжяобленерго", як електропостачальною організацією, та Комунальним підприємством "Дніпрорудненський міський ринок", як власником електричних мереж, не укладено договір про спільне використання технологічних електричних мереж, обов'язковим додатком до якого є однолінійна схема електропостачання; відомості щодо зміни схеми внутрішніх електромереж у електропостачальної організації відсутні; зміни до діючого договору постачання електричної енергії між електропостачальною організацією та відповідачем не вносились.

06.04.2009 року фізичною особою –підприємцем ОСОБА_6 було встановлено на місці попереднього кіоску за місцем № 5 по АДРЕСА_1, на території відповідача, торгівельний павільйон.

15.07.2009 року Комунальне підприємство "Дніпрорудненський міський ринок" видало фізичній особі –підприємцю ОСОБА_6 технічне завдання на розробку робочого проекту енергозабезпечення її торгівельного павільйону площею 30 кв.м.; даний проект був виготовлений ліцензованим підприємством "АрКоБ", що допустило помилку в проекті щодо адреси позивача (зазначено АДРЕСА_1, замість АДРЕСА_1).

Позивач надав відповідачу однолінійну схему електропостачання до торгівельного павільйону, погоджену з електропостачальною організацією 20.04.2010 року, та змінену однолінійну схему електропостачання до торгівельного павільйону, погоджену з електропостачальною організацією 19.04.2010 року, розбіжність у яких полягає у різній нумерації розподільчого щита, як точки приєднання позивача. Надані позивачем однолінійні схеми електропостачання відповідач не повернув.

01.03.2010 року фізична особа –підприємець ОСОБА_6 звернулася до Васильківського РЕМ з письмовою заявою про укладення з нею типового договору про постачання електричної енергії до її торгівельного павільйону, встановленого по вул. АДРЕСА_1 на території Комунального підприємства "Дніпрорудненський міський ринок"; електропостачальна організація надала відповідь від 29.03.2010 року № 574 про необхідність надання для укладення договору з електропостачальною організацією певного переліку документів; вважаючи, що документи, які є додатками до договору, сторонами за яким є споживач (субспоживач) та електропостачальна організація, мають виготовлятися та підписуватися третьою особою –не стороною за договором, позивач звернулася до господарського суду за захистом права, що порушується Комунальним підприємством "Дніпрорудненський міський ринок" з огляду на його відмову надати відповідні документи.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд також встановив, що взаємовідносини між позивачем та відповідачем було врегульовано договором від 02.10.2006 року про спільне використання технологічних мереж; у матеріалах справи відсутні докази існування між сторонами інших договорів щодо предмету спору.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач у даному спорі є власником електромережі, а спір виник у зв'язку з наміром позивача одержувати електричну енергію через цю електромережу та приєднати до неї власні електроустановки як субспоживач.

Відповідно до статей 316, 317, 319 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб; саме власникові належить право володіти, розпоряджатися та користуватися своїм майном на власний розсуд, вчиняючи щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.

Юридична або фізична особа, якій на праві власності або користування належать електроустановки, призначені для передачі та/або розподілу електричної енергії, є власником електромереж.

За статтею 13 Цивільного кодексу цивільні права (в тому числі право власності) здійснюються особою у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, при цьому не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; водночас за статтею 14 Цивільного кодексу України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Таким чином, позивачу належало довести, а судам для правильного вирішення спору з'ясувати правові підстави, що зумовлювали б існування у відповідача обов'язку, на примусове виконання якого спрямовано даний позов.

За статями 25 та 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з постачальником; споживачі електричної енергії мають право на підключення до електричної мережі у разі виконання правил користування електричною енергією.

Згідно з пунктом 1.2 Правил користування електричною енергією (z0417-96) постачанням електричної енергії є надання електричної енергії споживачу за допомогою технічних засобів на підставі договору; договір про постачання електричної енергії є домовленістю двох сторін –постачальника та споживача.

При цьому споживачем електричної енергії є юридична або фізична особа, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору, а субспоживачем є споживач, електроустановки якого приєднані до технологічних електричних мереж основного споживача.

Електроустановки субспоживача як споживача є приєднаними до технологічних електричних мереж основного споживача, якщо додержано нормативно визначений порядок їх приєднання.

За пунктом 1.2 Правил приєднання електроустановок до електромереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 25.07.2006 року № 258 (z1143-06) , фізична чи юридична особа, що бажає приєднати до електричних мереж новозбудовані електроустановки, є замовником; натомість приєднання електроустановки є наданням власником мереж послуги замовнику із створення технічної можливості здійснення передачі в точку приєднання до електроустановки замовника відповідної потужності електричної енергії необхідного обсягу з дотримання її якості та надійності.

Приєднання електроустановки замовника здійснюється власником електричних мереж на підставі договору про приєднання, який укладається за взаємною згодою між власником електричних мереж та замовником, встановлює зміст та регулює правовідносини сторін під час отримання та виконання технічних умов приєднання електроустановки замовника до електричних мереж власника (пункти 1.2, 1.3 Правил приєднання електроустановок до електромереж (z1143-06) ).

Для електропередавальних організацій встановлено нормативну заборону відмовляти замовнику у приєднанні його електроустановок до мереж електропередавальної організації, натомість приєднання до власних технологічних електричних мереж електроустановки замовника є правом, а не обов'язком споживача; у разі незгоди споживача на приєднання електроустановок замовника до своїх електричних мереж, споживач протягом 5 робочих днів з моменту звернення замовника повідомляє останнього про відмову (пункти 1.4, 1.6 Правил приєднання електроустановок до електромереж (z1143-06) ).

Документи, на обов'язку відповідача надати та узгодити які наполягає позивач, складаються за наслідками виконання технічних умов приєднання електроустановки замовника до електричних мереж власника (розділи 3 та 4 Правил приєднання електроустановок до електромереж (z1143-06) ) в межах виконання договору про приєднання між споживачем та замовником.

Слід зазначити, що подані позовні вимоги про складання визначених позивачем документів жодним чином не ґрунтуються на невиконанні відповідачем умов договору про приєднання, як і на доводах про згоду відповідача, як власника електромереж, надати позивачу, як замовнику, відповідну послугу приєднання.

Пункт 5.4 Правил користування електричною енергією (z0417-96) , на який посилається позивач, як на підставу своїх позовних вимог, стосується взаємовідносин осіб, що є сторонами за конкретними договорами, укладення яких передбачено даним пунктом (для кожного договору –інші сторони) та не може визначати обов'язки відповідача, що не є у даному випадку стороною договору, за укладенням якого звернувся позивач.

Таким чином, висновки апеляційного господарського суду щодо недоведеності існування у відповідача зобов'язань скласти та надати визначені позивачем документи за зазначених у позові підстав, а відтак недоведеності порушення прав позивача невиконанням цих зобов'язань, є законними та обґрунтованими.

Доводи касаційної скарги не спростовують вище викладеного та не ґрунтуються на законодавстві, що визначає права власника електричних мереж та підстави використання мереж, належних власнику, іншими особами.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2010 року у справі № 13/230д/10 Господарського суду Запорізької області залишити без змін.