820/19447/14 Про визнання неправомірними дії Інспекції щодо прийняття рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства та оформлення її в наказі "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства", скасування наказу Інспекції "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства" - 01.04.2019 Прийняття

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - Інспекція) на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2014 (головуючий суддя - Полях Н.А.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2015 (головуючий суддя - Бершов Г.Є., судді - Катунов В.В., Ральченко І.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИОСКУР" (далі - Товариство) до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання дій неправомірними та скасування наказу,

Товариство звернулось до суду з позовом до Інспекції, у якому просило: визнати неправомірними дії Інспекції щодо прийняття рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства та оформлення її в наказ від 27.11.2014 №2422 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства"; скасувати наказ Інспекції від 27.11.2014 №2422 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства".

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство посилалось на те, що Інспекцією було безпідставно направлено запит про надання інформації та її документального підтвердження, з огляду на що відмова Товариства у наданні такої інформації є обґрунтованою, а наказ від 27.11.2014 №2422 є незаконним, оскільки прийнятий Інспекцією за відсутності законодавчо передбачених підстав.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 22.12.2014 позов задовольнив у повному обсязі: визнав протиправними дії Інспекції щодо прийняття рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства та оформлення її в наказ від 27.11.2014 №2422 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства"; скасував наказ Інспекції від 27.11.2014 №2422 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства".

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 18.02.2015 скасував постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2014 у частині визнання протиправними дій Інспекції щодо прийняття рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства та оформлення її в наказ від 27.11.2014 №2422 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства" та ухвалив у цій частині нову постанову про відмову у цій частині позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині задоволених позовних вимог мотивовані тим, що лист-запит Інспекції щодо надання Товариством інформації та її документального підтвердження був направлений Інспекцією без належних правових підстав для його надіслання, а саме - не зазначено за наслідками перевірок яких платників податків або отримання якої податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, як не про факти, що слугували підставою для висновку щодо можливих порушень законодавства з боку Товариства. З огляду на викладене, суди дійшли висновків щодо обґрунтованої відмови Товариства надати контролюючому органу інформацію та її документального підтвердження на вказаний запит та, відповідно, відсутності законодавчо встановлених підстав для прийняття рішення про проведення виїзної позапланової документальної перевірки.

Крім того, у справі наявна окрема думка судді Ральченко І.М., відповідно до якої він не погоджується з рішенням колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2015 щодо залишення без змін постанови суду першої інстанції у частині скасування наказу від 27.11.2014 №2422, та вважає, що такий наказ скасуванню не підлягає, оскільки документальна виїзна позапланова перевірка була проведена, тобто фактично відбувся допуск Товариством посадових осіб Інспекції до проведення перевірки, а відтак, правові наслідки оспорюваних дій є вичерпаними, а їх оскарження не сприяє відновленню порушених прав Товариства, що, відповідно, виключає можливість задоволення таких позовних вимог.

Інспекції подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на зазначені судові рішення, у якій посилаючись на неправильність (неповноту) дослідження доказів і встановлення обставин у справі та застосування норм права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій у частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог касаційної скарги Інспекція посилається на те, що перевірку призначено та проведено у межах законодавчо наданих повноважень, її результати оформлено актом від 03.12.2014 №5643/20-3-22-03/38773062. Вказує, що оскільки допуск до проведення перевірки відбувся, предметом судового розгляду має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11.03.2015 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Інспекції та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Товариство подало заперечення на касаційну скаргу Інспекції, у яких просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 04.03.2019 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 05.03.2019.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи Інспекції, викладені у запереченні аргументи Товариства та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

У справі, що розглядається, суди встановили, що Інспекція направила Товариству запит від 31.10.2014 №17544/10/20-30-15-01-28 "Про направлення запиту про подання інформації та її документального підтвердження", у якому з посиланням на підпункти 20.1.2, 20.1.14 пункту 20.1 статті 20, підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, пункти 10, 12, 14 Порядку періодичного надання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1245 (1245-2010-п) , зобов'язав Товариство надати інформацію та її документальне підтвердження з питань взаємовідносин з ТОВ "НПП МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ І СИСТЕМИ", ТОВ "КОМРАД ТРЕЙД", ТОВ "ЖИТЛО-БУД", ТОВ "СХІДМЕГАТРАНС" з питань формування загального обсягу податкового кредиту (витрат) та податкових зобов'язань (доходів) за період серпень 2014 року із наданням відповідної інформації та копій підтверджуючих документів згідно вказаного у запиті переліку документів.

Товариство листом від 19.11.2014 №140/11 повідомило Інспекцію, що вважає викладені у вказаному запиті вимоги щодо надання інформації та копій документів безпідставними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України, порушують права платників податків, а самі дії посадових осіб контролюючого органу - такими, що вчинені з перевищенням службових повноважень та довільним трактуванням чинного законодавства.

Начальник Інспекції, керуючись підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пунктом 78.4 статті 78, пунктом 82.2 статті 82 Податкового кодексу України, прийняв наказ від 27.11.2014 №2422 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства".

Копію вказаного наказу разом із направленням на перевірку було вручено директору Товариства під розписку 28.11.2014 о 14:00 год.

Крім того, 28.11.2014 представниками відповідача пред'явлено керівництву позивача направлення на перевірку від 27.11.2014 №2656.

Також, Інспекцією 01.12.2014 на підставі наказу від 27.11.2014 №2422 на адресу Товариства був надісланий запит №19425/10/20-30-22-03-21 "Про надання пояснень та їх документального підтвердження", згідно якого податковий орган просив Товариство забезпечити надання документів на паперових носіях для проведення позапланової документальної виїзної перевірки у частині взаємовідносин із ТОВ "НПП МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ І СИСТЕМИ", ТОВ "КОМРАД ТРЕЙД", ТОВ "ЖИТЛО-БУД", ТОВ "СХІДМЕГАТРАНС" з питань формування загального обсягу податкового кредиту (витрат) та податкових зобов'язань (доходів) за період серпень 2014 року.

Листом від 03.12.2014 №142/12 "Про оскарження наказу про проведення перевірки" Товариство повідомило Інспекцію, що не погоджується з наказом від 27.11.2014 №2422 та запитом від 31.10.2014 №17544/10/20-30-15-01-28, оскільки в останньому не наведено підстав для проведення перевірки, зокрема: існування актів перевірок, податкових повідомлень-рішень, судових рішень тощо, у зв'язку з чим Товариство звернулось до суду з позовом про скасування наказу від 27.11.2014 №2422, на підтвердження чого додало до листа копію адміністративного позову.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно із абзацами четвертим, п'ятим підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Перелік обставин, за наявності яких контролюючий орган може призначити документальну позапланову перевірку, передбачено пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Отримання податкової інформації та направлення запитів контролюючими органами регламентовано статтею 73 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Порядком періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1245 (1245-2010-п) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якими визначено перелік підстав для направлення суб'єкту господарювання запиту про подання інформації, а також вимоги до його оформлення.

Згідно з абзацами 1, 2, пунктом 1 абзацу 3, абзацами 4, 5 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту. Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема: за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі. Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Пунктом 10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1245 (1245-2010-п) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника)зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

Виходячи з аналізу наведених норм, вимоги, які висуваються до змісту запиту, є нормативно визначеними і розширеному тлумаченню не підлягають.

З матеріалів справи вбачається, що запит від 31.10.2014 № 17544/10/20-30-15-01-28, направлений Інспекцією на адресу Товариства, містив вказівку на фактичну і правову підстави направлення запиту - підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, а також обставини, встановлені на підставі податкової інформації, отриманої й опрацьованої відповідно до статті 73 Податкового кодексу України. Запит містив опис інформації, що запитується, та орієнтовний перелік документів, що її підтверджують.

За таких обставин на Товариство покладався обов'язок щодо надання відповідної інформації.

Згідно з пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до положень пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду вказує, що посилання Товариства на окремі дефекти запиту про надання інформації не впливають на обов'язок позивача надати всю необхідну інформацію за запитом, оскільки відсутність або неповнота посилань на конкретні джерела отримання податкової інформації не повинні розглядатися як підстава для визнання запиту таким, що не відповідає вимогам пункту 73.3 Податкового кодексу України (2755-17) , та, як наслідок, бути підставою для визнання наказу про проведення податкової перевірки протиправним.

Фактичною підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства стало ненадання ним пояснень та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу. Письмовий запит щодо необхідності подання пояснень був сформований Управлінням на підставі податкової інформації, отриманої відповідно до статті 73 Податкового кодексу України, а саме - термінової телеграми ГУ Міндоходів у Харківській області від 17.09.2014 № 18596/7/20-40-15-01-14 та листа ДФС України від 11.09.2014 № 4141/7/99-99-20-02-01-17 щодо відпрацювання ризикових підприємств, у тому числі й Товариства.

За змістом статті 74 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що Інспекція при направленні запиту від 31.10.2014 №17544/10/20-30-15-01-28, а також при прийнятті спірного наказу від 27.11.2014 №2422 діяла на підставі, в порядку і у спосіб, передбачений законодавством.

За таких обставин, висновки судів першої та апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають закону.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до частин першої, третьої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Керуючись п.3 ч.1 ст. 349, ст. 351, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2014 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2015 скасувати в частині задоволених позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИОСКУР" про скасування наказу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 27.11.2014 №2422 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИОСКУР"" та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.