Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Херсонська обласна психічна лікарня звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сніжинка " про визнання недійсним укладеного між ним нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу нерухомого майна (цеху №4 пральні) від 29.12.2009 р.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 16.11.2010р. по справі №7/154-ПД-10 відмовлено у задоволенні позову Херсонської обласної психіатричної лікарні до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сніжинка" про визнання договору недійсним.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, Херсонська обласна психічна лікарня подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 16.11.2010 р. по справі №7/154-ПД-10, прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.01.2011 р. рішення господарського суду Херсонської області від 16.11.2010 р. по справі № 7/154-ПД-10 залишено без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятою постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.01.2011р. Херсонська обласна психічна лікарня звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 16.11.2010р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.01.11 р. у справі № 7/154-ПД-10 прийняти нове рішення, яким задовольнити позов, аргументуючи порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 4, 6, 377, 628, 638 Цивільного кодексу України, ст. 120 Земельного кодексу України.

Представник відповідача в судове засідання касаційної інстанції не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду скарги повідомлений заздалегідь належним чином.

Враховуючи особливості розгляду справи в касаційній інстанції, передбачені ст. ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

В судовому засіданні 01.03.2011 року оголошені вступна та резолютивна частини постанови Вищого господарського суду України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до рішення Херсонської обласної ради від 04.09.2009р. №1061 "Про придбання пральні для обласної психіатричної лікарні ТОВ "Сніжинка"" на виконання доручення голови Херсонської обласної державної адміністрації від 08.04.2009р. №47-д, наказу Управління охорони здоров’я від 29.09.2009р. №522 Херсонська обласна державна адміністрація зобов’язалася забезпечити придбання приміщення пральні у ТОВ "Сніжинка" для Херсонської обласної психіатричної лікарні за рахунок загальних асигнувань, передбачених на 2009р. на утримання обласних лікувальних закладів, обласною психіатричною лікарнею з метою збереження цілісного майнового комплексу закладу вирішено взяти на облік приміщення пральні та забезпечити їх належне утримання.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.12.2009р. між Херсонською обласною психіатричною лікарнею (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сніжинка" (продавець) укладено договір купівлі-продажу, зареєстрованого в реєстрі за №2127, відповідно до умов якого продавець зобов’язався передати у власність покупця нерухоме майно –цех №4 –пральня, літ. "А", загальною площею 413,30 кв.м., яке розташоване в м. Херсоні, село Степанівка, вулиця Говарда Д., 65, а покупець зобов’язався прийняти вказане майно та сплатити за нього обумовлену грошову суму –170000 грн.. При цьому, в ч. 2 п. 1.2 договору зазначено: кадастровий номер земельної ділянки 6510192500:01:012:0004, яка знаходиться в постійному користуванні покупця згідно з Державним актом серії ЯЯ №321289, виданого управлінням Держкомзему у м. Херсоні 23.12.2009р.

Продаж майна відбувся за 170000 грн., що становить його балансову вартість, які покупець на підставі п. 7 ст. 51 Бюджетного кодексу України зобов’язався перерахувати продавцю протягом семи банківських днів від дня підписання сторонами угоди акту приймання-передачі об’єкта (пункти 3.3, 3.4 договору).

За актом типової форми №03-1 (бюджет), без дати, Херсонська обласні психіатрична лікарня прийняла у Товариства з обмеженою відповідальністю "Сніжинка" придбаний за договором об’єкт, проте вартість майна не сплатила.

Як зазначено судами попередніх інстанцій, Херсонська обласна психіатрична лікарня мотивувала свої позовні вимоги тим, що при укладенні договору було порушено ст. 203, ч. 2 ст. 377 Цивільного кодексу України, оскільки не було вказано кадастровий номер земельної ділянки, належній продавцю, що відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання договору недійсним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, у випадках, встановлених цим Кодексом (435-15) , нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умовам дійсності правочину, до яких, зокрема, треба віднести: законність змісту правочину, наявність у особи, яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності; вільне волевиявлення учасника правочину та його відповідність внутрішній волі; відповідність форми вчинення правочину вимогам законодавства, його спрямованість.

Правочин є чинним, якщо його зміст не суперечить Цивільному кодексу України (435-15) , іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам громадського суспільства.

Правовідносини щодо договорів купівлі-продажу врегульовано главою 54 Цивільного кодексу України (435-15) .

Висновок судів попередніх інстанцій, що оскаржуваний договір укладений з додержанням ст.ст. 655, 656, 657, 658 Цивільного кодексу України відносно предмета, форми, права продажу, є вірним і відповідає нормам чинного законодавства.

Доводи заявника касаційної скарги, що договір купівлі-продажу не відповідає вимогам ч. 2 ст. 377 Цивільного кодексу України, обґрунтовано визнанні безпідставними апеляційним господарським судом, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача), розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв’язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об’єкти (крім багатоквартирних будинків).

Аналогічні положення містяться й у ст. 120 Земельного кодексу України, на яку також посилається позивач.

У п. 1.2 договору зазначено, що кадастровим номером земельної ділянки, на якій знаходиться об’єкт пральні, є 6510192500:01:012:0004, зазначена земельна ділянка, яка знаходиться в постійному користуванні покупця - Херсонської обласної психіатричної лікарні, згідно з Держаним актом серії ЯЯ №321289, виданим управлінням Держкомзему у м. Херсоні 23.12.2009р..

Як вбачається з матеріалів справи, за оскаржуваним Херсонською обласною психіатричною лікарнею договором земельна ділянка продавцю об’єкта нерухомості в користування взагалі не передавалась, право користування земельною ділянкою Товариству з обмеженою відповідальністю "Сніжинка" не оформлювалося, оскільки земельна ділянка, на якій розташоване нерухоме майно, належить покупцю –Херсонській обласній психіатричні й лікарні, про що зазначено в Державному акті на право постійного користування земельною ділянкою від 23.12.2009р. (арк. спр. 18).

Апеляційний господарський суд дійшов до обґрунтованого висновку, що під час укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу не відбулося порушення норм чинного законодавства, сторонами було досягнуто усіх істотних умов договору, як того вимагає чинне законодавство, а отже оспорюваний договір укладений з дотриманням встановлених ст. 203 Цивільного кодексу України загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та господарським судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позову Херсонської обласної психіатричної лікарні про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним.

За таких обставин, судова колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального права, доводи скаржника не спростовують законності прийнятого у справі рішення. У зв’язку з наведеним колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду від 13.01.2011р. у справі № 7/154-ПД-10.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

1.Касаційну скаргу Комунального закладу Херсонської обласної ради "Херсонська обласна психіатрична лікарня" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.01.2011р. по справі № 7/154-ПД-10 залишити без задоволення.

2.Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.01.2011р. по справі № 7/154-ПД-10 залишити без змін.