Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

В судовому засіданні взяли участь представники :

- позивача: не з'явились

- відповідача: не з'явились

У вересні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Новий Стиль" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш Енд Кері Україна" про стягнення 719 935, 62грн. (з урахуванням уточнень позовних вимог).

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.10.2010р. (суддя Бойко Р.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2010р.(у складі головуючого Шипко В.В., суддів Борисенко І.В., Євсіков О.О.) у справі №48/540 позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш енд Кері Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Новий Стиль" заборгованість у розмірі 719.935 (сімсот дев’ятнадцять дев’ятсот тридцять п’ять) грн. 62 коп., державне мито у розмірі 7.199 (сім тисяч сто дев’яносто дев'ять) грн. 36 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш Енд Кері Україна" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Позивач не скористався правом, наданим ст. 1112 ГПК України, не надіслав відзив на касаційну скарги, що в силу положень статті 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Позивач не реалізував процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 21.02.2011р. оголошувалась перерва до 28.02.2011р.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 01.01.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "МГБ Метро Груп Байінг Україна", що діє від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Метро" на підставі договору про надання послуг із закупівельної діяльності №858-MGB-08 від 05.05.2009 р. (покупець), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Новий Стиль" (постачальник) було укладено договір поставки товарів та надання послуг №23005 (далі –Договір) відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов’язується постачати покупцю товари, а покупець зобов’язується приймати та оплачувати ці товари на умовах даного договору.

Згідно з п. 2.8 Договору право власності і ризик випадкової загибелі або пошкодження товарів переходить від постачальника до покупця з моменту, коли товари поставлено вивантаженими на приймальну платформу торгового центру і сторони підписали транспорту накладну, що засвідчує те, що товари були отримані покупцем.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що покупець здійснює вчасний розрахунок за товари. Оплата виконується шляхом банківського переказу на рахунок постачальника, зазначений у статті 10 цих договорів протягом терміну платежу, зазначеного у пп. 1.1 Додатку № 7.

Положеннями ч. 1 п. 1.1 Додатку № 7 до Договору від 01.01.2009 р. встановлено, що покупець оплачує товари протягом 78 днів з дня отримання товарів у торговельному центрі покупців за умови, що постачальник надасть належним чином оформлені податкові та товарні накладні за адресою покупця, яка вказана в додатку №1 до Договору, протягом не більше ніж 5 днів з дня поставки.

На виконання договору поставки № 23005 від 01.01.2009 р. позивач здійснив поставку товару на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш енд Кері Україна" в асортименті, кількості та за вказаною у товарних накладних ціною. Поставка товару за накладними № 79, № 86, № 91, № 92, № 95, № 68, № 94, № 100-123, № 130, №133, № 134, № 137, № 144-150, № 159-168, № 170, № 171, № 175, № 176, № 179, № 182, №183, № 184 здійснювалась в період з 25.03.2009 р. по 06.05.2009р. року на загальну суму 719.935 грн. 62 коп. При цьому, усі товари та документи, у тому числі в період з 03.2009-05.2009 року, прийняті відповідачем як поставлені належним чином та без жодних зауважень, тобто з дотриманням п. 2.9 Договору № 23005 від 01.01.2009 р.

Натомість, Товариство з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш Енд Кері Україна" свої зобов'язання по оплаті отриманого товару не виконало, про що свідчить підтвердження зазначеного боргу самим відповідачем в актах перевірки розрахунків (станом на 07.2010, 08.2010, 09.2010, 10.2010), а також поясненнями представника відповідача в судових засіданнях. При цьому, відповідач визнає, що ним фактично притримано оплату за поставлений товар та обґрунтовує це наявністю гарантійних листів та ненаданням позивачем відповідних податкових накладних.

31.07.2010р. сторонами складено та підписано акт перевірки розрахунків, згідно з яким заборгованість відповідача з оплати поставленого товару становить 1.015.749,60 грн., з якої заборгованість за 2009 рік складає 971295, 86 грн.

Відповідно до наданого представником відповідача в судовому засіданні місцевого суду складеного ним акта перевірки розрахунків, який не підписаний сторонами, заборгованість відповідача перед позивачем становить 804969,86 грн. Вказана заборгованість виникла за 2009 рік, тобто, протягом дії Договору від 01.01.2009 р.

В ході апеляційного провадження відповідачем надано колегії суддів підписаний ним та скріплений його печаткою акт перевірки розрахунків згідно з контрактом № 23005, згідно з яким заборгованість відповідача перед позивачем становить 878510,90 грн., з якої заборгованість за 2009 рік складає 864463,686 грн.

З усіх наведених актів вбачається, що заборгованість, яка є предметом даного спору, виникла у зв'язку з блокуванням оплати відповідачем за накладними за 2009 рік, які подані позивачем в обґрунтування позову.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та враховуючи приписи ч. 1 п. 1.1 Додатку № 7 до Договору, грошове зобов’язання відповідача по оплаті поставленого за Договором товару на момент розгляду справи настало.

Отже, заборгованість за поставлений позивачем товар станом на день розгляду справи місцевим господарським судом становила 719 935, 62 грн.

За таких обставин, враховуючи, що відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться і одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції задовольнив позовні вимоги щодо стягнення заборгованості в сумі 719 935,62грн.

При цьому, суди правомірно визнали необґрунтованими посилання відповідача про наявність підстав для затримання оплати поставленого товару, оскільки вказані відповідачем обставини не впливають на його обов'язок виконати своє грошове зобов'язання за договором поставки № 23005 від 01.01.2009р., а також правомірно відхилено посилання і на гарантійні листи позивача.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вищезазначені висновки попередніх судових інстанцій зроблені з дотриманням вимог ст. ст. 43, 47, 43, 84, 107 ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи та правильного застосування законодавства під час розгляду справи. При цьому, скаржник в силу ст. 33 ГПК України не довів в установленому законом порядку тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. До того ж, договір поставки № 23005 від 01.01.2009р. у зв'язку з невиконанням якого виникла заборгованість є чинним та в установленому законом порядку не визнавався недійсним.

З огляду на викладене та враховуючи, що в силу вимог ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.

Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаних висновків судів, спростовуються вищенаведеним, та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш Енд Кері Україна" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2010р. у справі №48/540 залишити без змін.