Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін

Заступник прокурора м. Одеси звернувся до господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Приватного підприємства "КАЛІПСО-2007" (далі –Відповідач) та Управління Держкомзему в м. Одесі про витребування від відповідача земельної ділянки площею 940 м2 за адресою: АДРЕСА_1, а також визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на цю земельну ділянку, виданого вказаній особі 20.10.08 та зареєстрованого за №020850500050.

Позов мотивовано посиланням на ст.ст. 387, 388 ЦК України та обставини скасування за наслідками апеляційного перегляду судового рішення, яким визнано право власності за особою, що продала спірну земельну ділянку відповідачеві.

Рішенням від 17.11.10 господарського суду Одеської області (суддя Дяченко Т.Г.), яке залишено без змін постановою від 28.12.10 Одеського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Бойко Л.І. - головуючого, Величко Т.А., Поліщук Л.В.), у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідач є законним власником спірної земельної ділянки.

Ухвалою від 07.02.11 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційними скаргами Заступника прокурора Одеської області та Одеської міської ради, в яких заявлено вимоги про скасування вказаних судових рішень та задоволення позову новим рішенням.

Касаційні скарги мотивовані винесенням оскаржуваних судових рішень в порушення вимог ч. 1 ст. 388, ст. 393 ЦК України. Одеська міська рада також доводить неврахування судами обставин незаконності правочину, укладеного між відповідачем та фізичною особою ОСОБА_1

23.02.11 ПП "КАЛІПСО-2007" подано до Вищого господарського суду України клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з необхідність ознайомлення з матеріалами справи. Проте судова колегія відхилила вказане клопотання з огляду на положення ст.ст. 69, 1118 ГПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, постановою Приморського районного суду м. Одеси від 17.04.08 у справі №2-83/08 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1: визнано дії Одеської міської ради, які полягають у відмові безоплатно передати у власність ОСОБА_1 земельну ділянку 940 м2 за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, протиправними та такими, що порушують права ОСОБА_1; а також визнано за ОСОБА_1 право власності на вказану земельну ділянку. На виконання цієї постанови 09.07.08 управлінням земельних ресурсів у м. Одесі видано громадянину ОСОБА_1 державний акт на право власності на цю земельну ділянку.

На підставі договору купівлі-продажу від 15.07.08 громадянином ОСОБА_1 відчужено зазначену земельну ділянку на користь Приватного підприємства "КАЛІПСО-2007". На підставі цього договору ПП "КАЛІПСО-2007" видано державний акт на право власності на відповідну земельну ділянку.

Однак постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.06.10 вищевказану постанову Приморського районного суду м. Одеси від 17.04.08 скасовано, провадження в частині позовних вимог про визнання права власності на земельну ділянку закрито, а в решті позову відмовлено.

З огляду на викладені обставини Заступник прокурора м. Одеси звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про витребування від відповідача вказаної земельної ділянки в порядку, передбаченому ст.ст. 387, 388 ЦК України.

Згідно з вказаними нормами власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Суд першої інстанції в задоволенні позву відмовив, виходячи з положень ст.ст. 319, 321, 328 ЦК України та висновку про правомірність набуття ПП "КАЛІПСО-2007" права власності на спірну земельну ділянку на підставі укладеного з громадянином ОСОБА_1 договору від 20.10.08, який не визнано недійсним. За висновком господарського суду, вимоги позивача є такими що порушують право власності ПП "КАЛІПСО-2007", яке підтверджено чинним договором купівлі-продажу та державним актом від 20.10.08.

Тобто спір по суті заявлених прокурором вимог судом першої інстанції не розглядався –наявність чи відсутність передбачених ст.ст. 387, 388 ЦК України підстав для витребування майна у відповідача як добросовісного чи недобросовісного набувача не досліджувалась.

Натомість, суд апеляційної інстанції такі обставини досліджував та з'ясував, що прокурором та позивачем не надано жодних доказів на підтвердження недобросовісності ПП "КАЛІПСО-2007" щодо заволодіння спірною земельною ділянкою, яку він придбав на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу, який є чинним.

Одночасно суд зазначив про недоведеність обставин, які надають позивачеві право витребувати спірну земельну ділянку в ПП "КАЛІПСО-2007" як добросовісного набувача. Однак з постанови в справі не вбачається дослідження обставин вибуття цієї ділянки з володіння позивача щодо наявності чи відсутності певного волевиявлення з його боку. Тобто наявність чи відсутність підстав для витребування спірної земельної ділянки у ПП "КАЛІПСО-2007" належним чином судами не з'ясовано.

Доводи Одеської міської ради щодо неврахування судами обставин незаконності правочину, укладеного між відповідачем та фізичною особою ОСОБА_1, є безпідставними, оскільки оскарження цього договору не є предметом даного спору.

З огляду на викладене судова колегія дійшла висновку, що суди не дотримались вимог ст.ст. 43, 47, 43, 84, 105 ГПК України, тому рішення і постанова підлягають скасуванню як такі, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Оскільки касаційна інстанція обмежена у праві оцінки доказів та встановленні фактичних обставин справи, а право оцінки доказів належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин щодо правовідносин, які існують між сторонами.

Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119-12 ГПК України, Вищий господарський суд України

1. Касаційні скарги задовольнити частково.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.12.10 та рішення господарського суду Одеської області від 17.11.10 у справі №3/103-10-4206 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.