Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

В засіданні взяли участь представники:

У травні 2007 року, ЗАТ комерційний банк "Приватбанк" в особі філії "Полтавське головне регіональне управління" звернувся до господарського суду з позовом до КП Лубенський завод "Агроелектроремонт", як до заставодавця, про стягнення 226786,16 грн. заборгованості за кредитним договором №457лл від 19.11.2003 року (з врахуванням заяви про збільшення та уточнення позовних вимог) укладеного між позивачем та ТОВ НВЦ "Авторпоект".

Поряд з цим, у серпні 2007 року КП Лубенський завод "Агроелектроремонт" звернулось до господарського суду із зустрічним позовом до ЗАТ комерційний банк "Приватбанк" в особі філії "Полтавське головне регіональне управління" про визнання за ЗАТ комерційний банк "Приватбанк" в особі філії "Полтавське головне регіональне управління" права власності на майно, заставлене згідно договору застави від 19.11.2003 року за загальною вартістю 35 986,40 грн.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані безпідставним ухиленням відповідача, як заставодержателя, від отримання в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором предмету застави, який знаходиться у позивача, як заставодавця.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 31.05.2010 року первісні позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 203 196,90 грн. заборгованості по кредиту, а також судові витрати. В іншій частині первісних позовних вимог відмовлено.

В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.10.2010 року рішення місцевого господарського суду від 31.05.2010 року в частині стягнення з відповідача 203 196,90 грн. скасовано та прийнято нове рішення в цій частині про відмову в позові. В решті рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, ЗАТ комерційний банк "Приватбанк" в особі філії "Полтавське головне регіональне управління", подало касаційну скаргу, в якій просить її скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до винесення незаконної постанови.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 19.11.2003 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ НВЦ "Автопроект" (позичальник) укладено кредитний договір №457лл, відповідно до умов якого, банк зобов'язувався надати позичальнику кредит у вигляді поновлювальної кредитної лінії з загальним лімітом 100000,00 грн., в обмін на зобов'язання позичальника з повернення кредиту, сплаті відсотків в обумовлені даним договором терміни.

В забезпечення умов даного кредитного договору, між ЗАТ КБ "ПриватБанк" (заставодержатель), ТОВ НВЦ "Автопроект" (позичальник) та КП Лубенський завод "Агроелектроремонт" (заставодавець) укладено договір застави майна, відповідно до умов якого, було забезпечено виконання зобов'язання позичальника по погашенню кредиту, що випливали з кредитного договору №457лл від 19.11.2003 року, шляхом звернення стягнення на заставлене КП Лубенський завод "Агроелектроремонт" належним йому майном.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що ухвалою господарського суду Полтавської області від 27.07.2007 року було порушено провадження у справі № 18/105 про банкрутство ТОВ НВЦ "Автопроект" (боржника за кредитним договором).

Відповідно до ухвали господарського суду Полтавської області від 16.12.2008 року у справі № 18/105, ЗАТ КБ "ПриватБанк" не було визнано кредитором ТОВ НВЦ "Автопроект" та, відповідно, не включено до реєстру кредиторів боржника.

Відповідно до п.5 та п.6 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними; вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

Постановою господарського суду Полтавської області від 04.09.2007 року у справі № 18/105 ТОВ НВЦ "Автопроект" визнано банкрутом, завершено його підприємницьку діяльність та відкрито ліквідаційну процедуру, а ухвалою від 16.12.2008 року з даної справи боржника ліквідовано, як юридичну особу.

Отже, суд апеляційної інстанції вірно дійшов висновку, що оскільки ЗАТ КБ "ПриватБанк" не був визнаний конкурсним кредитором боржника у справі №18/105, тому його вимоги за кредитним договором є такими, що погашені.

Відповідно до ст. 28 Закону України "Про заставу" та ст. 593 ЦК України, застава припиняється з припиненням забезпеченого заставою зобов’язання.

За приписами глави 50 ЦК України (435-15) зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 609 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняються ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора).

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що зобов’язання КП Лубенський завод "Агроелектроремонт" перед банком, згідно договору застави припинились у зв’язку з ліквідацією боржника.

Щодо заявлених зустрічних позовних вимог про визнання за відповідачем (ЗАТ комерційний банк "Приватбанк" в особі філії "Полтавське головне регіональне управління") права власності на заставлене майно в якості погашення невиконаних зобов'язань за кредитним договором, то, враховуючи те, що застава за договором застави від 19.11.2003 року припинилася внаслідок припинення забезпеченого заставою зобов’язання, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.3 ст. 591 ЦК України, якщо публічні торги оголошено такими, що не відбулися, предмет застави може бути за згодою заставодержателя та заставодавця переданий у власність заставодержателя за початковою ціною, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації мають право звернутися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Отже, право на судовий захист виникає в особи у випадку порушення її цивільного права, його невизнання або оспорювання (частина 1 статті 15 Цивільного кодексу України). Аналогічне положення міститься у частині 2 статті 20 Господарського кодексу України. Права та законні інтереси захищаються, зокрема, шляхом визнання або відсутності прав. Якщо суд при розгляді справи встановить, що право позивача не є порушеним (оспореним, невизнаним), він відмовляє у задоволенні позову, адже судовому захисту підлягає тільки порушене право особи, яка звернулась за захистом.

Позивачем за зустрічним позовом до господарського суду подано позов про визнання права власності за відповідачем.

Колегія суддів зазначає, що судами не встановлено і позивачем за зустрічним позовом не доведено порушення його права, за захистом якого він звернувся у обраний ним спосіб.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення первісних та зустрічних позовних вимог, а тому, оскаржувана постанова є такою, що прийнята на підставі повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і судова колегія не вбачає підстав для її скасування.

Щодо інших доводів, викладених в касаційній скарзі, то вони є необґрунтованими та не підтвердженими належними доказами, а відповідно і не спростовують висновків суду покладених в основу судового рішення.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.10.2010 року у справі № 22/172 залишити без змін.